Останнім часом фонд «Sikorki na Ukrainie» узяв на себе кампанію доставлення до Вінниці автобусів, виведених з експлуатації в місті Кєльці, що є партнерським містом Вінниці. Чому фонд приступив до цієї кампанії — дізнаємося у розмові з представницею фонду «Sikorki na Ukrainie», Йоанною Чарноцькою-Твожинською, яка була гостею Польської служби Польського радіо для закордону. З нею розмовляла журналістка Ева Плісєцька.
«Це була дуже спонтанна реакція на інформацію про те, що внаслідок антиукраїнських протестів у Кєльцях мер Вінниці відмовився від прохання передати ці автобуси. А водночас частина представників ради міста Кєльці висунула вимогу, щоб змусити Вінницю змінити назву вулиці. Іншими словами, ми зіткнулися із ситуацією, коли хтось інший вирішив не допомагати місту та його мешканцям, які зазнають війни, у справі, яка є надзвичайно простою та обійдеться дешево. Адже Кєльці оновлюють автобусний парк, переходять на гібридні транспортні засоби. Ці автобуси все одно мали бути списані. І раптом з’явилося "ні"», — сказала Йоанна Чарноцька-Твожинська.
Справа в тому, що вулиця у Вінниці носить ім’я Степана Бандери. Тому виникли протести — адже польські автобуси могли б їздити, зокрема, цією вулицею. До того ж, це були автобуси, виведені з експлуатації в Кєльцях, і вони дуже пригодилися б у Вінниці. Тому фонд «Sikorki na Ukrainie» підтримує кампанію. Було б чудово, якби автобуси все-таки потрапили до Вінниці.
«Так. Як я вже сказала, це була дуже спонтанна реакція. Усе почалося від двох наших колег, пана Радека Віснєвського та Куби Бартосяка. Вони дійшли до спонтанного рішення: це якийсь абсурд — відмовлятися від такого роду допомоги. Це також означало б сприяння найнижчим мотиваціям у нашому суспільстві. Зрештою, вони дуже деструктивні не тільки для Вінниці, а й для нашої польської спільноти. І вони подумали: "Гаразд, проведімо збір коштів, можливо, у цій справі нам допоможе хоча б невелика фінансова підтримка". Це зразу зустрілося з надзвичайно теплим прийомом дуже багатьох людей», — сказала співрозмовниця журналістки.
Уже вдалося зібрати понад 500 тисяч злотих. А все це за допомогою зборів в Інтернеті, які ініціював, зокрема, фонд «Sikorki na Ukrainie». Тобто задіяла спонтанна реакція у польському суспільстві.
«Так, саме так і було, що насправді протягом вихідних ми досягли всієї запланованої суми, тобто зібрали цих 500 тисяч. Збираємо надалі, адже чим більше грошей зберемо, тим більше, сподіваємося, зможемо надати допомоги Вінниці. Ми знаємо, що хочемо купити автобуси. Звичайно, пріоритетом було б придбання саме тих автобусів, які є в автопарку міста Кєльці, і які мали бути передані — якщо тільки це буде вигідна транзакція з погляду зібраних коштів та інтересів Вінниці», — відповіла Йоанна Чарноцька-Твожинська.
З якою метою ці автобуси мають потрапити до Вінниці? Як вони мали б там служити?
«Відповідь дуже проста. Як ви, мабуть, знаєте, навіть ті, хто не цікавиться перебігом війни, що триває на території України, — атаки російських гнобителів регулярно призводять до блекаутів, тобто до відключень електроенергії. А Вінниця, де я мала приємність побувати, базує свій міський транспорт здебільшого на тролейбусах, тобто на транспортних засобах, що залежать від електроенергії. У момент, коли струму немає, звісно, тролейбуси просто не можуть їздити. Тоді автобуси з двигунами внутрішнього згорання, з якими хотіли розпрощатися Кєльці, стануть чудовим резервом, що допоможе людям доїхати на роботу, відвезти дітей до школи, забрати дітей із садка, просто — жити», — сказала представниця фонду.
Такі кампанії викликають певне зворушення, адже, попри заяви, що всім зараз важко, люди готові до подібних ініціатив.
«По-перше, я замислююся, звідки оце визначення "важкі часи". Усі статистичні дані вказують, що Польща зараз в одному з найкращих моментів своєї історії. І що добробут поляків у цей момент однозначно зростає і є більшим, ніж будь-коли у нашій новітній історії. Тож ці важкі часи, мабуть, є дуже важкими в емоційному плані, бо ми переживаємо дуже багато турбулентності, пов’язаної з геополітикою. Але з погляду заможності нашої країни — я сказала б, що давно не було краще. Тут звернуся до ще одного аспекту. Важкі часи спричинені ще тим, що дуже набирає обертів мова ненависті, антиукраїнська кампанія та рухи, які пропагують ворожість до наших найближчих сусідів, що постраждали від війни. З такого погляду я згодна і вважаю, що це дуже важкі часи. Думаю, що багато людей — таких, як я і мої колеги з фонду "Sikorki na Ukrainie", усі ті, хто дав пожертву на автобуси — вони стурбовані і соромляться з приводу такої позиції щодо жертв війни. Для нас це справді певний вид страждання, коли бачимо, що частина тих, хто вирішує, наших співвітчизників, розпалює ворожнечу, яка спрямована не лише проти наших сусідів, які переживають війну, а й проти нас самих, адже це саморуйнівне для нас, для поляків», — відзначила Йоанна Чарноцька-Твожинська.
Польща мусить допомагати, тому що війна триває поруч, за її кордоном, і наслідків війни зазнають такі ж люди.
«Підсумовуючи — з мого, і нашого погляду, цей блискавичний збір був своєрідною протиотрутою і маніфестом як поляків, так і мешканців міста Кєльці, бо серед тих, хто зробив пожертву, було їх дуже багато, і також українців, адже у групі тих, хто поповнив наш збір, було також дуже багато осіб українського походження, які, найімовірніше, перебувають у Польщі. Це своєрідний засіб проти хвилі ворожості, яка, на мій погляд, є просто частиною гібридної війни і чимось надзвичайно отруйним для нашого суспільства, для нашого партнерства, а передусім для сусідської дружби. А це єдиний варіант гарного майбутнього для одного і другого народу», — додала представниця фонду «Sikorki na Ukrainie».
Йоанна Чарноцька-Твожинська сказала про сильне переконання, що ворожість до інших — це нищівна сила.
«Я, і ми всі, намагалися відповісти собі на запитання, чи будь-коли ворожість до так званих чужинців, інших, принесла користь якомусь народові, спільноті. Такого прикладу я не знайшла. Усі рухи такого роду, великі і малі, навіть якщо викликали короткочасне відчуття якоїсь, назвімо це, гордості, за мить приносили дуже серйозні політичні, економічні втрати та ізоляціонізм. У мене і, думаю, в усіх "синиць" із нашого фонду, абсолютна незгода з тим, щоб бити слабшого, сіяти ненависть до людей, які переживають крайню воєнну травму, виправдовуючи це подіями, що трапилися кількадесят років тому, з якими українці, які живуть сьогодні, не мають нічого спільного. Так само, як поляки, які живуть сьогодні, не мають нічого спільного з огидними речами, які ми робили хоча б під час Другої світової війни і відразу після неї. Так само — з німцями. Використання історичної політики для того, щоб знищувати людей у надзвичайно скрутному становищі, мені здається жорстоким, цинічним і чимось, що в кожному народі і, безсумнівно, в нашому вивільняє щось найгірше. Ми цього не хочемо. Прагнемо, щоб показалося те обличчя, яке проявилося в цьому зборі: людей солідарних, які є спільнотою і розуміють, що ми з нашими найближчими сусідами у схожій ситуації і що дріб’язковість свідчить про нас якнайгірше. І що нашим державним інтересом є просто протидіяти цьому, адже єдина сила, яка радіє розбрату між поляками та українцями, — це Кремль і воєнний злочинець, який там править», — наголосила Йоанна Чарноцька-Твожинська, представниця фонду «Sikorki na Ukrainie», який збирає кошти на автобуси для Вінниці. Розмову провела Ева Плісєцька із Польської служби Польського радіо для закордону.
Redakcja Polska PRdZ/Н.Б.