Німецько-російська концепція будови газопроводів по дні Балтійського моря в обхід території Польщі та Україні, яка виринула на початку двотисячних років, спричинила занепокоєння як у Варшаві, так й в Україні.
Поляки та українці усвідомлювали, що Москва намагається обійти територію Польщі і України як шляхи транзиту газу до Європи, оскільки країна Путіна завжди зловживала природніми ресурсами, як знаряддям політичного тиску зокрема на Україну. Крім цього, по суті, єдиним джерелом, яке фінансує військовий комплекс агресивної Росії, залишається експорт природніх ресурсів. Будова Норд Стрім 1 і 2 поширить можливості Російської Федерації фінансувати свою неоімперську політику.
Ще у 2006 році – як тодішній міністр національної оборони в уряді правих Закону і справедливості прем’єра Казімєжа Марцінкєвіча – Радослав Сікорський назвав німецько-російську газову угоду новим пактом Молотова-Ріббентропа. Потім Радослав Сікорський, вже як міністр закордонних справ в ліберальному кабміні Громадянської платформи Дональда Туска, настільки поміняв свої погляди відносно агресивної політики Москви, що у вересні 2010 року, тобто після смоленської катастрофи літака президента Лєха Качинського під Смоленськом, на щорічну нараду амбасадорів Республіки Польща запросив шефа російської дипломатії – Сергія Лаврова. Серед європейських політиків переважав тоді погляд про необхідність тзв. ,,ресету’’ у відносинах з Росією. Європейські політики жили ілюзією про ,,демократизацію Росії’’ навіть після агресії російських танків на Грузію у 2008 році, а лідерів, які мали відвагу відкрити європейцям очі на відродження російського імперіалізму та захищати суверенітет Грузії в Тбілісі у час наступу російських військ, наприклад президента Лєха Качинського, намагалися ізолювати від стратегічних рішень.
Наступ військ Путіна на Україну остаточно повинен розвіяти ілюзії відносно імперських планів Москви в Європі. Однак такого не сталося. Одним з доказів цього обурення в Німеччині на накладення США санкцій на фірми причетні до побудови Норд Стрім 2.
Польща від років намагається обмежити впливи Ґазпрому в Європі. Ще наприкінці 2001 році правий кабмін Єжи Бузека намагався побудувати газопровід з Норвегії і таким чином шантаж Ґазпрому чинити неможливим. Однак праві втратили владу, а ліві перемогли, і кабмін Лешека Міллера відкинув проект газопроводу до Польщі з Норвегії та Данії. Проте у 2015 після перемоги на виборах Закону і справедливості концепція будови труби для газу із Норвегії тзв. Балтік Пайп (Baltic Pipe) повернула. Крім цього, від 2015 року працює термінал на скраплений газ в місті Сьвіноуйсьцє імені Лєха Качинського. Інфраструктура дозволяє купувати Польщі скраплений газ прямо від США. Може його також перепродавати іншим державам, наприклад Україні.
Про потенціал Балтік Пайп розповідає повноважений уряду з питань стратегічної енергетичної інфраструктури – Піотр Наімський:
,,Звичайно, Балтік Пайп – це набагато більше. Це весь відрізок Данії, це сполучення із норвезькою транзитною системою у Північному морі, компресорні станції, і це, звісно, весь шлях на території Польщі. Всі ці інвестиції координовані згідно з графіком’’, – каже міністр Наімський.
Будівництвом Балтік Пайп займається фірма Ґаз-Систем. Її президент – Томаш Стемпєнь наголошує, що будівництво проекту – це дуже велике завдання з точки зору лоґістики:
,,Понад двадцять три тисячі труб, спеціально підготованих, все забезпечення пов’язано із тим, щоби можна їх транспортувати і покласти на дні Балтійського моря’’.
Балтік Пайп зможе транспортувати десять тисяч мільярдів кубометрів газу до Польщі кожного року та три мільярди газу з Польщі до Данії.
Тимчасом польські політологи перестерігають європейських партнерів перед російським театром, який нещодавно влаштував Путін відсунувши Мєдвєдєва. Доктор Єжи Тарґальський в інтерв’ю радіостанції ВНЕТ (WNET) так оцінив остані рішення Путіна:
,,Більш чи менш вже рік, може навіть не рік, а десять-вісім місяців, мова йшла про послаблення позиції Мєдвєдєва, і очікували, коли піде у відставку. Проте я не витрачав би багато часу на такі роздуми, адже нічого вагомого на цей момент в Росії не відбувається – ми маємо своєрідний театр, виставу’’ - каже політолог Єжи Тарґальський.
В інтерв’ю радіостанції ВНЕТ (WNET) Єжи Тарґальський висловив погляд, що для Європи, а отже також для Польщі та України більш небезпечні результати останньої зустрічі канцлерки Німеччини Анґелі Меркель з Путіном, яка відбулася одинадцятого січня:
,,Найвагомішою подією була зустріч Путін – Меркель, на якій, на мою думку, імовірно, встановлено, що санкцій не будуть дотримуватися. Звичайно, їх не скасують, але вони залишаться лише на папері, як і досі таке часто відбувалося’’ – каже доктор Тарґальський.
Польський політолог звертає увагу на ще одне дуже небезпечне для Європи явище, а саме змагання між Францією та Німеччиною, хто більший підлабузник Путіна:
,,Однозначно помітно, що Німеччина не дозволить Франції обігнати себе у співробітництві з Росією, що, очевидно, для нас дуже погано. Путін виконує ряд пустих жестів, які нічого не означають, а напевно експерти від Росії будуть тепер ділити волос на четверо і розглядати, яка ж гарна демократія незабаром настане в Росії’’- пояснив в радіостанції ВНЕТ (WNET) політолог Єжи Тарґальський.
На думку пана Тарґальського, Путін влаштовує світові виставу: ось дивиться, я помінявся, став культурним і насамперед буду схильним до компромісу.
Європейські політики знов повертаються до ілюзії про демократизацію Росії, яка лише за останніх кільканадцять років призвела до окупації грузинських та українських території військами Путіна.
Андрій Рибалт