На третій зустрічі контактної групи з оборони України, яку умовно назвали «Рамштайн-3», міністри оборони й начальники генеральних штабів армій близько 50 країн світу обговорили надання Києву нових озброєнь. Також США оголосили про новий пакет військової допомоги Україні на суму 1 мільярд доларів, який включає озброєння берегової оборони, сучасні ракетні системи, артилерію та боєприпаси.
Додаткову артилерію для України поставить ще низка країн, включно з Канадою, Польщею та Нідерландами. Словаччина погодилася надати бойові гелікоптери та реактивні набої.
У свою чергу, заступниця Міністра оборони України Ганна Маляр заявила, що Україна отримала наразі від західних країн приблизно 10 відсотків від запитаної необхідної військової допомоги.
Публіцист видання «Rzeczpospolita» Томаш Пєтриґа на хвилях Польського радіо 24 прокоментував заяви очільників західних структур. Він вважає, що НАТО своїми деклараціями про допомогу Україні все ще намагається самозаспокоїтися:
«У НАТО самовдоволюються, що для України багато зроблено, зроблено все можливе, це самовиправдання. Але я не бачу видимої довгострокової стратегії. Реакції на те, що відбувається, немає. Ситуація на українському фронті змінюється, на початку війни вона була зовсім інша, ніж зараз. У Луганську та Донецьку, як ніколи, потрібне постачання зброї. Те, що станеться в цих регіонах, визначить долю України, це ключовий момент цієї війни. НАТО діє в спокійному режимі. Немає жодної реактивності, немає того, що НАТО має більше залучатися зараз, коли ця допомога нині найбільше потрібна. І це слабка частина активності НАТО у цьому конфлікті в Україні».
На думку Томаша Пєтриґи, можлива заява Альянсу про вступ України до НАТО мала би радше символічний, аніж реальний характер. Як зазначив оглядач, НАТО стоїть перед серйозним випробуванням, як далі поводитися у справі війни в Україні:
«Важливішими за політичні декларації, в тому числі щодо членства України в НАТО, є реальні дії, яких просять президент Зеленський та українські політики, тобто військова підтримка. Це те, чого насправді нині очікують українці. Адже правда така, що якщо Україна програє цю війну, то не буде мови про жодне НАТО і подібні заяви нічого не значитимуть. Спочатку треба перемогти у цій війні і НАТО повинне допомогти Україні це зробити. А наступною перспективою є пов’язання України із союзом західних держав. Така послідовність є правильною».
Томаш Пєтриґа розкритикував також політику Німеччини, як важливої держави в Європі, яка своєю «невизначеністю», «ваганням» щодо путіна, послаблює позиції колективного Заходу:
«Невпевнена політика, невпевнений партнер, партнер, який, як може здатися, трохи грає по обидва боки, прилаштовується до будь-якого сценарію і результату цієї війни. Такий союзник не є надійним і не буде міцною підтримкою для дій НАТО. Мені здається, що така німецька політика поглиблюється. Канцлер Шольц відмовив у націоналізації компанії Gazprom Germania у зв’язку із страхом перед путіним, побоюваннями, що ліквідація цієї компанія може призвести до порушень з постачаннями газу. Це певні конкретні дії, які показують, що Німеччина все більш стримана у питаннях безпосередньої чи політичної допомоги та підтримки таких організацій як ЄС чи НАТО».
Професор Пьотр Ґрохмальський з Академії воєнного мистецтва у Варшаві на хвилях Першого каналу Польського радіо нагадав, що британський генерал, який працював у Штабі верховного головнокомандувача сил НАТО в Європі, не виключав концепцію безпосередньої війни Альянсу з Росією як найбільш радикально можливий варіант:
«Бо цього потрібно бути готовим. Треба теж розуміти, що Росія представляє війну в Україні як війну з НАТО і можлива поразка України у міжнародному вимірі означатиме катастрофу для НАТО. Безсумнівно, що НАТО втягнулося у цей конфлікт, і це правильно, тому що це захист основ світового порядку і це захист принципу, що одна країна не може нападати на іншу країну і захоплювати її територію».
Натомість на хвилях Першого каналу Польського радіо віцеміністр закордонних справ Польщі Павел Яблонський, підсумовуючи візит президента Франції, канцлера Німеччини, прем’єра Італії та президента Румунії до Києва, зазначив, що дуже добре, що цей візит взагалі відбувся:
«Їм [Макрону, Шольцу, Драґі та Йоганнісу – ред.] знадобилося багато часу, щоб прийняти рішення їхати до Києва. Ми закликали їх до цього ще від самого початку, коли прем’єр Матеуш Моравєцький, віцепрем’єр Ярослав Качинський, а також прем’єри Фіала та Янша були ще в оточеному Києві три місяці тому. Відразу після повернення прем’єр Моравєцький закликав тоді в німецькій пресі канцлера Шольца, президента Макрона самим поїхати туди, аби вони на власні очі побачили російські злочини. Цей візит – це теж дуже важливий політичний символ підтримки для українців, котрі борються не тільки самі за себе, але й за всю Європу. Крім того, є декларація про підтримку надання Україні статусу країни-кандидата до ЄС, ми теж закликали до цього багато тижнів ті держави, котрі були скептичні щодо розблокування цього процесу. Сподіваймося, що на саміті Європейської ради це підтвердиться».
Як підкреслив Павел Яблонський, Україна стала партнером для Заходу і важливо, аби це партнерство не завершилося символічно, а реальними діями, зокрема, він наголосив на термінових та значно ширших постачаннях зброї і техніки Україні. Віцеміністр також прокоментував інформацію у ЗМІ, що Зеленського у Києві європейські лідери за зачиненими дверима схиляли до перемовин з Росією та певних поступок:
«Я вважаю, що будь-які рішення у справі власної території, стабільного та довгострокового завершення війни, а не замороження конфлікту на чергові роки та згоди, аби Росія могла відновити свій потенціал, мають бути у руках самої України. Сьогодні будь-які спроби тиску на Україну, створення враження, що Україна могла би закінчити цю війну, але з якихось незрозумілих причин хоче вести її, - це дуже шкідливі дії не тільки для України, але й для всієї Європи. Якщо такі спроби будуть здійснюватися надалі, якщо надалі будуть з’являтися голоси політиків про те, що путін не може втратити обличчя, то це буде дуже погана звістка, адже він його вже давно втратив. Ми всі хочемо миру в Україні, але ми хочемо довготривалого миру. Погодження заморозити цей конфлікт, віддати Росії частину території і змусити Україну капітулювати призведе до нової війни за декілька місяців чи років, тому що Росія не приховує своїх злочинних намірів відновлення сфер впливу як за Радянського Союзу. путін та інші російські політики відкрито говорять, що в списку є чергові країни для так званої денацифікації, так вони називають країни, на які хочуть напасти. У цьому переліку є теж Польща. Якщо хтось сьогодні вірить в ілюзії, що завершення війни будь-якою ціною і здача Росії якоїсь частини української території призведуть до миру, то ця особа або не знає реальності, або просто діє цинічно, діє в інтересах тих компаній, які хочуть робити бізнес з Росією».
Павел Яблонський теж зауважив, що «відносну військову могутність Росії побудували компанії в Західній Європі, за гроші теж окремих держав за російський газ, за постачання технологій, і це з порушенням ембарго, санкцій». Він теж застеріг, що рівень втягнення представників західноєвропейської політики, та бізнесу у різні відносини з Росією, зокрема корупційного чи товариського характеру, а також секретного характеру у вигляді співпраці із російськими спецслужбами, є насправді дуже далекосяжним.
PR1, PR24/Тарас Андрухович