Сталін, залишаючи клаптик ,,совєтського міру’’ на узбережжі Балтійського моря у вигляді тзв. ,,Калінінградської області’’, передбачив, що навіть впродовж кількадесяти років околиця Крулєвца, чи німецькою – Кеніґсберга, стане плацдармом просування агресивних інтересів чергових втілень імперії зла. Москва почерез зберігання контролю над Пілявської протокою (за російською номенклатурою – Балтійська протока) після ІІ Світової війни, й через кількадесять років – падіння Совєтського Союзу, блокувала розвиток судноплавства польських портів: Ельбльонґ, Фромборґ, Толькміцько, Криниця Морська. Тому у 2006 році, коли незалежницький табір переміг на виборах у Польщі, Варшава прийняла рішення перекопати Віслинську косу й таким чином стати незалежною від примх чиновників путіна, а водночас подбати за економічний та суспільний розвиток стратегічно важливого регіону. Проросійський табір у польському політикумі намагався блокувати цей проєкт. Тому перекоп Віслинської коси здійснили щойно 17 вересня 2022 – тоді його відкрили - у роковини агресії Совєтської Росії на Польщу у 1939 році.
Теперішній польський парламент прийняв рішення створити комісію, яка вивчатиме російські впливи на стратегічні рішення Польщі в роках 2007-2015, саме тодішня влада Громадянської платформи та Польської селянської партії блокувала не лише перекоп Віслинської коси, але також будівництво портів на скраплений газ, а водночас віцепрем’єр уряду Дональда Туска Вальдемар Павляк підписав контракт на поставки російського газу від «Ґазпрому» аж до 2037 року. Критику теперішньої опозиції призначити комісію, що вивчатиме російські впливи в Польщі вже після агресії путініа на Грузію та Україну, в програмі Міхала Рахоня суспільного мовника ТVP прокоментував раніше міністр морської економіки, а нині держсекретар у відомстві інфраструктури Марек Ґрубарчик. Ось його відповідь на твердження одного з представників опозиційної Громадянської платформи Кшиштофа Квятковського про те, що згадана комісія – це лише: «полювання на відьом» та що «немає лише багаття, на якому спалять Дональда Туска»:
«За теперішніх обставин це радше не дуже розумний вислів. Проте, він підтверджує всю цю історію, з якою ми мали справу. Отже, гадаю переляк опозиції величезний. Адже може виявитися, що домовленості, які вели Дональд Туск, Громадянська платформа та Польська селянська партія зайшли дуже далеко, набагато дальше, ніж ми собі це уявляємо. Гадаю, це основна причина спротиву щодо комісії. Тому якщо хтось нічого не приховує, то чого боятися і чому боятися? Видно дуже багато хочуть приховати, й опозиція чимало робитиме, щоб не розкрити правду, а вона раніше, чи пізніше буде розкрита, попри все».
Перекоп Віслинської коси
Журналіст суспільного мовника Міхал Рахонь звернув увагу на спроби довгими роками блокувати перекоп Віслинської коси:
«Пане міністр, пропоную обговорити питання морської політики в Польщі за багато років. Перекоп Віслинської коси – перші рішення приймали вже після 2005 року. Тоді виконували перші роботи. Чи Ви знаєте, з якого приводу, які агрументи озвучували, чому роботи при перекопі Віслинської коси припинено після взяття влади Громадянською платформою?
Відповідь міністра Ґрубарчика:
«Інформація була загальновідома. Тож у той час проходила виборча кампанія, відбувалися кампанії до місцевих самоуправ, наприклад мера міста Ельблонґ. Аргумент був простий, неодноразово ним користувався Дональд Туск: „Якщо хтось собі уявляє, що контейнеровози мають заходити до Ельблонґу, то хай про це забуде – такий задум повністю зайвий’’. Ну й звісно другий елемент становила екологія - ,,нищення природи’’, ,,шкідливий влив на прекрасний ландшафт’’ тощо. По суті, можна сказати, що такою була мета їхньої діяльності, хоча остаточно прийнято ухвалу ще у 2007 році – першим нашим урядом Ярослава Качинського як прем’єра. Коли Громадянська платформа взяла владу, насправді скасувала ухвалу, але офіційно програма залишилася дійсною. Громадянська платформа вела імітаційну гру, проте, водночас, вони боялися повністю цю програму знищити».
Перекоп Віслинської коси
На думку міністра Ґрубарчика, хитке становище тодішньої влади, а нині опозиції щодо перекопу Віслинської коси припинило розвиток цілого регіону:
«Ми неодноразово вказували на те, що релятивізм Громадянської платформи, тобто: хочемо, не хочемо, то назад, то вперед, ефективно возився з головами людей. Той, хто хотів вірити у втілення проєкту, повірив в його втілення, а той, хто проти - отримував сигнали, що не буде перекопу. Ми мали справу з політикою лінощів - нічого не робити, а напевно не з політикою задля розвитку Вармінсько-Мазурської землі, та вже не згадуючи про рішення, які не приймали вони, чи ми. Напевно перекоп дозволить розвивати цю частину Польщі».
Міністр Ґрубарчик наголосив, що уряд планує потужні інвестиції в порт міста Ельблонґ, тому незрозуміла позиція мера міста, який не підтримує такого проєкту:
«Неодноразово ми казали, що вхід інвестора, приватного, чи державного, пов’язаний із отриманням частин акцій даного проєкту. Внаслідок цього 100 мільйонів, виділених паном прем’єром Моравєцьким, готові до інвестиції, і також держава готова взяти акції підприємства. Якщо почнемо переговори, то дізнаємося, яким обсягом володіє місто. До початку переговорів з містом, ми володіємо лише неповною інформацією. Отже 100 мільйонів в рамках капіталовкладення держави – це знаємо, але не знаємо вартості власності, про яке вирішує місто, бо відсутня відповідь міста, відсутнє співробітництво з владою міста».
Успішне здійснення планів будівництва протоки на Віслинський косі було тестом на ефективність влади стати незалежним від спроб агресивної росії за допомогою обмежень у транспортуванні Пілявською протокою впливати на економічні рішення Польщі, й обмежували розвиток всього, стратегічно дуже важливого регіону країни. Тепер необхідно модернізувати й розбудовувати порт в Ельблонґу. Для України у час повномасштабної війни такі інвестиції також вкрай необхідні. Загальновідомо, яку проблему нині становить експорт українських зернових та агропродукції на світові ринки. Розбудова вантажного потенціалу польських портів значною мірою допоможе українцям вирішити проблему з експортом аграрної продукції.
Зокрема після агресії рф на Україну Польща намагається ліквідувати на своїй території російські впливи не лише в економіці, політиці, але також їх історичний контекст. Тому нищить символи російського панування на своїх територіях. В інтерв’ю Польському радіо шеф офісу міжнародної політики президента Марцін Пшидач сказав:
«Кожен, хто має хоча би невеликими знаннями на тему ІІ Світової війни й знає, що тоді відбувалося, не може бути прихильником будь-яких пам’ятників, що прославляють червону армію, бо за червоною армією йшли НКВС, йшов Смєрш, вбивав польських патріотів, й насправді встановив систему комуністичного поневолення. Не йдеться про те, з ким червона армія боролася, але за що. Вона не боролася за свободу Польщі, а боролася за поневолення. Як каже ряд істориків, вона не могла принести нічого іншого, бо сама була поневолена комуністичним режимом. Отже не може бути місця на пам’ятники слави червоної армії. Інше питання – кладовища солдатів, які загинули. Це були не лише росіяни, це були також українці, узбеки, казахи – люди загинули, а відтак хрест та дошку з іменем та прізвищем треба їм встановити, але про пам’ятники прославляння учинків червоної армії не може бути мови. Мене дивує те, що щойно після 2015 року ми стали вирішувати це питання. До 2015 року, як ми неодноразово чули, були ті, хто казали: ,,ні, ні, з росією треба дуже тендітно, спокійно, тож як казав Дональд Туск: <<відсутні ідеологічні передумови>>, щоб продавати найбільш цінні польські підприємства російському капіталу. Сказати, що тоді він грішив наївністю, то насправді нічого не сказати, можна сказати набагато гостріше».
Політика перевантаження з росією, яку вів вільний світ упродовж останніх двадцяти років у всіх сферах міжнародного співробітництва – від культури, історії по політичні та економічні питання, призвела до жахливої війни – найбільшої з часів ІІ Світової, в якій українці платять найбільшу ціну, а вільний світ, попри обтічні заяви, не поспішає з наданням такої зброї, яка дозволила б Україні обмежити кількість жертв і швидше повалити чергове втілення імперії зла.
Андрій Рибалт