Тісне приміщення та неякісна картина — таким був фон зустрічі президента України Володимира Зеленського та прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо у прикордонному Ужгороді. Як визнав господар, розмова була «суттєвою». Обговорювали, зокрема, питання російської сировини. «У неї немає майбутнього в Європі». Ця українська заява викликала гримасу на обличчі гостя.
Перед візитом Фіцо попереджав, що їде розмовляти про «енергетичну інфраструктуру». Враховуючи російські руйнування в Україні та наближення осінньо-зимового сезону, можна було б припустити, що лідер Словаччини їде до сусіда, на якого напала Росія, з пакетом допомоги.
Але нічого подібного. Фіцо поспішив нагадати про російську енергетичну інфраструктуру — нафтопровід «Дружба», а передусім нафтоперекачувальну станцію в Унєчі, яка пливе через Україну до словацьких нафтопереробних заводів. Чим ефективніше зростають атаки українських безпілотників на неї, тим більше тане дружба між Києвом і Братиславою (подібно — з Будапештом).
Розмова в Ужгороді відбулася після тривалого періоду суперечок стосовно цього питання. Обидва лідери не зустрічалися від моменту, коли Фіцо знову прийшов до влади майже два роки тому. Нагодою став Конгрес місцевих та регіональних влад, що проходив у місті за участі іноземних гостей, зокрема президента Європейської ради Антоніу Кошти, а також відкриття залізничної лінії Чоп-Ужгород.
Перед приїздом до столиці Закарпаття Фіцо — як єдиний лідер ЄС — був присутнім на відзначенні 80-х роковин закінчення Другої світової війни у Пекіні. Подібно у травні він узяв участь у параді з цієї ж нагоди в Москві. В обох столицях провів особисті розмови з Владіміром Путіним.
Однією з тем цих розмов була, звісно, Україна. Фіцо, який донедавна був проти вступу України до ЄС, несподівано задекларував у цьому питанні «відчинені двері» для Києва. В Ужгороді він повторив цю обіцянку, додаючи, однак, що підтримає вступ України до ЄС, але не до НАТО. Окрім цього він критикував українські атаки на нафтопровід і санкції ЄС проти Росії. Також попереджав, що має передати українському президентові важливе повідомлення. Проте після зустрічі із Зеленським нічого подібного не оприлюднено.
Продемократичні словацькі оглядачі міркують, чому країна стала російською п’ятою колоною в ЄС. І хоча в цьому контексті Словаччину часто згадують разом з її південним сусідом, є кілька суттєвих різниць. Якщо у випадку Будапешта за неприязними до України словами слідують дії, то Братислава не блокує ні нових санкцій проти Росії, ні інтеграції України з ЄС. Щоправда, вона не підтримує свого сусіда, на якого напали, ні коштами, ні озброєнням, але й не втрачає нагоди заробити, продаючи боєприпаси, САУ «Зузана» та співпрацюючи у виробництві САУ «Богдана» для української армії. Незабаром також в Україну має прибути чотирнадцятий пакет нелетальної допомоги від словацького Міністерства оборони, що міститиме інженерне обладнання, яке служить, зокрема, для розміновування.
Двоколійна політика Фіцо випливає з бажання збалансувати реальну політику зі збереженням рівня внутрішньої підтримки для нього в країні, позаяк останнім часом прем’єр-міністр попав у політичну скруту. Тертя з партнерами в коаліції зростають, а ефективне управління стає дедалі складнішим. У зв’язку із цим не виключені дострокові вибори на початку наступного року, і Фіцо мусить консолідувати свій євро- та україноскептичний і заодно проросійський електорат. Цьому мають служити часті зустрічі з Путіним та популістські ініціативи, наприклад референдум про зняття введених проти Росії санкцій. Такою є мета і чергових закликів до миру — Братислава шукає для себе ролі посередника в переговорах стосовно припинення вогню між Києвом і Москвою. Але сумнівно, чи її знайде — черга довга, і стоять у ній також більш впливові та авторитетні держави, ніж Словаччина.
Тадеуш Іванський — керівник Групи Білорусі, України та Молдови в Центрі східних досліджень. У 2006—2011 роках працював на Польському радіо для закордону