У Королівському замку у Варшаві відбулися урочисті заходи у 50-річчя заснування Комітету оборони робітників. Прем’єр-міністр Дональд Туск висловив свою вдячність діячам цієї організації періоду Польської Народної Республіки. «Саме завдяки вам Польща є незалежною», — говорив очільник польського уряду, звертаючись до них.
За його словами, Комітет оборони робітників пролив надію у серця мільйонів поляків. Дякуючи колишнім активістам за їхній героїзм, Дональд Туск наголосив, що вони надалі важливі для суспільства. «Я хотів би, щоб ви знали, що ви надалі — скарб для цього народу, навіть якщо не всі це розуміють. І що ми ніколи не зможемо вас винагородити: ні орденів, ні урочистих церемоній не достатньо», — сказав Дональд Туск.
Комітет оборони робітників створила група інтелектуалів, щоб надати допомогу переслідуваним робітникам червня 1976 року. Голова Управління у справах комбатантів і репресованих осіб Лєх Парель нагадав, що вони заступилися за тих, кого влада хотіла переслідувати. «Комуністична влада хотіла, щоб їх ізолювати. Творці Комітету оборони робітників вирішили змінити це», — сказав Лєх Парель.
Рішення створити Комітет захисту робітників ухвалено 22 вересня 1976 року. Наступного дня оголошено «Звернення до суспільства та влади Польської Народної Республіки» — публічний протест стосовно репресій проти робітників, які брали участь у виступах проти влади у червні 1976 року.
Створення Комітету захисту робітників стало поворотним моментом в історії польської демократичної опозиції. Після подій березня 1968 року, грудня 1970 року та червня 1976 року настала зустріч середовищ інтелігенції з робітниками. Опір комуністичному беззаконню перестав бути справою окремих суспільних груп і став спільною справою людей, готових разом захищати тих, хто зазнавав переслідувань.
Комітет захисту робітників виник завдяки конкретній допомозі. Після жорстоких репресій проти протестувальників, опозиціонери зверталися до робітників та їхніх сімей, збирали гроші, надавали правову допомогу та документували випадки беззаконня. Все базувалося на особистій відданості, взаємній довірі та переконанні, що тих, кого переслідує комуністична держава, не можна залишати самим собі. Наступним кроком було надати цій діяльності постійну та публічну форму.
«Звернення до суспільства та влади Польської Народної Республіки» підписали: Єжи Анджеєвський, Станіслав Бараньчак, Людвік Кон, Яцек Куронь, Едвард Ліпінський, Ян Юзеф Ліпський, Антоні Мацєревич, Пйотр Наїмський, Антоні Пайдак, Юзеф Рибіцький, Анєля Штайнсберґ, Адам Щипйорський, священник Ян Зєя та Войцєх Зємбінський. Вони представляли різні покоління, середовища та ідеологічні традиції, та об’єднало їх переконання, що через беззаконня необхідними є спільні дії.
IAR, www.prezydent.pl/Опрацювала Наталія Бень