6 серпня розпочався новий розділ в польській політичній історії – Кароль Навроцький обійняв посаду президента Республіки Польща. Навроцький склав у Сеймі урочисту присягу перед Національними зборами в складі двох палат польського парламенту.
Тепер уряд Дональда Туска та ліволіберальну правлячу коаліцію в парламенті чекає дуже важке співіснування з новим главою держави, який представляє табір правоконсервативної партії «Право і справедливість» Ярослава Качинського. Про це засвідчив вкрай різкий тон інавгураційної промови Кароля Навроцького у Сеймі. Він подякував полякам за обрання на найвищий пост і теж подякував тим, хто не голосував за нього, але взяв участь у волевиявленні народу як суверена:
«Вільний вибір вільного народу поставив мене перед вами, поставив мене попри виборчу пропаганду, брехню, попри політичний театр і зневагу, з якою я зустрівся на шляху до посади президента Республіки Польща. І я це вибачав. Як християнин я з глибини серця вибачаю всю цю зневагу і все те, що відбувалося під час виборів.
Шановні пані і панове! Ми, як національна спільнота, маємо ту велику цінність прив’язаності до цінностей й християнської ідентичності. І це не повинно змінюватися. А серед християнських цінностей любов і милосердя до другої людини є одними з базових елементів.
Проте ці вибори 1 червня вислали сильний сигнал суверена до всього політичного класу, коли мене було обрано на посаду президента Республіки Польща. Це голос, який свідчить, що так далі правити не можна, і що Польща сьогодні не повинна так виглядати».
Президент Кароль Навроцький заявив, що підтримуватиме відносини Польщі в рамках Європейського Союзу, але ніколи не погодиться на те, щоб ЄС забирав у Польщі її компетенції. Він також запевнив, що дбатиме про позицію Польщі і поляків:
«Я буду голосом тих, хто хоче бачити Польщу суверенною, Польщу, яка є в Європейському Союзі, але не є Європейським Союзом, а є Польщею й залишатиметься Польщею. Моя програма — це «ні» нелегальній міграції, «так» польському злотому, «ні» євро. Як президент Польщі, я не дозволю підвищувати пенсійний вік для жінок і чоловіків».
Кароль Навроцький теж заявив, що країна не йде по шляху верховенства права.
Президент представляє, а уряд керує, — нагадав прем’єр-міністр Дональд Туск після приведення до присяги Кароля Навроцького. Він вкрай критично оцінив першу офіційну промову нового глави держави.
«Це такий виступ, який свідчить про бажання мати такі повноваження, які в польській політичній системі має прем’єр і уряд. Тут Конституція, а пан президент Навроцький неодноразово до неї відкликався, це однозначно. В мене немає впевненості, але маю надію, що цей іноді досить бундючний і конфронтаційний тон не матиме якихось практичних наслідків».
Слід зауважити, що у своїй промові Кароль Навроцький жодного разу не згадав прямо Україну, хоче він згадав про війну за східним кордоном своєї країни. Водночас одним із ключів до електорального успіху голови Інституту національної пам’яті Польщі Кароля Навроцького у протистоянні з представником правлячої коаліції в особі мера Варшави Рафала Тшасковського стало вміле підігрування антиукраїнському дискурсу.
Кароль Навроцький, відомий своїми суперечливими заявами щодо України та українців під час виборчої кампанії. Він наголошує, що Україна не може стати членом ЄС або НАТО, поки не вирішить питання Волинської різанини, ексгумацій жертв ОУН-УПА в Україні.
«Країна, яка не може відповісти за дуже жорстокий злочин проти 120 тисяч своїх сусідів, не може бути частиною міжнародних альянсів», - сказав під час кампанії Кароль Навроцький.
Кароль Навроцький, намагаючись заручитися підтримкою крайньоправого електорату з числа партконгломерату «Конфедерація», погодився не підтримати ратифікації членства України в Північноатлантичному альянсі, коли справа дійде до підпису президента.
Тим часом Володимир Зеленський привітав свого візаві зі вступом на посаду. Глава України у своєму профілі в мережі Х написав:
«Вітаю Кароля Навроцького зі вступом на посаду Президента Республіки Польща. Бажаю успіхів у реалізації волі та прагнень польського народу. Сподіваюся на конструктивний і прямий діалог задля спільних інтересів наших країн. Україна залишається відданою добросусідським відносинам і взаємовигідній співпраці, спрямованим на зміцнення нашого партнерства та протидію спільним загрозам. Ми вдячні Польщі за її незмінну підтримку. Україна та Польща можуть іти шляхом свободи й безпеки лише разом, а також разом з іншими вільними європейськими народами».
Нещодавно відбулася перша телефонна розмова Навроцького і Зеленського. Очікується, що вже незабаром відбудеться їхня перша особиста зустріч.
Інавгурація Кароля Навроцького це слушна нагода замислитися, чого можна очікувати у відносинах Варшави з Києвом під час його президентства. Але це також відповідний момент, аби спробувати підбити підсумки польсько-українських відносин за каденції його попередника Анджея Дуди. До розмови на цю тему я запросив Яна Пєкла, знавця польсько-української проблематики, який у 2016-2019 роках був послом Республіки Польща у Києві.
Першим питанням до експерта стосувалося власне президенства Анджея Дуди, котре тривало цілих 10 років, а це означає, що підбиття підсумків такого тривалого й складного періоду — особливо в контексті відносин з Україною — є неабияким викликом. Якщо поглянути на цю декаду з геополітичної перспективи, її можна поділити на два чіткі етапи: період гібридної війни Росії проти України та час повномасштабної та відкритої агресії.
Варто наголосити, що Володимир Зеленський, вітаючи Кароля Навроцького, теж висловив подяку Анджею Дуді за його лідерство, особисту та незламну підтримку України у найтяжчі часи повномасштабної війни з Росіє, а також висловив подяку за зміцнення польсько-українських взаємин.
А ось як оцінює Ян Пєкло баланс політики Анджея Дуди щодо України, який у 2022 році був найбільш популярним серед українців закордонним лідером, а потім після погіршання і напруження на лінії Варшава-Київ стрімко втратив цю свою популярність:
«Як президент Дуда, так і тодішній уряд провели виняткову роботу під час повномасштабного нападу Росії на Україну. Польська допомога надійшла потужним потоком. У найкоротші терміни було створено логістичний хаб в околицях Ряшева, поблизу польсько-українського кордону. Відбулися візити, зокрема візит, про який чомусь не надто хочуть згадувати, йдеться про приїзд до Києва Моравєцького і самого Качинського. У момент, коли слід було продемонструвати максимальну підтримку Україні, Польща, безсумнівно, проявила себе з найкращого боку».
Дипломат пригадує, ще кілька важких моментів у відносинах між Анджеєм Дудою та президентами України Петром Порошенком і Володимиром Зеленським.
«Звичайно, з’явилися важкі теми, які постійно присутні і досі тяжіють над польсько-українськими відносинами. Це, зокрема, тема Волині та питання ексгумацій. Коли я був послом Польщі в Києві, ми разом з українськими колегами працювали над цими проблемами. Я впевнений, що продовженням цієї роботи стане президентство Кароля Навроцького, який досконало знає історичні джерела і добре розуміється на польсько-українських відносинах».
Кароль Навроцький під час цієї дуже напруженої, складної, але й цікавої виборчої кампанії став відомим завдяки підписанню так званої Торунської декларації задля отримання голосів виборців крайньоправого електорату, який представляє партійний конгломерат «Конфедерація», в якому вирують антиукраїнські настрої. Серед іншого, Кароль Навроцький зобов’язався не надсилати польських солдатів до України і не ратифікувати її вступ до НАТО.
В одному з інтерв’ю Анджей Дуда зізнався, що під час зустрічі з обраним президентом обговорював з ним відносини з Києвом і звернув увагу, що їхні погляди на питання членства України в НАТО та Європейському Союзі суттєво відрізняються. На думку Анджея Дуди, Кароль Навроцький може змінити свою позицію після вступу на посаду, адже, як він зауважив, світ виглядає інакше з президентського крісла, ніж під час кампанії.
Постає вкрай принципове питання, чи стане Кароль Навроцький, який, до речі, займає значно радикальнішу позицію щодо України, ніж ПіС — партія, яка де-факто висунула його кандидатом — як глава держави більш стриманим у цьому питанні, ніж коли він був кандидатом? Ян Пєкло щодо цього сумнівів не має:
«Завжди так буває, що, обіймаючи високу політичну посаду, певні попередні заяви пом’якшуються, бо вступає у дію політичний прагматизм. Треба також зазначити, що Кароль Навроцький має надзвичайно глибокі історичні знання щодо історичної тематики, оскільки Інститут національної пам’яті під його керівництвом займався питаннями українсько-польських відносин.
Щодо членства України в НАТО, то це не є якимось відкриттям, адже про неможливість такого кроку прямо говорили і західні політики, і американська дипломатія, і чиновники НАТО. Однак відмовлятися від української армії, яка після турецької є однією з найсильніших, найчисленніших та найдосвідченіших серед армій країн НАТО, було б помилкою. Зрештою, українських солдатів і офіцерів вишколювало НАТО. Це армія, яка вже має досвід боротьби з нашим спільним противником — Росією. Це ворог Європи і Америки. Тому категоричне виключення можливості України з перспективи членства в НАТО — це політична ілюзія».
Протягом левової частини свого президентства Анджей Дуда працював у тісній співпраці з урядом на чолі ПіС, тобто з політичним табором, з якого він походить. Це забезпечувало єдність у політиці Канцелярії президента і кабміну щодо Києва. Навіть після зміни влади і приходу Дональда Туска до керівництва урядом не виникало серйозних розбіжностей між урядовою і президентською лінією у питанні підтримки України.
Чи можемо очікувати на подібну згоду у відносинах між новим президентом Каролем Навроцьким і урядом? Чи польсько-українські відносини можуть стати заручниками гострої внутрішньополітичної боротьби в Польщі, яка може ускладнити співпрацю між рішуче правоконсервативним президентом Каролем Навроцьким і ліволіберальним урядом Дональда Туска?
«Коабітація, вимушене співіснування — це завжди складний процес, і ніхто при здоровому глузді не очікує, що все буде гарно виглядати, що Туск і Навроцький щодня зустрічатимуться на обіді для обговорення українського питання. Однак стратегічне мислення диктує необхідність співпраці. Польсько-українські відносини є ключем до безпеки Європи, і мислення в категоріях майбутнього. Новий президент це розуміє. Я стежив за його кар’єрою і впевнений, що він це усвідомлює».
Питання у тому, чи зможе команда Володимира Зеленського побачити у президентстві Кароля Навроцького можливість для відкриття нового розділу у польсько-українських відносинах. Чи зрозуміють вони важливість вирішення таких тем, як Волинь, питання ексгумацій, чи будуть готові до більшого діалогу? Адже невідомо чи Зеленський і його команда не вирішать, що з огляду на те, що президент в Польщі не має такої сильної влади як в Україні, то їх партнером у Варшаві має бути власне уряд, а не глава держави. Ян Пєкло сподівається, що у Києві є розуміння ситуації:
«Це була б велика помилка, якби в Києві виходили з такого розрахунку, що слід обійти президента Навроцького стороною і вважати, що сенс мають лише переговори з прем’єром Дональдом Туском.
Тим більше, якщо поглянути на рейтинги Дональда Туска в Польщі, вони зараз перебувають у катастрофічному стані. Якщо понад 50% поляків вважають, що Дональд Туск повинен подати у відставку, то це має стати сигналом і для української влади, що такий підхід є хибним.
Потрібно співпрацювати також і з президентом Навроцьким, який, як і президент Дуда свого часу, мав багато чого сказати у справі України і був надзвичайно активний у цій тематиці. Проте правда полягає в тому, що для танго потрібні двоє. Отже, має бути воля до співпраці як з українського, так і з польського боку. І з польського боку не видається мені зараз імовірним, щоб інтерес до української тематики згас, адже війна триває, вона жорстока, люди гинуть, і новобраний президент це добре усвідомлює».
Матеріал підготував Назар Олійник