Голова Об’єднання українців у Польщі Мирослав Скірка розкритикував ініціативу президента Польщі Кароля Навроцького щодо запровадження покарання за «пропагування бандеризму». У розмові з журналістами він наголосив, що ця пропозиція є не лише юридично нечіткою, а й небезпечною для польсько-українських відносин у час, коли Україна веде війну проти Росії.
На його думку, польська ініціатива фактично відновлює спроби 2018 року, коли зміни до закону про Інститут національної пам’яті також містили поняття «бандеризм» і були визнані неконституційними через розмитість формулювань. «Якщо в законі не визначено, що саме вважається “пропагуванням”, то можна карати будь-кого і за будь-що», — зазначив Скірка.
Він підкреслив, що поняття «бандеризм» не існує в науковому обігу, а використовується лише в політичній риториці як елемент пропаганди. За словами голови Об’єднання українців у Польщі, таке формулювання відкриває шлях до свавільних тлумачень і переслідувань.
Окрему увагу Скірка приділив питанню заборони символіки ОУН та УПА, зокрема червоно-чорного прапора. Він нагадав, що УПА не мала власних офіційних символів, а використовувала державний тризуб і синьо-жовтий прапор. «Чорно-червоний прапор сьогодні в Україні — це символ боротьби. Його ставлять на могилах воїнів, це знак пам’яті й опору. Забороняти його — значить образити тих, хто заплатив життям за свободу», — наголосив він.
Мирослав Скірка також зазначив, що в Польщі українські організації ніколи не використовували цю символіку у своїй діяльності. Якщо подекуди вона з’являлася, то, за його словами, радше внаслідок провокацій, а не як прояв «бандеризму».
Керівник української громади розкритикував політизацію історичних тем, вказавши, що ініціатива Навроцького є не науковою, а ідеологічною спробою заручитися підтримкою крайніх правих сил. «Це не про історію, це про політичну вигоду. І це небезпечно — особливо зараз, коли обидва наші народи повинні стояти разом перед загрозою з боку Росії», — підкреслив він.
Скірка нагадав, що польсько-український історичний діалог, який активно розвивався у 1990-х, був фактично згорнутий, коли в Польщі історичну політику почали використовувати у внутрішніх політичних іграх. Він також нагадав, що Навроцький, очолюючи Інститут національної пам’яті, свого часу зупинив розслідування злочину акції «Вісла», що переселила десятки тисяч українців у 1947 році.
Окремо Скірка звернув увагу на відсутність українського представництва у польських владних структурах. «У парламенті немає жодного депутата, який представляє національні меншини. Наш голос не чути», — сказав він. Така ситуація, за його словами, є наслідком виборчої системи, яка не створює умов для участі меншин у політичному житті.
Він також застеріг, що обмежений доступ українців до польського громадянства призводить до фактичної дискримінації — адже без громадянства вони не можуть голосувати чи балотуватися. «Ми можемо говорити, можемо пояснювати, але нас не слухають. У Польщі українці існують, але їхній голос не має політичної ваги», — підсумував Скірка.
На його переконання, нинішня ситуація свідчить не лише про кризу діалогу, а й про небезпечну тенденцію використання історичних образів у політичній боротьбі. «Замість того, щоб зміцнювати солідарність, ми створюємо штучні конфлікти. А в час війни це розкіш, яку обидві наші країни не можуть собі дозволити», — наголосив він.
ПРДУ/В.Г.