Віцепрем’єр-міністр Польщі Владислав Косіняк-Камиш побував з робочим візитом у Києві. Посланий політичний меседж: Варшава розуміє ціну війни і готова стояти поруч не тільки словами.
Цей візит — значно більше, ніж протокол. У розмовах делегацій та під час перемовин головною темою стала співпраця у сфері безпілотників: від спільних тренувань до виробничих проєктів і створення нових полігонів для відпрацювання антидронової оборони. Це — не лише техніка, це — спроба створити архітектуру безпеки, яка відповідатиме на нові виклики.
«Україна — неймовірний лідер. Великі навички, виробничі потужності», — про це заявив Владислав Косіняк-Камиш.
Posłuchaj Тиждень. Підсумки семи днів
21:44 ТИЖДЕНЬ (online-audio-converter.com).mp3 Тиждень. Підсумки семи днів
Це визнання — не риторика. За три роки постійних бойових випробувань українські інженери та пілоти дронів створили практичну школу, яка сьогодні стає предметом вивчення для партнерів. Польща ж приносить у цю формулу свій промисловий потенціал і можливості масштабування: заводи, логістику, капітал.
«Ми хочемо користуватися вашими знаннями, вашими вміннями. І хочемо, щоб польські компанії, як державні, так і приватні, могли разом брати в цьому участь», — лунало на зустрічах.
Нині домовлено про створення спільнооперативної групи: польські та українські військові вчитимуться разом керувати дронами, протидіяти ворожим апаратам, відпрацьовувати тактику майбутніх воєн. Це — не просто курс із керування БПЛА, а фундамент для нової практичної інтеграції у процедури НАТО, але через операційний досвід.
Польща планує створити полігон для відпрацювання антидронового захисту.
Як сказав віцепрем’єр Косіняк-Камиш: «1 жовтня я запросив усіх міністрів басейну Балтійського моря. Це буде місце, де можна навчати українських військових, але також і польських на українському досвіді».
Це означає обмін не лише знаннями, а й реальними вправами, випробуваннями інженерних рішень у пристосованих умовах.
Заступник міністра оборони Польщі Павел Залевський підкреслив, що відповідь на загрозу має бути різноплановою:
«Будемо мати системи, які дозволять нам їх збивати не лише за допомогою винищувачів чи вертольотів. Бо вертольоти також у цьому відіграють важливу роль. Я лише нагадаю, що і винищувачі, і вертольоти дуже успішно використовуються».
Це — сигнал, що антидроновий щит має бути багатошаровим: від дешевих перехоплювачів до важкої авіаційної підтримки, від систем РЕБ до робототехніки.
Паралельно з оптимізмом щодо співпраці лунає і тривожна статистика. Експерти та виробники говорять про системну проблему — зростання інтенсивності російських атак і «дірки» в протиповітряній обороні України:
«Пів року тому ми говорили, що дрони будуть масштабуватися. Треба готуватись не просто до запуску тисячі на день, а й більше», — попереджає Валерій Боровик, який керує українським підприємством з виробництва дронів.
У червні Росія випускала 2700 дронів на місяць. Це 90 дронів на добу. Зараз хочуть випускати до 4000 дронів, а потім до 6000 на місяць.
Це означає: технологічний тиск може стати масовим. І робота батарей ППО, розрахована на відбір одиничних загроз, ризикує опинитися вичерпаною під хвилеподібними атаками у поєднанні з РЕБ.
Авіаційний експерт Костянтин Криволап прямо каже: «Заліт шахедів в місто свідчить про нестачу ресурсів для оборони неба».
Ці слова — діагноз: коли ворог комбінує ракети, хвилі дронів і засоби радіоелектронної протидії, навіть найкращі батареї і пілоти опиняються перед складним вибором пріоритетів.
Є ще інша проблема — реалізаційна. Постанови українського уряду про створення груп для боротьби з дронами чи використання легкої авіації звучать прогресивно, але «паперові» ініціативи часто не мають прописаних механізмів фінансування та управління. Хто платитиме пілотові, який має висіти у повітрі вночі? Хто візьме на себе відповідальність за підпорядкування — армія чи місцеві адміністрації? Це — питання, які можуть поховати хорошу ідею ще до її старту.
Лариса Задорожна