Підписання президентом Зеленським законопроєкту зі скандальною статтею 12414 викликало хвилю протестів у Києві. Чому це питання викликало такий суспільний резонанс і чого вимагають громадяни від влади?
— Уже майже тиждень головною темою в Україні залишаються протести, спричинені скандальною статтею 12414, яку підписав президент Зеленський. Йдеться про зміни, що стосуються антикорупційних органів. Це викликало багато питань: чи має сенс така ініціатива, які наступні кроки планує президент і що буде, якщо Верховна Рада не підтримає цю реформу?
— Важко сказати, що буде далі. Я сам був на цих протестах із самого початку — буквально з перших хвилин. Прийшов спонтанно, дізнавшись про акцію від друга. Був у книгарні в Києві, отримав повідомлення, що за годину починається протест, і вирішив піти. Взяв книжки, телефон і рушив. Я був вражений — скільки людей прийшло, як і я, без жодної підготовки. Не для того, щоб кричати чи влаштовувати щось радикальне, а просто, щоб показати: їм не байдуже. Люди хотіли висловити незгоду з тим, що відбувається у Верховній Раді. Це був і заклик до президента Зеленського — не підписувати закон, накласти вето. Ще не було зрозуміло, яке рішення він ухвалить, але надія була — і на президента, і на здоровий глузд. На жаль, він таки підписав. І вже наступного дня біля театру Франка зібралося ще більше людей. Люди вимагали змін. Після цього Зеленський заявив, що підготує новий законопроєкт за тиждень. Це, власне, і є певний прогрес.
— Але чому він одразу не сказав «ні»? Чому погодився?
— Думаю, він міг одразу відмовити, але чому цього не зробив — питання до нього. Ніхто з учасників протесту не зрозумів логіки підписання. Особливо на тлі реакції міжнародних партнерів: ЄС, G7 — усі були занепокоєні. Це критично важливо, якщо ми хочемо бути частиною Європи. Українці — і молодь, і військові — не раз говорили: «Корупція залишається однією з найбільших проблем. З нею потрібно боротися». І ми дуже сподіваємося, що цього разу влада справді дослухається. Побачимо вже завтра.
Продовження цієї розмови слухайте у прикріпленому аудіофайлі.
Євгеній Дячков