Останніми днями в світі відбулося декілька важливих геополітичних подій. Звичайно, з перспективи Варшави, на першому місці стоїть офіційна поїздка Кароля Навроцького США і його зустріч 3 вересня з Дональдом Трампом. Візит до Америки став першим закордонним візитом нового президента Польщі. Головною цієї надважливої поїздки є двосторонні відносини, питання регіональної безпеки з війною Росії проти України в тлі. Це теж економічна співпраця та енергетика, атомна енергетика.
Ще одна тема — саміт Шанхайської організації співпраці у Китаї, який закінчився масштабним парадом армії КНР у Пекіні, приурочений до 80-ї річниці закінчення Другої світової війни. На ньому був присутній російський диктатор Путін в якості головного почесного гостя Сі Цзіньпіна. Також там північнокорейський диктатор Кім Чен Ин.
У відповідь Дональд Трамп звинуватив цю трійцю у змові проти США.
«Нехай у президента Сі та чудового народу Китаю буде хороший і тривалий день святкування. Прошу передати мої найтепліші вітання Володимиру Путіну та Кім Чен Ину, поки ви змовляєтесь проти Сполучених Штатів Америки», — таке звернення написав американський президент у своїй соцмережі Truth Social.
Тим часом у Європі активізувалася так звана коаліція охочих, яка в четвер 4 вересня проведе в Парижі свою зустріч з президентом України Володимиром Зеленським. Польщу на ній представлятиме прем’єр Дональд Туск.
В програмі «Міжнародний (без)лад» ці теми прокоментував публіцист Ґжегож Кучинський (портал i.pl).
Спершу про Європу. Минулого тижня, 29 серпня відбулася спільна пресконференція президента Франції Еммануеля Макрона та канцлера Німеччини Фрідріха Мерца. На ній Макрон заявив, що якщо Кремль не підтвердить зустрічі Путіна із Зеленським до 1 вересня, то це означатиме, що Путін переграє Трампа, вводить його в оману, тому повинні бути запроваджені жорсткі санкції, про які раніше говорив американський лідер в справі ультиматуму щодо Кремля.
Минуло 1 вересня і нічого такого не відбулося. Путін перебував цей час на саміті Шанхайської організації співпраці у китайському Тяньцзіні, який став найбільшим за час існування цієї організації. Він став яскравим проявом бажання Піднебесної, яка є негласним союзником Росії у її війні проти України, кинути виклик американському лідерству у світі.
Постає питання, чи вдасться Макрону, Мерцу та іншим європейським лідерам переконати Трампа діяти жорсткіше щодо Путіна. І чи ті ультиматуми, які неодноразово озвучував Трамп, знайдуть реальне відображення в його діях?
«Якщо Трамп ухвалить рішення про посилення санкцій проти Росії й запровадження нових, а нагадай він навіть визначив ультимативний термін, а потім з огляду на проведення саміту на Алясці забув про це, якщо він тепер введе санкції, то виключно тому, що сам вважатиме це потрібним. Європейці, звісно, можуть його до цього підштовхувати, але, зважаючи на досить прохолодні стосунки нинішнього президента США з більшістю європейських лідерів, спроби притиснути його до стіни не матимуть ефекту, будуть контрпродуктивні. Відкриті заклики на пресконференціях із вимогою, що має робити Трамп — це хибний шлях».
Як вже було згадано, Трамп має прохолодні стосунки з більшістю європейських лідерів, але президент Польщі Кароль Навроцький до цього кола не належить — принаймні на рівні політичної символіки й дипломатичної куртуазії. Трамп і Навроцький є представниками правоконсервативного табору. Метою візиту глави Польщі є також тема України. Чи прислухаються до Навроцького у Білому домі, і чи його позиція щодо війни в Україні може якось вплинути на Трампа? Чи буде його позиція стосовно жорсткішої політики щодо Росії переконливим для американського президента?
«Я би почав із того, що коли ми говоримо про європейських лідерів, які в очах Трампа є приятелями, то для Трампа наразі ключовими є три такі ключові постаті — це прем’єр Італії Джорджа Мелоні, президент Фінляндії Александер Стубб і генеральний секретар НАТО Марк Рютте. Саме з цими трьома Трамп має дуже добрі відносини, і їхній голос, принаймні зараз, може важити для нього більше, ніж голос Навроцького, з яким він тільки ближче знайомиться. Це не та сама близькість, яка в нього була з Анджеєм Дудою.
Звичайно, Трамп розуміє, що президентство Навроцького є значною мірою продовженням президентури Дуди. Є й позитив: хороші контакти між політичними середовищами Трампа та Навроцького. Я очікую, що під час візиту, говорячи з Трампом про Росію й Україну, Навроцький переконає його у необхідності жорсткої лінії щодо Путіна».
Пам’ятаємо, який був резонанс, коли після американо-російського саміту на Алясці відбулася зустріч Трампа з Зеленським та європейськими лідерами, зокрема з трійкою осіб, до яких він найбільше прихильний у Європі — президентом Фінляндії, прем’єром Італії Мелоні та генсеком НАТО — і там не було представника Польщі. Згодом тривало перекидання відповідальності між урядом і Канцелярією президента: хто ж мав бути присутнім? Прем’єр Туск чи президент Навроцький?
Чи є якісь шанси, що після візиту польського президента у США, якщо знову дійде до такого саміту європейських лідерів із президентом США, то Кароль Навроцький буде сидіти за столом перемовин? Тобто, умовно кажучи, Трамп наполяже: «Послухайте, друзі, я хочу, щоб серед нас був і президент Польщі, бо він мій добрий приятель».
«Я думаю, що так. І навіть не йдеться про те, що він є його хорошим приятелем. Загалом треба пам’ятати, що принциповим партнером для Трампа, для президента США, завжди був президент країни. У випадку Польщі це теж так — зазвичай це саме президент. Зауважмо, що у випадку Фінляндії теж був президент. У випадку Італії чи Німеччини це інша справа, там президент виконує суто церемоніальну функцію, отже зрозуміло, що розмови відбуваються з прем’єром і канцлером. Тому для Трампа природним є те, що партнером у розмовах від Польщі буде саме президент, а не прем’єр».
Однією з тем перемовин Трампа і Навроцького, польської та американської делегацій є питання безпеки й присутності американських військових у Польщі. Чи є загроза, що попри декларативні запевнення Білий дім у своєму бажанні перезавантажити стосунки з Кремлем поступиться максималістським вимогам росіян, серед яких є скорочення цієї присутності американців на східному фланзі НАТО?
«Ні, я так не вважаю. Тут не буде домовленості США з Росією з однієї простої причини: навіть якщо б Трамп щиро цього хотів чи люди з його оточення, Росія цього не хоче. Я давно повторюю: в нинішній ситуації немає шансів на другий «перезавантажений» діалог між Заходом і Росією, бо Росія налаштована на війну, вона перейшла у воєнний режим. І, так би мовити, Путіну, елітам і російському суспільству цілком комфортно в цій новій ситуації.
Що ж до американської військової присутності у Європі, особливо на східному фланзі, то, думаю, під час цього візиту у Вашингтон для Навроцького пріоритетом буде саме підтвердження присутності американців у Польщі».
Повертаючись до початку розмови і до саміту Шанхайської організації співпраці: Китай все більше постає як світова потуга, а Росія в ролі його васала, який підтримує претендента на гегемонію. Але ще є проблема Індії. Прем'єр-міністр країни Нарендра Моді був на саміті, де мав можливість обговорити ряд питань з Сі Цзіньпіном і Путіним. Ми знаємо про антагонізми, конфлікти й труднощі у китайсько-індійських відносинах. Однак зараз для Трампа проблемою є те, що Індія зближується з так званою віссю зла в особі Китаю, Росії та Ірану…
«Поки що ці дії на лінії Росія — Індія не дали значних результатів. Нагадаю, що Трамп підвищив мита на індійські товари, аргументуючи це тим, що Індія купує російську нафту. Проте Індія в цій справі не поступилася. Але я не сумніваюся, що це залишається предметом переговорів між Індією та США. Тому я б не поспішав стверджувати, що Індія остаточно пішла у бік «вісі зла». Швидше, індійці намагаються маневрувати, мають сильні позиції, і якщо домовляться з американцями щодо торгівлі, то може виявитися, що прем’єр Моді зовсім не такий приязний до Путіна і Сі Цзіньпіна, як це могло виглядати на фото зі саміту в Тяньцзіні».
Повна версія в доданому звуковому файлі.
Матеріал підготував Назар Олійник