Цього тижня Польща отримала нового президента. Кароль Навроцький —офіційно безпартійний, але якого під час виборів підтримувала партія «Право і справедливість». Колишній керівник Інституту національної пам'яті не є професійним політиком. Тому інтрига на інтризі, яким буде його курс. Про це Польське радіо для України поговорило з колишнім міністром закордонних справ України та екс-послом України у Польщі Андрієм Дещицею.
Очевидно, зміна керівництва Польської держави спричинить певні, скажімо так, не труднощі, але певний час буде потрібен для того, щоб нав'язати по-новому контакти на найвищому рівні. Я переконаний в тому, що між Україною і Польщею мають бути добрі відносини.
Враховуючи певний досвід попередніх заяв президента Кароля Навроцького, про те, що для нього важливе питання буде історично-минулого, то це питання буде актуальне на порядку денному в польсько-українських відносинах. Певно, що ми можемо знайти порозуміння в цьому. Напевно, що його політика буде більш жорсткішою по відношенню до України.
Україна йде в ЄС і в НАТО. Кароль Навроцький вже заявив, що не підтримає Київ на цьому шляху, поки не будуть вирішені історичні питання. І в першу чергу, це стосується питання Волині. А те, що ця тема швидко не вирішиться, це, зрозуміло, навіть не фахівцям. Так чи є ризик, що Польща вже не буде адвокатом України, як раніше її називали?
Україна хоче бути членом Європейського Союзу і хоче бути членом НАТО. Це записано в українській конституції. Це підтверджують дуже багато законодавчих актів, які були прийняті в останні роки.
І найважливіше, що за це гинуть українські воїни. Загинули протестувальники на Майдані у 2014 році. І я думаю, що не може жодна інша країна, ні Угорщина, ні Словаччина, ні Польща затримати цей шлях. Це не подобається Росії, і я не думаю, що Польща хоче бути по стороні Росії — блокувати європейське майбутнє України. Я переконаний в тому, що Польщі із новим керівництвом краще мати дружню, європейську, сусідню країну, ніж ворожу Росію на своїх кордонах.
А що ж з НАТО? Чи є надія хоч на якусь підтримку?
Питання це заморожене тільки через те, що ми не маємо зараз чіткої позиції Сполучених Штатів Америки. Без їх позиції членство України в НАТО поки що виглядає малоймовірним. По-друге, насправді нам потрібні не заяви і не просто членство, нам потрібна військова допомога Україні.
І ця допомога може бути надана без членства України в НАТО. По-третє, я думаю, що НАТО саме потребує України, яка досвідчена, яка має одну з найкращих армій і яка має достатньо величезний прогрес в розробках військово-промислового комплексу. Тому, я думаю, що це питання, можливо, зараз не на порядку денному, але, напевно, стане на порядку денному тоді, коли НАТО буде також готове до прийняття України і зміни своєї позиції, в тому числі і підтримки своїх членів у відповідності до статті п’ятої. Бо це також не дуже зрозуміла політика.
Тим не менше, нам потрібна реальна допомога. І цю допомогу, я думаю, можна отримати від інших членів НАТО. І думаю, що такі двосторонні домовленості будуть набагато міцнішими і стабільнішими.
В чому не буде проблем, так це і з підтримкою оборонною. Адже Україна — це захист східного флангу як Польщі, так і всього НАТО. Про безоплатну допомогу вже мова не йде, підкреслює Андрій Дешиця, але те, що підтримка буде, безперечно.
Ми дуже вдячні Польщі, яка надала нам допомогу у перші дні повномасштабної військової агресії Росії в Україні. Ця допомога, яка надходила від Польщі — військова і гуманітарна. Допомога, яка була надана Польщею як логістична платформа для передачі допомоги Україні. Ми це все пам'ятаємо і будемо за це дуже вдячні.
Очевидно, ця допомога не може бути постійною на роки чи на віки. Звичайно, з'являються нові формули і постійно допомагати і видавати кошти з бюджету неможливо. І це було б неправильно.
Це буде означати, що Україна буде повністю узалежнена від такої допомоги. І тому Україна зробила грандіозний крок вперед, реформуючи свою оборонну промисловість. Україна стала однією із передових країн по виробництву військових озброєнь, перш за все, дронів.
Я думаю, що ми маємо хороші перспективи для того, щоб співпрацювати. Польща робить це, співпрацює з іншими країнами — США, Південною Кореєю, модернізує свої Збройні Сили. Але збільшити цей потенціал абсолютно можна також у співпраці з Україною.
Тому я сподіваюся, що польське керівництво держави, президент Кароль Навроцький, нове керівництво бюро Національної безпеки і прекрасний радник презиждента Марчин Пшидач, який дуже добре знає Україну, вони будуть сприяти тому, щоб співпрацювати з Україною в оборонній промисловості. А це означає зміцнення обороноздатності і України, і Польщі і Європи.
Ще одна гаряча тема у відносинах. Антимігрантські настрої, які останніми роками посилилися у Польщі. І серед них чимало антиукраїнських виступів. Що з цим у майбутньому?
Я провів дуже багато часу в Польщі, займався Польщею, працював в Польщі. І мене насправді дуже турбує те, що в Польщі появляються настрої антиукраїнські, антимігрантські. Ця атмосфера не личить Польщі. Польський великий державі, члену Європейського Союзу, це не має бути характерним для Польщі.
І це навіть не питання українців, а також питання тих поляків, які боролися за те, щоб Польща була повноцінним членом Європейської спільноти, де права людини на першому місці, де законодавство, законність на першому місці, де справедливість на першому місці, в кінці кінців.
І тому мене дуже турбують ці висловлювання, заяви польських політиків, які критикують або ставлять під сумнів перебування українців в Польщі. Мало того, що українці вносять вклад в розвиток польської економіки, платять податки, і без українців розвиток польського ВВП не був би таким динамічним, якщо б їх там не було.
Але українці абсолютно інтегровані в польське суспільство. І мені здається, що те, що політики ставлять під сумнів перебування українців в Польщі, або не мають бажання, щоб українці там були, це лише на користь Москві.
Я не думаю, що керівництво польської держави було б зацікавлене в тому, щоб така політика і така атмосфера, яка зараз в Польщі продовжується після президентських виборів — антимігрантська — вона була б на користь польській державі. Це більше грає на руку Москві.
Лариса Задорожна