Звільнення групи політичних в’язнів у Білорусі відбувається на тлі активізації контактів між Мінськом і Вашингтоном та розглядається як елемент політичного торгу. Попри гучний ефект, кількість звільнених залишається незначною порівняно із загальною кількістю людей, які перебувають за ґратами з політичних причин. Вибір саме відомих і символічних фігур може створювати ілюзію масштабних змін, однак водночас залишає більшість політв’язнів поза увагою й знижує тиск на владу щодо їх подальшої долі.
Окремою частиною цієї стратегії залишається збереження важелів контролю над опозицією, зокрема через родичів і близьких тих, кого вже випустили. Такий підхід дозволяє Мінську демонструвати готовність до діалогу, не втрачаючи при цьому інструментів тиску. У результаті звільнення політв’язнів стають не кроком до системних змін, а частиною контрольованого процесу, який дає змогу режиму маневрувати у відносинах із Заходом і визначати темп подальших поступок.
Послухати можна в аудіозаписі у додатку або на сторінці з подкастами.
Олексій Бурлаков