В Україні стартувала кампанія з перейменування міст, населених пунктів та вулиць, демонтажу пам'ятників радянським та російським діячам й представникам російського мистецтва. Ця кампанія отримала назву «деколонізація» й провадиться за ініціативи громадян та місцевої влади. Тим часом у Верховній Раді взятий до розгляду проєкт закону, що встановлює рамки та зобов'язання під час очищення країни від топонімів й пам'ятників російського імперського минулого.
В Україні — десятки тисяч пам'яток та назв населених пунктів, вулиць та площ, що були позбавлені своїх історичних назв та перейменовані імперською Росією й комуністичним режимом, — відзначають українські історики та громадські діячі. Відновлення історичної справедливості вийшло поза межі дослідження відкритих після падіння Радянського Союзу архівів. Але багатьом українцям і досі невідомі історичні назви їхніх міст та інших топонімів. З цієї причини значення інформаційних кампаній лишається дуже важливим, — зазначив автор просвітницької рубрики на сайті проєкту «Uchoose.info» Андрій Климчук:
— До 2014 року, за винятком таких міст, як Львів, де вже є вулиці на честь князів та короля, в нас створювалося враження, що в нашій історії 200 років тому нічого не було. Тепер дуже приємно, що й у столиці України з'явилася вулиця князів Острозьких, Святослава Хороброго, княгині Інгіґерди, дружини Ярослава Мудрого… Це позначає нашу територію, як територію, де наша держава існує тисячу років й більше.
Розставання України з російським імперським та комуністичним тоталітарним минулим має величезне значення для завершення становлення країни як незалежної держави, упевнений начальник відділу аналізу української держави в Українському інституті національної пам'яті Ігор Каретников. Він вважає деколонізацію необхідною для остаточного розриву з імперським минулим та реалізації прагнень українського народу:
— Глибинна суть деколонізації — це набуття Україною повного суверенітету. 1991 року ми набули формального суверенітету. Але залишилися у полі політичного тяжіння Росії та її інтересів. Ми залишилися з радянськими й російськими уявленнями в нашій історії, в нашій політиці. Саме це давало змогу росіянам заявляти, що «ми один народ», що «ми нічим не відрізняємося» тощо. Але уявіть собі, що в найсхіднішому місті України є вулиця Романа Шухевича, Степана Бандери та Івана Мазепи! Це місто — Ізюм. І це не міська рада так вирішила. Там було громадське обговорення. І вони ухвалили таке рішення.
Деколонізація України є продовженням процесу декомунізації, який почалася ще під час розпаду СРСР і стихійно активізувався в часи «ленінопада» в період Євромайдану 2013-2014 років. Весною 2015 року цей процес був оформлений як закон України. Згідно з документом, заходи з повернення українським топонімам їхніх початкових назв та демонтаж пам'ятників лідерам тоталітарного комуністичного минулого стали обов'язковими на всій території держави. Перед широкомасштабним вторгненням в Україну 24 лютого минулого року з різкою критикою української декомунізації виступив президент Росії Владімір Путін, який раніше називав розпад Радянського Союзу «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття». Флагманом української декомунізації став «Український інститут національної пам'яті», — нагадав Ігор Каретников. А сам цей процес не тільки не був зупинений під тиском Путіна, а й отримав новий імпульс. Декомунізація — це величезний шмат роботи, проведеної нашим Інститутом. Вона органічно перейшла в деколонізацію, бо вони пов'язані між собою. Комуністична партія Радянського Союзу... в принципі, можна казати, що це Комуністична партія Росії. Вона проводила політику тієї ж русифікації, встановлюючи в Україні та в інших радянських республіках російські пам'ятники тому ж Пушкіну, Достоєвському та інших діячам російської культури.
Наразі деколонізацію, як позбавлення України від російського імперського та тоталітарного комуністичного минулого, просувають переважно громадські активісти та місцева влада. Але вже найближчим часом слід очікувати, що деколонізація стане офіційним курсом внутрішньої політики України, — заявив депутат Верховної Ради та засновник міжфракційного об'єднання «За деколонізацію!» Володимир В'ятрович:
— Деколонізація — це очищення від імперських топонімів. Я переконаний, що це вторгнення і взагалі війна, що почалася 2014 року, це також наслідки неподоланого нами колоніального минулого. Це наслідки того, що Росія намагається відновити свою імперію і повернути нас назад до цієї імперії. Тому деколонізація — це також оборона України, деколонізація — це також спроба побудувати певний оборонний вал від російської агресії. Важливими є і суттєві зміни в датуванні населених пунктів. Одеса — яскравий приклад фальсифікації. Датування цього міста — це приписування його до російського імперського міфу про те, ніби воно з'явилося тільки після декрету Катерини ІІ. І на жаль, це не просто російський міф. Це російський міф, зафіксований в постанові Кабінету міністрів України. Росія стирає цілі століття української та кримськотатарської історії, щоби показати, що до моменту, коли з'явилася Російська імперія, там нічого не було. Я дуже хочу вірити, що якщо раптом колись знову на українській землі опиниться російський солдат, він зрозуміє, що потрапив до зовсім незрозумілого населеного пункту, де є незрозумілі йому вулиці та пам'ятники. Де немає нічого, що нагадувало б йому рідний Саратов, Рязань чи щось інше. Це також важливо з погляду оборони України. Від того, наскільки ефективно пройде деколонізація, залежатиме, як і коли закінчиться війна Росії проти України. Росія все це дуже чітко розуміє й апелює до історичних міфів, накидаючі українцям ці історичні міфи. Зараз, коли росіяни захоплювали наші міста та села, насамперед одні спалювали українські книги та повертали назад назви вулиць Карла Маркса, Леніна тощо. В нашому законопроєкті ми передбачаємо багато схожого на те, що було в законі про декомунізацію. Зокрема, обов'язковість реалізації цієї політики. І пропетляти, не зробити органи місцевої влади вже не зможуть. Але деколонізація — це не лише топоніми. Деколонізація, це й усунення таких маркерів, як пам'ятники, пам'ятні дошки та інше, що було понаставлено на українській землі.
А доки закон про деколонізацію не ухвалений, столиця України активно позбавляється пам'ятників колоніального минулого. 9 лютого, в київському Маріїнському парку був демонтований пам'ятник радянському генералу Миколі Ватутіну. Днем раніше знятий з постаменту та переміщений до музею авіації пам'ятник ще одному радянському діячові — льотчику Валерію Чкалову. Тим часом у Верховній Раді зареєстрований законопроєкт зі скасування вихідних днів 1 й 9 травня, а також 8 березня.
Олександр Савицький