Зовсім нещодавно, 28 квітня, з білоруської в’язниці звільнено журналіста, активіста польської меншини в Білорусі, політв’язня Анджея Почобута. Він провів у білоруській тюрмі понад п’ять років. Причому польська сторона не припиняла заходів з метою його звільнення.
Після звільнення Анджей Почобут прибув до Польщі. Тут його відзначено найвищою державною нагородою — Орденом Білого орла.
Більше про нинішню ситуацію польської меншини у Білорусі розповів голова Товариства «Спільнота польська» Даріуш Боніславський, який був гостем Польської служби Польського радіо для закордону. Пропонуємо вашій увазі цю розмову. Спочатку, звісно, було запитання про те, як він сприйняв звільнення Анджея Почобута.
«З величезною радістю і полегшенням, позаяк Анджей Почобут для товариства "Спільнота польська", а також і для мене особисто є людиною, яку я знав, з якою співпрацював, яку дуже цінував і поважав. Тому на цю трагедію я дивився крізь призму загальної ситуації, контексту, переслідувань, а передусім як на трагедію чудової, героїчної людини, яка насправді страждала без жодної причини. Дуже тішуся, що це страждання кілька днів тому закінчилося», — сказав Даріуш Боніславський.
Польща і міжнародна спільнота неодноразово закликали до звільнення Анджея Почобута, а також інших політичних в’язнів. Сам Анджей Почобут одразу після виїзду з Білорусі заявив, що хоче туди повернутися попри загрозу, тому що не може залишити своїх співвітчизників. Чи з перспективи організації, яка опікується Полонією, ви вважаєте, що нинішня стратегія тиску на режим у Мінську є достатньою? Чи потрібні нові, радикальніші інструменти підтримки для людей, які мають польське коріння, а живуть у Білорусі?
«Мені здається, що політика, яку ми ведемо щодо Білорусі, вже мала дуже багато етапів — від дуже приязної політики, спрямованої на налагодження відносин із Лукашенком і тамтешньою владою. Зокрема тому, щоб поляки, які живуть у Білорусі, мали добрі умови для життя, але також добрі умови для вираження своєї польської ідентичності. Потім настала криза, закриття кордонів, арешти. Ми хочемо вірити, що разом зі звільненням Анджея Почобута та інших політичних в’язнів — як білорусів, так і поляків — можна розраховувати на налагодження цієї співпраці так, щоб вона була безпечною для наших співвітчизників.
Зараз у Білорусі діють школи у форматі мовних курсів, де можна вивчати польську мову, а також просто створювати спільноту, яка підтримує одне одного. Ми дуже хотіли б, щоб ці заходи, а також надання молоді та дітям польського походження, які проживають у Білорусі, можливості приїжджати до Польщі, не були обмежені такими діями, як було в минулому. Тому розраховуємо на те, що Міністерство закордонних справ та всі інші державні установи Польщі, що діють у цій сфері, — розважливо, мудро та ефективно будуватимуть співпрацю та відносини з Білоруссю», — сказав Даріуш Боніславський.
Як «Спільнота польська» справляється з викликом, яким є, наприклад, витіснення польської мови з публічного простору в Білорусі? Раніше, декілька років тому, ми були свідками поступової ліквідації польських шкіл. Ви кажете, що ці школи насправді функціонують, а чи є якісь альтернативні способи або форми навчання, що допомагають молодим полякам зберігати національну ідентичність?
«Ви дуже слушно зауважили. Процес підтримки розвитку польськості у Білорусі зараз на складному етапі. Бо, справді, колись було так, що польська держава, використовуючи такі організації, як "Спільнота польська", побудувала в Білорусі низку представництв під назвою "Польський дім", польських шкіл — згадаймо хоча б школу в Гродні. Її будинок нещодавно продали, а раніше націоналізували. Це призводить до того, що поляки, які там мешкають, мають значно ускладнений доступ до навчання польської мови та створення шкіл і різних закладів.
Втім, на цей момент нічого не заважає функціонувати ніби-школам, що діють у форматі курсів. Уже немає школи, яка раніше була в Гродні, та великих шкіл в інших містах. Деякі з них були в освітній системі Білорусі, тож там можна було розпочати навчання і завершити його матурою (екзаменом на атестат зрілості). Деякі школи проводили широкий курс навчання історії, польської мови тощо. Зараз це обмежено, але не неможливо.
Ми розраховуємо, що ця ситуація еволюціонуватиме в позитивному напрямку. Можливо, це наївність з нашого боку, але ми вважаємо — той факт, що діти зараз можуть вивчати польську мову хоча б в обмежених освітніх формах, — це нинішні суботньо-недільні школи та курси польської мови, які проводить переважно Союз поляків у Білорусі та інші організації, — дає підстави для певного оптимізму. Можливо, це розвиватиметься в напрямку відновлення ситуації — якщо не до рівня, який був на початку функціонування білоруської держави, коли за рахунок польських коштів зводили будинки шкіл та культурних установ, — то принаймні до того, що було кілька років тому, коли в системі освіти існувало багато чималих, потужних суботньо-недільних закладів. А також великі школи, як Польська школа у Гродні, що діяла в освітній системі.
Ми дуже хотіли б у це вірити і розраховуємо, що так буде. Ми впевнені, це було б добре для польської спільноти, яка там проживає, і для білоруської держави. Адже поляки, які живуть у Білорусі, є громадянами цієї держави і хочуть там мешкати. Не всі ж виїжджають — вони хочуть жити, розвиватися, будувати своє майбутнє так, щоб це нікому не загрожувало», — зазначив Даріуш Боніславський.
Треба зауважити, що репресії режиму стосуються не лише лідерів, як Анджей Почобут чи Анжеліка Борис, а й сотень безіменних активістів місцевих структур Союзу поляків у Білорусі. Чи Товариство «Спільнота польська» має можливість підтримувати їх або їхні родини? І які види переслідування насправді їм загрожують у Білорусі?
«Так, Товариство „Спільнота польська” вже багато років, фактично від початку свого функціонування, передусім через свій відділ у Білостоці, який уже спеціалізується на співпраці та допомозі полякам із Білорусі, надає різні форми допомоги. Ми опікуємося родинами, наші колеги з Білостока опікувалися також найближчою родиною Анджея Почобута та іншими родинами. Зокрема й тими, хто вирішив виїхати до Польщі через загрозу репресій. Зараз цей процес також триває; причому, я не дуже хотів би говорити про деталі, але таку підтримку надаємо. До Польщі також приїжджають учні — вони беруть участь у різного роду культурних заходах, поїздках з метою відпочинку, але також у конкурсах.
Такого роду співпрацю ми ведемо настільки, наскільки це можливо, бо треба пам’ятати, що міжнародна ситуація не зовсім сприятлива для розвитку наших, я б сказав, добросусідських відносин у сфері допомоги полякам. Нещодавно були закриті кордони та різні дії, пов’язані з незаконним перетином кордону та появою в Польщі небажаних тут осіб тощо. Проте хочемо вірити, що допомога, яку ми надаємо передусім через наш відділ у Білостоці — Центр допомоги полякам з Білорусі, що там діє — буде дедалі більшою та ефективнішою. Зараз вона обмежена лише тією ситуацією, через яку все, що відбувається, треба робити дуже обачно, дуже спокійно, щоб допомогти, а не нашкодити.
Усе це непросто. Ми знаємо, яка ситуація, наприклад, у Росії, де участь у роботі або проєктах різних організацій, внесених до списку заборонених, ускладнена, і це не полегшує роботу. Товариство "Спільнота польська" є в такому списку.
Ми також не хочемо, щоб поляки, які з нами співпрацюють, були наражені на неприємності, переслідування, тому все повинно відбуватися дуже розсудливо і бути налаштоване на безпечні напрями.
Щоправда, все можна визнати загрозою, якщо є таке бажання. Але ми намагаємося, щоб ця допомога була розважливою, щоб не шкодила полякам, які там мешкають, з огляду на можливі звинувачення», — сказав Даріуш Боніславський.
Чи звільнення Анджея Почобута може вплинути на оживлення у міжнародній свідомості тематики, яка стосується польської меншини у Білорусі? Декілька років тому на першому плані були вибори в Білорусі, а відтак почалася повномасштабна війна Росії проти України. Про польську громаду в Білорусі, крім справи Анджея Почобута, не говорилося надто багато.
«Дім Полонії на Краківському передмісті, 64 (у Варшаві), де міститься Товариство "Спільнота польська" з моменту затримання Анджея Почобута був місцем, де ми виставляли його фотографію із позначкою про кількість днів перебування у в’язниці. Звільнення Анджея — це для нас символічна подія, яка, хочемо вірити,
Але чи поляки в Білорусі стануть об’єктом якихось особливих заходів або допомоги міжнародної спільноти? Щодо цього я скептичний. У світі відбувається стільки негативних речей, стільки нещасть. Достатньо глянути хоча б на війну в Україні, на ситуацію в Газі, на інші регіони, які потребують допомоги. Тому навряд чи міжнародна спільнота суттєво змінить свої пріоритети щодо польської громади в Білорусі.
Тим більше ми, поляки, наша влада і такі організації, як "Спільнота польська" мусимо пам’ятати про Анджея і про всіх поляків, які там живуть, і підтримувати їх настільки, наскільки це можливо. Це наші співвітчизники, які дивляться на батьківщину — на Польщу, на нас, які тут живемо, як на когось, хто інколи є для них єдиною надією, і ми не можемо підвести ці очікування — звісно, наскільки це можливо в нинішніх реаліях», — додав голова Товариства «Спільнота польська» Даріуш Боніславський.
Redakcja Polska PRdZ/Н.Б.