Недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень» оприлюднив доповідь «Дагестан — перший на вихід», у якій досліджено сучасний стан багатонаціональної республіки Росії, рівень протестного потенціалу в регіоні та його можливі наслідки для майбутнього російської державності.
Як наголошує директор центру Юрій Олійник, саме Дагестан нині демонструє найвищий рівень антимосковських настроїв серед усіх суб’єктів РФ. Він підкреслив, що «перманентно кризовий стан Дагестану у складі Російської Федерації посилюється етнічною різноманітністю та релігійним фактором ісламу», і тому ця республіка має найбільший потенціал для початку процесів виходу з-під орбіти впливу Москви.
Юрій Олійник зауважив, що складна етнічна мозаїка Дагестану лише поглиблює протиріччя. «Там близько кількох десятків народів, які є корінними. Більшість із них — авари, близько 30%, кумики на півночі, близько 16%, це тюркський народ, і лезгіни — 13%. Ці народи і їхні мови не взаємнозрозумілі», — зазначив аналітик.
За його словами, така фрагментованість створює ідеальні умови для загострення внутрішніх конфліктів. Він також навів дані німецького журналу Spiegel, згідно з якими ймовірність здобуття Дагестаном незалежності до 2040 року становить 25%, тоді як сценарій масштабного конфлікту з Росією оцінюється у 45%.
Олійник підкреслив, що попри залежність регіону від Кремля, зовнішні гравці вже активно впливають на ситуацію: «Дагестанська офіційна влада бере участь у транскордонних проектах з Азербайджаном, має торговельні угоди з Оманом та ОАЕ, а вплив Туреччини й Саудівської Аравії посилюється по лінії ісламського фактора. Україна теж виступає прикладом того, як можна боротися з Росією». Він наголосив, що дедалі більше дагестанців воюють на боці України, і цей процес лише наростатиме.
11:17 01DE0607.mp3 Дагестан на межі вибуху: Москва втрачає контроль над Кавказом
Важливим чинником дестабілізації є також азербайджанський вплив на південний Дагестан. «Лезгіни — транскордонний народ, значна частина якого живе на півночі Азербайджану. Транскордонні зв’язки між лезгінськими громадами в обох країнах активні, і це може стати фактором, через який Азербайджан впливатиме на весь Дагестан», — зазначив експерт. На підтвердження він навів приклад місцевих виборів 2023 року, коли «в регіонах, де проживають лезгіни, з’явилися гасла "Дагестан – але наша мала батьківщина Лезгістан", що викликало обурення серед інших народів республіки».
Доктор історичних наук Олександр Музичко звернув увагу на зростання релігійного фактора, який перетворюється на ключовий елемент соціальної напруги. Він підкреслив, що «поширення радикального ісламізму на Північному Кавказі пов’язане з нездатністю центральної влади вирішити соціально-економічні та культурні проблеми, які існують там уже 30 років». За словами історика, офіційні політичні структури в республіці повністю інтегровані у систему місцевих кланів, що робить неможливими соціальні ліфти для молодого покоління.
На тлі економічної відсталості Москва дедалі частіше застосовує силові методи контролю, що лише підживлює місцевий спротив. Аналітики відзначають, що російська влада вилучає бізнес у представників місцевої еліти, арештовує релігійних діячів та посилює репресії проти опозиційно налаштованих громад.
Український політтехнолог і дослідник Кавказу Микола Волгов вважає, що саме така політика може призвести до масштабного вибуху на Північному Кавказі. Водночас він не виключає несподіваного розвитку подій у самій Росії: «Першим на вихід може стати не Кавказ, а Москва і Петербург. Тобто саме російські території відокремлюватимуться від цих регіонів, а не навпаки».
Микола Волгов наголосив, що російське суспільство глибоко розділене за етнічною лінією, і Кремль активно використовує це у пропаганді. «Ми чудово знаємо, як російське населення ставиться до народів Кавказу, які ярлики на них навішує. Пропаганда постійно роздмухує тему "загрози з боку дагестанців і чеченців". Але ці страхи грають на руку українцям, бо підривають єдність Росії», – пояснив він.
На думку авторів доповіді, українська держава має розвивати інформаційний напрям підтримки дезінтеграційних процесів у РФ, особливо на Кавказі, де історична пам’ять про боротьбу проти Москви залишається живою. Як підсумовує Юрій Олійник, «Україна може й повинна використовувати досвід власного спротиву для посилення внутрішніх протиріч у Росії».
Доповідь «Дагестан — перший на вихід» є частиною серії досліджень «Українських студій стратегічних досліджень», присвячених аналізу регіональних криз у Російській Федерації та перспективам її подальшого розпаду.
Олександр Савицький