«Я ні на мить не вагався; це було питанням честі», — сказав Януш Максимович, псевдо Янош, про свою участь у Варшавському повстанні.
Януш Максимович наголосив, що виріс у патріотичній родині. Його батько воював у легіонах і захищав Варшаву від більшовиків у 1920 році. Тому, як він каже, участь у боротьбі за вільну Польщу та визволення Варшави була для нього справою честі:
«Я був так вихований, що якщо є така потреба, то треба присвятити все для захисту Варшави. Я не вагався ні хвилі, бо, скажу, справою нашої честі було, щоби цю Варшаву звільнити власними силами».
В інтерв'ю Польському радіо учасник Варшавського повстання також згадував, що замість страху він відчув радість, почувши перші звуки наближення фронту. Януш Максимович також зазначає, що в той час він прагнув помсти та відплати за те, що поляки пережили під час років німецької окупації:
«Велике задоволення, що після стількох років принижень можемо здійснити, — у якомусь сенсі, може, сьогодні вже соромно визнати, — помсту. Бо ми були молоді, ми жадали помсти. Тоді як убивали німця чи ранили, то ми вважали це для себе за велике щастя. А сьогодні то вже соромно зізнатися».
82 роки тому, 1 серпня 1944 року, близько 45 000-50 000 солдатів Армії Крайової приєдналися до Повстання. Однак більшість польських сил були погано оснащені та не мали боєприпасів і припасів. Без достатньої підтримки з боку західних союзників і Червоної Армії Варшава капітулювала після 63 днів боїв.
Щороку 1 серпня на вшанування пам'яті героїв Повстання, о годині «W» Варшава традиційно на мить зупиняється, і небо пронизує звук сирен.
IAR/С.Ч.