29 квітня минув місяць від дня припинення терміну дії договору оренди Києво-Печерської лаври Українською православною церквою під омофором Московського патріархату (УПЦ МП). Однак церковники і досі не визнають факту розірвання договору оренди й окупують більшість приміщень Лаври в намаганні саботувати передачу їх державі. Тим часом, проросійські священики по областях чинять фізичний опір рішенням парафіян про перехід у лоно освяченої Вселенським патріархатом Православної церкви України (ПЦУ), а факти остракізму та насильства щодо ветеранів війни проти російської агресії викликали обурення громадськості та заборони з боку органів місцевої влади.
Квітень став в Україні місяцем обурення діями священиків підтримуваної Москвою УПЦ МП. Спочатку обурення викликала непокора закону та відмова звільнити Києво-Печерську лавру. Згодом до цього додалися численні висловлювання церковників та пастви проросійської церкви з виправдання війни Росії проти України. Згодом спалахнули скандали навколо відмови проросійських церковників відспівувати загиблих захисників України. Наймасштабніший вибух обурення стався внаслідок побиття групою священиків УПЦ Московського патріархату українського вояка, який закликав припинити цькування тих, хто відбиває російську агресію. Обласні ради цілої низки областей в центрі та на заході України ухвалили заборони діяльності УПЦ МП на своїй території. В українському парламенті чекає на затвердження законопроєкт з посилення відповідальності за недотримання законів України про релігійні організації, — повідомив начальник відділу взаємодії з релігійними організаціями Держслужби з етнополітики та свободи совісті В'ячеслав Горшков:
— Є певна процедура в законі, але її важко дотриматись через те, що в наших православних церквах немає такого поняття, як фіксоване членство. Людей, яких можуть записати до членів громади, може бути не така ж кількість, як тих, що реально відвідують там богослужіння. Це часто стає підставою для оскарження рішень релігійних громад у судах. Подібні суперечки, судові позови та скандали відштовхують частину парафіян та священства від переходу до Православної церкви України. Ще одним фактором є нерішучість єпископату за умов, коли парафіяльні священики сильно залежать від своїх єпископів. Все це гальмує перехід православних громад до ПЦУ. Частина церковників шукає альтернативні шляхи виходу з проросійської церкви і навіть звернулася до Вселенського патріарха з проханням знайти якесь проміжне вирішення цієї проблеми, щоби вийшовши з-під сфери впливу Москви, вони не мали обов'язково переходити у ПЦУ. Можливо, деякі люди потребують саме такого шлюзу для переходу від однієї церкви до іншої, якогось простору, в якому вони могли б спокійно жити без Москви.
Відповіді на це звернення від Вселенської патріархії наразі ще нема. Наразі релігієзнавець прогнозує чергові перевірки дотримання умов оренди промосковською церквою Почаївської лаври на території Почаївського заповідника в Тернопільській області. Горшков не виключив, що там все відбудеться за такою ж процедурою, як і в Києво-Печерській лаврі. Тим часом, у Верховній Раді очікується розгляд урядового законопроекту, що унеможливлює функціонування в Україні церковних структур, пов'язаних з країною-агресором. Тим часом, українська влада воліє не загострювати конфлікт із проросійською церквою. «Ми не витягатимемо їх з лаври за бороди», — заявив секретар Ради нацбезпеки України Олексій Данилов. Церковники цим користуються і навіюють своїй пастві, що «влада слабка», що треба просто почекати і тоді «все знову повернеться на круги своя», зазначив керівник політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку Ігор Рейтерович:
— Ми не бачимо жодної адекватності, жодного сприяння нормальним процесам, що відбуваються. Я вже втомився наголошувати, що це все відбувається відповідно до чинного законодавства. Ніхто ж не прийшов із вулиці і не став їх виганяти — є процедура, і вони чудово цю процедуру знають. Але обрали тактику протистояння та залучення до цього вірян. Під час протестів ці люди дозволяють собі заяви, які мають ознаки розпалювання міжнаціональної та міжрелігійної ворожнечі, або підтримки країни-агресора, що карається нашим кримінальним кодексом. Правоохоронці нарешті почали на це реагувати, затримувати подібних персонажів, а також тих, хто закриває храми і не допускає туди людей навіть коли більшість членів громади проголосували за перехід до ПЦУ. Тільки громада має ухвалювати рішення, і ці люди мають повне право це робити. Їм просто потрібно це право надати.
Нині в Україні налічується близько 8 тисяч парафій УПЦ під омофором Московського патріархату. Торік у лоно ПЦУ з них перейшло трохи більше 60. Такими темпами українське православ'я зможе досягти єдності лише за кілька десятків років. Запеклому опору промосковських церковників і складній процедурі перереєстрації можна протиставити тільки централізовану державну політику, — впевнений депутат Київради Сергій Таран. Раніше київські місцеві депутати поставили під питання правомірність володіння проросійською церквою храмами та землею в столиці України, а також закликали уряд вжити відповідних заходів.
— Ми маємо серйозний шанс на те, що це ФСБшне утворення піде з Києво-Печерської лаври. Нам слід підтримувати всі релігійні організації України, що стоять на позиціях державності. Але УПЦ МП порушує закон і не декларує, що вона має центр керування за кордоном. Це достатня підстава, щоби порушити питання про її ліквідацію. На тлі розв'язаної Росією загарбницької війни українці дуже швидко розуміють, що їм необхідна незалежна держава з європейськими цінностями, що потрібно захищати українську мову, культуру, історію, що дуже важливо підтримувати армію, захищати українську церкву… Внаслідок російської агресії ці процеси зараз йдуть дуже швидко, але нам потрібна ще й політика з боку держави, щоби ці процеси стали незворотними. Щоби в жодному разі після завершення бойових дій хтось раптом знову не сказав, що нам потрібно домовлятися з Росією. Ми в Київраді ухвалили розірвати договір оренди з посольством РФ. Бо якщо представники цієї країни хочуть прийти в Україну, вони мають прийти або до зали суду, або бути знищені. З Росією не може бути жодних відносин ще тривалий час. Доки там не зміниться влада, доки на рівні суспільства не відбудеться усвідомлення злочинності дій РФ в Україні, доти з РФ нема про що говорити. А поки всі ті, хто намагається підтримувати зв'язок із РФ, такі як православна проросійська церква, мають зникнути зі суспільно-політичного життя України.
Станом на кінець квітня, державна комісія з перевірки стану історичних споруд встигла провести інспекцію і передати державному заповіднику 27 приміщень з 79-ти. Екс-священник УПЦ МП, а нині виконувач обов'язків настоятеля Свято-Успенської частини Києво-Печерської лаври під омофором канонічної Православної церкви України архімандрит Авраамій заявив, що його келію на території окупованої промосковськими церковниками Нижньої лаври сплюндрували невідомі особи і що звідти пропала приготована для відправлення на фронт волонтерська допомога. Представники української влади наголошують, що жорсткі заходи щодо проросійської церкви не є замахом на свободу совісті та віросповідання, а вживаються винятково в межах захисту законності та національної безпеки.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Олександр Савицький