Совєтська або путінська Росія завжди могла розраховувати на корисних ідіотів із Заходу, які у своєму ідеологічному засліпленні або просто лікуючи свої комплекси, просували її наратив. У цю схему вписується певний британець Кіт Кларенберґ, який вважає себе журналістом. Важко, однак, визнати його представником цієї професії, позаяк він вихваляє тоталітаризм і тиранію, а сам користується свободою слова. Кларенберґ публікує матеріали на порталі ліванського телеканалу Al Mayedeen, який симпатизує Хезболлі.
Кілька днів тому Кіт Кларенберґ, ймовірно з нагоди 50-х роковин Заключного акту Конференції з безпеки та співробітництва в Європі, опублікував там курйозну статтю під заголовком «Як "права людини" стали зброєю Заходу». На початку варто підкреслити, що так, справді, свобода, демократія і права людини завжди були зброєю Заходу, бо в людей просто так повелося, що вони хочуть бути вільними. Але це права людини без лапок.
Вже Кір Великий використав цю чудову людську хибу, звільняючи народ Вавилону від тиранії його правителя. В імперії Кіра не було тиранії, зате гарантовано свободу релігії, звичаїв, а вавилонська мова залишилася однією з чотирьох офіційних мов імперії. Глиняний циліндр, на якому викарбували ці права, вважається першою в історії декларацією прав людини. Авторитарні режими ненавидять свободу і тремтять від страху на згадку про те, що цю ідею можуть прищепити людям, яких вони гноблять. Тому роблять усе, щоб викликати огиду до неї. Росія — класичний приклад таких дій.
Кіт Кларенберґ, однак, вважає, що просувати права людини не є чимось позитивним, це огидна змова американських служб, і як доказ наводить... трансформацію державного ладу в Центральній і Східній Європі наприкінці 80-х і на початку 90-х років ХХ ст. Звісно, з Польщею на чолі.
Британський «корисний ідіот» джерела «змови» вбачає в Заключному акті Конференції з безпеки і співробітництва в Європі, яка відбулася в Гельсінкі 1975 року. Американцям вдалося просунути в цей документ як один із принципів «повагу до основних прав і свобод людини, зокрема свободи думки, совісті, релігії і переконань». Зрозуміло, СРСР не мав наміру дотримуватися цього.
На думку автора, укладена в Гельсінкі угода мала «руйнівні наслідки» у вигляді розпаду СРСР і Варшавського договору, а таким країнам як Польща нав’язали «західноцентричну концепцію прав людини». «Жахливі» речі почали відбуватися зразу після підписання документа. А саме, почали засуджувати порушення прав людини, а в Східній Європі почали поставати організації, які це документували. Але головним доказом того, що в Гельсінкі мала місце змова, на думку автора, є виникнення «Солідарності», тому що нібито «однією з її ключових вимог було зобов’язання уряду розповсюдити 50 тисяч примірників гельсінських протоколів про "права людини" серед громадськості».
Звісно, це нісенітниця, але навіть якби воно було правдою, в цьому не було б нічого поганого. Але адресат наративу Кіта Кларенберґа має повірити, що «Солідарність» була результатом змови ЦРУ, яку спланували в Гельсінкі 1975 року. А що люди на Близькому Сході знають про нас і нашу історію? Багато хто повірить у це через невігластво.
Далі все класично: американські служби вкладали у «Солідарність» та чехословацьких дисидентів із «Хартії 77» мільйони доларів, а отже, повалення комуністичного правління у країнах Східного блоку — це переворот, організований ЦРУ. Такий же, як пізніші кольорові революції в країнах, що сформувалися після розпаду СРСР, зокрема в Україні. Такий же, як підтримка громадянських ініціатив на Близькому Сході з боку міжнародних продемократичних організацій.
Наратив стосовно того, що не воля народу, а зовнішня змова призвела до повалення різних диктаторів, це постійний репертуар російської пропаганди. Адже, як вважають у Москві, повалення Януковича — це був путч, а в Україні зараз при владі хунта.
Я звільню читачів від подальших подробиць, які понаписував Кіт Кларенберґ, і перейду до його висновків. Отож, він стверджує, що зміни, які відбулися 1989 року в таких країнах як Польща, принесли їм лише «голод, бездомність, безробіття і нерівності». А крім того, вони стали «зразком і виправданням для усіляких видів американського імперіалізму в ім’я "прав людини" в усіх куточках світу».
Кіт Кларенберґ, звісно, не виняток. Такий наратив дуже широко розповсюджує російська пропаганда, резонатори та корисні ідіоти, які їй служать. Її метою є відлякувати від свободи.
Доктор Вітольд Репетович, викладач Академії військового мистецтва