Українська Служба

Про Свободу як «змову» ЦРУ, або дещо про корисних ідіотів Кремля на Заході

03.09.2025 21:00
«Вони мають розмах...» Ця фраза з фільму «Кілер» ідеально відповідає територіальній та тематичній осяжності російської пропаганди. На Близькому Сході наш агресивний сусід просуває наративи, які часто дивують своєю абсурдністю. Але, якщо не протидіяти їм, вони здобудуть аудиторію. А їхньою метою є створити карикатурний образ Заходу і демократії, якої Кремль боїться, як диявол свяченої води
, .
Москва, Кремль.pxhere.com/CC0 Public Domain

Совєтська або путінська Росія завжди могла розраховувати на корисних ідіотів із Заходу, які у своєму ідеологічному засліпленні або просто лікуючи свої комплекси, просували її наратив. У цю схему вписується певний британець Кіт Кларенберґ, який вважає себе журналістом. Важко, однак, визнати його представником цієї професії, позаяк він вихваляє тоталітаризм і тиранію, а сам користується свободою слова. Кларенберґ публікує матеріали на порталі ліванського телеканалу Al Mayedeen, який симпатизує Хезболлі.

Кілька днів тому Кіт Кларенберґ, ймовірно з нагоди 50-х роковин Заключного акту Конференції з безпеки та співробітництва в Європі, опублікував там курйозну статтю під заголовком «Як "права людини" стали зброєю Заходу». На початку варто підкреслити, що так, справді, свобода, демократія і права людини завжди були зброєю Заходу, бо в людей просто так повелося, що вони хочуть бути вільними. Але це права людини без лапок.

Вже Кір Великий використав цю чудову людську хибу, звільняючи народ Вавилону від тиранії його правителя. В імперії Кіра не було тиранії, зате гарантовано свободу релігії, звичаїв, а вавилонська мова залишилася однією з чотирьох офіційних мов імперії. Глиняний циліндр, на якому викарбували ці права, вважається першою в історії декларацією прав людини. Авторитарні режими ненавидять свободу і тремтять від страху на згадку про те, що цю ідею можуть прищепити людям, яких вони гноблять. Тому роблять усе, щоб викликати огиду до неї. Росія — класичний приклад таких дій.

Кіт Кларенберґ, однак, вважає, що просувати права людини не є чимось позитивним, це огидна змова американських служб, і як доказ наводить... трансформацію державного ладу в Центральній і Східній Європі наприкінці 80-х і на початку 90-х років ХХ ст. Звісно, з Польщею на чолі.

Британський «корисний ідіот» джерела «змови» вбачає в Заключному акті Конференції з безпеки і співробітництва в Європі, яка відбулася в Гельсінкі 1975 року. Американцям вдалося просунути в цей документ як один із принципів «повагу до основних прав і свобод людини, зокрема свободи думки, совісті, релігії і переконань». Зрозуміло, СРСР не мав наміру дотримуватися цього.

На думку автора, укладена в Гельсінкі угода мала «руйнівні наслідки» у вигляді розпаду СРСР і Варшавського договору, а таким країнам як Польща навязали «західноцентричну концепцію прав людини». «Жахливі» речі почали відбуватися зразу після підписання документа. А саме, почали засуджувати порушення прав людини, а в Східній Європі почали поставати організації, які це документували. Але головним доказом того, що в Гельсінкі мала місце змова, на думку автора, є виникнення «Солідарності», тому що нібито «однією з її ключових вимог було зобовязання уряду розповсюдити 50 тисяч примірників гельсінських протоколів про "права людини" серед громадськості».

Звісно, це нісенітниця, але навіть якби воно було правдою, в цьому не було б нічого поганого. Але адресат наративу Кіта Кларенберґа має повірити, що «Солідарність» була результатом змови ЦРУ, яку спланували в Гельсінкі 1975 року. А що люди на Близькому Сході знають про нас і нашу історію? Багато хто повірить у це через невігластво.

Далі все класично: американські служби вкладали у «Солідарність» та чехословацьких дисидентів із «Хартії 77» мільйони доларів, а отже, повалення комуністичного правління у країнах Східного блоку — це переворот, організований ЦРУ. Такий же, як пізніші кольорові революції в країнах, що сформувалися після розпаду СРСР, зокрема в Україні. Такий же, як підтримка громадянських ініціатив на Близькому Сході з боку міжнародних продемократичних організацій.

Наратив стосовно того, що не воля народу, а зовнішня змова призвела до повалення різних диктаторів, це постійний репертуар російської пропаганди. Адже, як вважають у Москві, повалення Януковича — це був путч, а в Україні зараз при владі хунта.

Я звільню читачів від подальших подробиць, які понаписував Кіт Кларенберґ, і перейду до його висновків. Отож, він стверджує, що зміни, які відбулися 1989 року в таких країнах як Польща, принесли їм лише «голод, бездомність, безробіття і нерівності». А крім того, вони стали «зразком і виправданням для усіляких видів американського імперіалізму в ім’я "прав людини" в усіх куточках світу».

Кіт Кларенберґ, звісно, не виняток. Такий наратив дуже широко розповсюджує російська пропаганда, резонатори та корисні ідіоти, які їй служать. Її метою є відлякувати від свободи.

Доктор Вітольд Репетович, викладач Академії військового мистецтва

Побач більше на цю тему: війна росія США путін Трамп