12 березня 2024 року виповнюється 25 років членства Польщі в Північноатлантичному альянсі. З цієї нагоди польський президент Анджей Дуда та прем'єр-міністр Дональд Туск здійснюють спільний візит до Вашингтона. Відомо, що представники польської влади зустрінуться з американським лідером Джо Байденом.
Про участь США в НАТО та євроатлантичній безпеці Польське радіо для України поспілкувалося з Матеушем Пьотровським, аналітиком Польського інституту міжнародних справ у Варшаві (PISM).
У 2024 році Польща відзначає 25-річчя вступу до НАТО. Республіка Польща, Угорщина та Чехія є членами НАТО з 12 березня 1999 року.
Держави на східному фланзі Північноатлантичного альянсу продемонстрували свій спротив росії в найбільшій сухопутній війні в Європі з часів Другої світової.
Зараз НАТО проводить масштабні навчання Steadfast Defender 2024 (з англ. — «Стійкий захисник 2024»). Маневри відбуваються по всій території Альянсу, значна частина з них організована на польських полігонах. Близько 20 тисяч військовослужбовців із дев’яти країн-членів НАТО беруть участь у навчаннях на півночі Польщі, щоби перевірити можливості стримування та оборони Північноатлантичного альянсу.
Наскільки серйозним повідомленням такі навчання є для агресора? І як загалом росії слід сприймати збільшення військової присутності США в Польщі?
— Я б сказав, треба виділяти якомога більше. Не повинно бути жодних верхніх лімітів, якщо ми серйозно ставимося до стримування росії. Ми повинні бути максимально серйозними. Чим більші цифри — тим краще. Це повинно так бути. Звичайно, важливою є присутність іноземних військ на східному фланзі, зокрема, Сполучених Штатів, але також інших союзників, наприклад, Великої Британії, Німеччини, Франції, Канади. Бодай при найменшій присутності іноземних військ легше отримати підтримку, додаткових солдатів, додаткову техніку. Набагато легше також, коли у вас є знання про країну, де збираються розгортати ваші війська. Тож так, я б сказав, що цифри дуже важливі, але також неабияк важлива присутність якомога більшої кількості країн на східному фланзі.
Повномасштабне вторгнення росії в Україну пришвидшило зусилля країн НАТО та ЄС щодо зміцнення власної безпеки.
Вже у 2022 році Польща витрачала на оборону 2,4% від свого ВВП, посідаючи третє місце в Північноатлантичному альянсі після США та Греції.
Бюджет Польщі на 2024 рік також передбачає великі витрати на оборону. Наскільки відомо, Польща планує збільшити оборонні витрати до чотирьох відсотків ВВП — ця цифра вдвічі перевищує мінімальний обсяг оборонних витрат, встановлений для країн НАТО (2%).
Чи має дивувати такий високий показник?
— Це не повинно дивувати. Коли ти маєш такого сусіда, як росія, тобі потрібно виділяти такі кошти (на оборону, — ред.). На жаль, Україна не з чуток знає, що треба дуже серйозно ставитися до того, що звучить у міжнародному вимірі щодо загроз з боку росії, які вона також кидає іншим країнам. Ми маємо серйозно ставитися до того, що вони говорять. І, знову ж таки, необхідно серйозно ставитися до власного захисту. Так, я не кажу, що 4% ВВП – це мінімальний рівень витрат на оборону. Це високий показник. У деяких країнах може бути легше, в деяких важче змусити суспільство прийняти, що такі кошти йдуть на оборону. Проте я дуже сподіваюся, що Польща збереже такий рівень. Можливо, це не буде 4% щороку, але якщо показник залишатиметься на рівні від 3% до 4%, гадаю, це все одно буде чудовим прикладом для всього НАТО, а особливо на східному фланзі, щоби продемонструвати, наскільки серйозну суму можна виділяти на власний захист.
Навіть до повномасштабного вторгнення деякі країни почали призначати більше на оборону, але початок широкомасштабної російської агресії став тим моментом, коли ще більше країн зосередилися на більших витратах і почали думати про те, як розумно вкладати гроші в оборонний сектор, закупівлі, виробництво тощо. Це завдання, яке неможливо виконати за один-два роки. Ми бачимо, що є певні великі амбіції, але на це може знадобитися багато років. Зокрема, мова про можливості закупівель. Тож будемо сподіватися, що передусім країни витрачатимуть на оборону 2% від свого ВВП — це мінімальний поріг, встановлений 10 років тому. Я дуже сподіваюся, однак, що незабаром всі 32 союзники призначатимуть навіть більше, ніж 2%.
За роки членства — особливо протягом останніх двох років, у світлі російської агресії — Польща, але й інші країни, глибоко трансформували свої Збройні сили, запровадивши значні зміни.
Польща підписала офсетну угоду на 96 американських вертольотів Apache. Ми також бачимо, як ця країна замовляє 116 танків Abrams у США та 486 артилерійських установок HIMARS. Варто зазначити, що HIMARS — це військова техніка, яка стала для росії справжнім кошмаром на фронті в Україні.
Попередній польський уряд партії «Права і справедливості» підписав також низку угод із Південною Кореєю на постачання зброї.
Зважаючи на те, як країни швидко озброюються та інвестують у розвиток своїх військ, що ми можемо сказати про довіру до Статті 5. Організації Північноатлантичного договору, яка говорить про колективну оборону?
— Країни передусім мають думати про власний захист. Необхідно мати сильну армію, оснащену новою технікою. Дотепер польські Збройні сили користувалися переважно старою радянською технікою.
Гаразд, до 2030 року ми матимемо одну з найсучасніших армій в Європі, але нині це досі надто стара техніка, якщо говорити правду. Коли, однак, ми призначаємо на обороноздатність великі кошти або принаймні стільки, скільки повинні, тобто 2% від свого ВВП, ми надсилаємо сигнал союзникам, що ми серйозно ставимося до власної оборони та оборони інших країн. Тож ми інвестуємо у власну армію, яка, можливо, певного дня знадобиться, щоби допомогти союзнику. Таким чином, ми серйозно ставимося до зобов’язань також перед іншими, і ми також сигналізуємо супротивникам, що ми серйозно сприймаємо загрози з їхнього боку. Я б не сказав, що озброюватися якомога більше самостійно — це неправильно в контексті Статті 5. НАТО. На мою думку, це лише посилення загального «меседжу» щодо стримування супротивників, але, найголовніше, щодо стримування росії.
Якщо говорити про співпрацю США з Польщею в галузі безпеки, то варто зазначити, що в Польщі дислокується понад 10 тисяч американських військових.
Важливо також нагадати, що у 2023 році США відкрили свій перший постійний військовий гарнізон у Польщі. Гарнізон американських сухопутних військ розміщений у Познані в «Таборі Костюшка». Цей гарнізон став восьмим таким підрозділом Збройних сил США в Європі — інші розташовані в Німеччині, Бельгії та Італії.
Яку роль Польща відіграє для США у світлі сучасних викликів, у світлі російської агресії?
— Отже, щодо ролі в політиці Сполучених Штатів, я б сказав, що у військовому вимірі той факт, що на території «Табору Костюшка» було створено перший постійний гарнізон американських військ у Польщі, надсилає сигнал, що східний фланг є не лише якимось матеріально-технічним центром для Сполучених Штатів із точки зору військового планування, чи потенційною зоною бойових дій, як це сприймалося багато років тому під час «холодної війни». Це змінюється.
Звичайно, країни східного флангу НАТО є першими, кому може загрожувати російська агресія, але для самої Польщі присутність підрозділів Сполучених Штатів доводить, що Польща як військовий союзник відіграє важливу роль, прагнучи бути, я б сказав, лідером Центральної Європи, лідером серед країн східного флангу НАТО, адже зараз ми можемо бачити два різні основні регіони: Балтійського та Чорного морів. У регіоні останнього є лише три країни НАТО: Румунія, Болгарія та Туреччина. Туреччина контролює важливу частину акваторії Чорного моря.
Якщо говорити про регіон Балтійського моря, гадаю, Польща має тут найбільший серед трьох країн Балтії, Чехії чи Словаччини економічний і військовий потенціал. Я вважаю, що у цьому немає нічого поганого, якщо Сполученим Штатам потрібен буде серйозний союзник тут, на східному фланзі, з серйозним військовим потенціалом, який, сподіваюся, стане таким, як очікується, за п’ять-шість років. Немає нічого поганого в тому, щоби Польща, незалежно від того, яка партія буде правлячою, хотіла співпрацювати зі Сполученими Штатами, мати військову присутність США на своїй території, навіть більшу, ніж зараз.
Важливо згадати, що у вересні 2019 року в Нью-Йорку президент Польщі Анджей Дуда та колишній президент США Дональд Трамп підписали Спільну декларацію про розвиток оборонної співпраці між Польщею та Сполученими Штатами Америки.
Нині, у лютому 2024 року, Трамп на передвиборчому мітингу у Південній Кароліні заявив, що «заохочуватиме» росію атакувати будь-кого з союзників США по НАТО, які, на його думку, не виконали свої фінансові зобов'язання.
Незважаючи на те, що Дональд Трамп є першим президентом США, якому двічі оголошували імпічмент, і проти якого порушено чотири кримінальні справи, наразі Трамп залишається єдиним кандидатом від республіканців на посаду президента Сполучених Штатів у листопаді 2024 році.
Чи слід Польщі очікувати змін у співпраці зі США у військовій сфері у випадку, якщо Дональд Трамп повернеться до Білого дому?
— Я вважаю, що з точки зору політики США, Польща надалі залишатиметься, скажімо, маяком надії, маяком світла, щоби показати: «Подивіться на східний фланг, подивіться на приклад Польщі, як серйозно можна ставитися до власного захисту. Будь ласка, любі союзники, беріть приклад із Польщі». На мою думку, це позитивне мислення. Я знаю, що це може бути важко та інакше для інших країн, але таким чином ми передаємо повідомлення, що Центральна Європа, зокрема Польща, завжди дуже серйозно ставилася до загрози з боку росії. Країнам Західної Європи потрібно було дуже наочно показати, наскільки серйозними можуть бути загрози з боку рф. На жаль, ми маємо приклад України. Однак досі Заходу треба багато чого зробити, якщо говорити про витрати на оборону. Західні союзники, звичайно, обговорюють це питання дедалі активніше, але після двох років повномасштабного вторгнення (росії в Україну, — ред.), я думаю, що досі цього недостатньо.
Основна роль військових сил НАТО полягає в захисті миру та гарантуванні територіальної цілісності, політичної незалежності та безпеки держав-членів Альянсу.
На прикладі війни в Україні ми бачимо, що значну роль відіграє, зокрема, кіберпрості. Росія здійснює численні кібероперації проти України, але також проти країн НАТО. Серед цілей російських хакерів — передусім Польща та країни Балтії. До речі, Польща значно посилила свій кіберзахист і посіла перше місце в Національному індексі кібербезпеки 2024 року як світовий лідер із запобігання кіберзагрозам.
Якщо говорити про кіберпростір, як тут працює Стаття 5. Північноатлантичного договору?
— Це дійсно складне питання. Офіційно кіберпростір є одним із вимірів НАТО, який регулюється Статтею 5. Однак ми маємо численні випадки кібератак, що здійснюютья на різні країни НАТО: на Сполучені Штати, на країни східного флангу. Польща, країни Балтії та багато інших держав чи нещодня зазнають атак у кіберпросторі з боку хакерів, які тим чи іншим шляхом пов’язані з росією або безпосередньо з російськими агентами. Проте досі офіційної кібервійни з росією не оголошено. Я маю на увазі, не йдеться про те, що росія атакує ці країни, а вони, зі свого боку, нічого не роблять у відповідь з точки зору оборони. Проводиться багато різноманітних операцій, країни східного флангу, зокрема Польща, дуже активні, так би мовити, «тримають руку на пульсі». Однак, я б сказав, що це все одно «тіньова зона» НАТО. Я маю на увазі, що цей вимір не є чимось новим для НАТО. Звичайно, як завжди, існують певні «червоні лінії» щодо атак. Якщо це стосуватиметься стратегічної інфраструктури, наприклад, енергетичних проєктів країн-союзниць, можливо, тоді буде дискусія… Серйозна дискусія у рамках Статті 4. Північноатлантичного договору, яка передбачає початок офіційних консультацій країн-членів НАТО з державою, якій загрожує небезпека.
Проте зараз, я б сказав, що це «тіньова зона» НАТО, коли йдеться про те, як із цим правильно боротися. Мова, зокрема, про дії окремих країн, а не НАТО як цілого альянсу.
Запрошуємо почути розмову у доданому звуковому файлі!
Христина Пічкур