Понад десять років тому путінська преса писала про тодішнього прем’єра Польщі Дональда Туска: «Наша людина у Варшаві». Туск відповідав тоді: «Те саме я можу сказати про прем’єра Путіна — наша людина у Москві». Нещодавно на зустрічі опозиції Дональд Туск заявив, що він добачає в польському політикумі політиків із літерою «ЗЕ» на лобі. Коментатори іронічно починають ставити запитання, чи Туск мав на увазі свій лоб, коли споглядає у дзеркало?
В архівах польського Міністерства закордонних справ розкривають дедалі більше документів, які свідчать про тісне співробітництво Варшави та Москви у час правління Дональда Туска та Радослава Сікорського як очільника тодішньої польської дипломатії. Суспільний мовник TVP, у програмі Міхала Рахоня «Єдзєми», тобто «Їдемо», оприлюднив листа Дональда Туска до владіміра путіна з 2008 року, де тодішній шеф польського кабміну пише про «нову філософію перезавантаження» з Росією, запрошує путіна до Польщі, а також додає, що: «польсько-російські відносини хочемо міцніше закріпити в контексті відносин росія — Європейська Унія».
Редактор Міхал Рахонь у згаданій вже передачі довів наявність чергових проєктів «перезавантаження» з путіним у час правління Туска та Сікорського.
— У численних документах, які тоді готували у відомстві закордонних справ та відповідно в концепції, про яку згадував неодноразово Радослав Сікорський та Дональд Туск, виринув такий задум, щоб замість Північного Потоку-1, бо тоді була мова про перший Північний потік, побудувати газопровід Амбер. Газопроводом Амбер газ качали б із цього самого напрямку, але територією Польщі. Задум дивовижний. Якби цей проєкт втілили, то це не змінило б основної проблеми. Надалі наприкінці цієї труби розташована рф й надалі це був би газ, який качають з росії. Така мала бути буцімто альтернативна пропозиція, складена тоді Дональдом Туском.
У відповідь на зауваження редактора Рахоня, віце-міністр закордонних справ Польщі Пйотр Вавжик підкреслив, що такий задум показує ставлення Туска та Сікорського до енергетичної незалежності Польщі.
— Це показує, як тодішня верхівка ставилася до енергетичної незалежності Польщі. Вони чинили нас дедалі більш залежними від росії й постійно прямували до цієї залежності. Те, що Ви сказали — найбільш яскравий приклад, але не єдиний. Контракт, який підписав Вальдемар Павляк — віцепрем’єр уряду Дональда Туска — з Ґазпромом, який вчинив нас залежними до 2037 року від росії. Враховуючи ціни, спосіб постачання, за що ми були б зобов’язані платити — ми платили б навіть за газ, якого ми не вживали б — це була б дурість. Угода була скандального характеру. Адже її опротестувала навіть Європейська комісія. Таке ніколи не повинно відбутися. Це польський уряд повинен подбати про інтереси польської держави, а у цьому випадку в інтересі польської держави, польських споживачів стояла Європейська комісія всупереч польському уряду — щось неймовірне.
Редактор Міхал Рахонь розкриває чергові документи, які компрометують політику Туска та Сікорського
— Пане міністре, ми оприлюднили два документи, один — це такі тези, які отримують високого рангу чиновники, що подаються в закордонну делегацію, а другий — це сам лист, який Дональд Туск відправив путіну. У цьому листі, який був елементом підготовки міністра закордонних справ до візиту в росії, читаємо також про те, що Польща свідома, наскільки великий виклик взяв на себе путін, й що Польща надіється, що путін стане реформатором. Адже путін вже тоді був відомою постаттю. У 2000-му році він з’явився на політичній сцені. Може, якісь наївні політики ще тоді могли думати, що він стане новим лицем росії. Але вже у 2008 році було відомо, що путін два роки раніше — у 2006 році — наказав вбити у Лондоні Алєксандра Літвінєнка, наказав вбити Анну Політковську, це ж той сам путін, який вбивав людей в Чечні й, якраз два місяці після відправлення Туском згаданого листа, здійснив агресію на Грузію.
Віце-міністр Вавжик вказує, що викриті документи показують ряд помилок політики Туска щодо путіна.
— На мою думку, все це показує, наскільки помилковою була ця політика. Вона була спрямована на здійснення російських інтересів в Польщі, а не польських інтересів в росії. Кожен цього роду фрагмент, про який нині ведемо мову, показує те, що найгірше, що може трапитися польській державі за теперішніх обставин, — це повернення цієї команди до влади. Це означатиме, що з теперішнього серйозного гравця, відкритості на кожному полі підтримки України, заново станемо державою, що насправді стоятиме по той бік. За теперішніх обставин, кожна держава, яка не ангажується на боці України, насправді стає по той бік, а так було б, якби правила Громадянська платформа. Всі фрагменти документів чи тексти, про які нині ведемо мову, однозначно це показують. Гадаю, що кожен, хто віддаватиме голос у виборах, мусить мати цього свідомість, що вибір Громадянської платформи означатиме привернення того, що було, про що нині розмовляємо, тобто услужливість перед росією та бажання зберігати якнайліпші відносини з російськими вбивцями.
Віце-міністр Пйтор Вавжик прокоментував також намагання Туска нині представляти себе як політика, котрий буцімто остерігав перед росією путіна.
— Всі дії, чи документи, які нині пред’являємо, показують все протилежне. Окрім німецьких політиків, не було більш проросійського політика в Європі, ніж Дональд Туск — політика відкритого на здійснення у своїй державі інтересів Кремля. Всі викриті документи це підтвердили. Не було політика більш відкритого на те, чого очікує від нього владімір путін. Туск робив усе, щоб зберегти залежність Польщі від рф, й не тільки йдеться про залежність від енергетичної сировини, але також йдеться про залежність політичну. Адже росія використовує енергоносії до політичного узалежнення. Дональд Туск послідовно впродовж всіх років свого правління йшов у цьому напрямку. Нині Дональд Туск малює себе великим суперником путіна, а тоді був одним із найбільших європейських друзів владіміра путіна.
Спроби Дональда Туска показати себе як політика, що завжди виступав проти співробітництва з путіном, прокоментував також прем’єр Польщі, Матеуш Моравєцький: «Диявол одягнувся у ризу й хвостом кличе на месу» — написав у соцмережі, на зустрічі з журналістами додав:
— Дональд Туск прийняв стратегію повного перефарбування. Він намагається перефарбувати свою позицію, свої погляди щодо росії, Німеччини, німецько-російського співробітництва. Ми нині можемо бути раді тим, що більшість польського політичного класу підтримує захист свободи, бажає підтримки України, але ми не можемо вдавати, що Дональд Туск та Громадянська платформа не підтримувала німців та росії у цій жахливій політиці газового співробітництва. Саме Дональд Туск казав, що нам не потрібен норвезький газ, якщо у нас достатньо російського газу. Чи ми визнаємо, що така політика є патріотичною, пропольською, політикою, яка зміцнює безпеку Польщі? Я вважаю протилежно, я вважаю, що це була політика підкорення німецьким інтересам. Саме німців, німецький уряд ще за рік до початку війни Дональд Туск називав благом Європи. Тож це ганебні слова. Нині бачимо, що німецька політика співробітництва з росією зазнала краху. Нині бачимо, що Північним потоком-1 пливе також українська кров, кров українських захисників. Так, ми будемо нагадувати Дональдові Тускові та керівництву Громадянської платформи, тому, хто називав Північний потік економічним проєктом, тому, хто казав, що німецько-російське співробітництво не становить жодної загрози. Ми будемо їм про це нагадувати, бо вони нині намагаються повністю змінити, перефарбувати свій образ. Вони хочуть, щоб всі забули їхні дії тоді. Ми на це не дозволимо.
Дональд Туск та Радослав Сікорський намагаються також на українському ринку ЗМІ представити себе як споконвічних запеклих противників путінського режиму. Проте, навіть ліберально налаштовані українські оглядачі чи журналісти, із прихильним ставленням до Туска, Сікорського, а зокрема до його дружини – Енн Еплбом, часто ставлять мені запитання: як це можливо, що після замаху в Смоленську Туск та Сікорський надалі присутні на польській політичній сцені?
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі
Андрій Рибалт