На початку 2026 року російсько-українська війна увійшла у фазу різкого зростання інтенсивності бойових дій без суттєвих змін лінії фронту. Кількість бойових зіткнень зросла, однак спроби російських військ прорвати українську оборону дедалі частіше завершуються значними втратами без стратегічного результату. Аналітики відзначають: попри повзучі просування окупантів, Сили оборони України зберігають контроль над ключовими напрямками, зокрема на Донбасі.
За даними Генерального штабу ЗСУ, у перші дні 2026 року кількість боєзіткнень на фронті сягала понад 255 на добу. Водночас ці атаки не принесли Росії проривів. Найяскравіше це проявилося на Покровсько-Мирноградському напрямку, де російські війська намагаються розширити зону контролю, але стикаються з жорстким опором.
Військовий аналітик групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко, аналізуючи результати наступальних дій РФ, зазначає, що співвідношення втрат до захопленої території стало для окупантів критичним: «Кількість територій, які вони захопили, не перевищила 50 квадратних кілометрів, при цьому втрати особового складу становили близько 7 тисяч». Він додає, що попередні розрахунки показують понад 130 військових втрат на кожен квадратний кілометр, що є кращим показником для України порівняно з другою половиною 2025 року.
У викладі аналітик пояснює, що російське командування намагається прискорити операцію із захоплення Покровська, залучаючи підрозділи 51-ї, 2-ї та 41-ї загальновійськових армій. Водночас їм не вдається повністю закріпитися ні в самому Покровську, ні в Мирнограді, а також встановити контроль над Родинським і Червоним Лиманом. Це, за оцінкою Коваленка, серйозно ускладнює подальший вихід на Добропільський напрямок і створення загроз Дружківці.
Аналітик наголошує, що для зниження тиску на Покровсько-Мирноградську агломерацію ключовим завданням Сил оборони залишається відтиснення російських військ за річку Казенний Торець. Саме це, у разі успіху, мінімізує перспективи розвитку наступу окупантів у глибину Донеччини.
Донбаський напрямок залишається для Кремля пріоритетним, адже стратегічною метою Росії залишається повне захоплення Донецької та Луганської областей. Водночас, не досягнувши вирішального успіху, російські війська посилюють тиск і на півдні України. За словами Олександра Коваленка, на Гуляйпільському напрямку окупанти продовжують атаки, але не змогли суттєво розширити зону контролю.
Пояснюючи ситуацію, експерт зазначає, що Гуляйполе використовується українськими силами як інструмент виснаження ворога: «Російські війська там серйозно зав’язані, витрачають багато ресурсу і змушені використовувати резерви». Експерт наголошує, що ставка на психологічний ефект втрат для Росії не працює, адже людське життя для російського командування не має цінності. Основним завданням України у 2026 році він називає фізичне позбавлення ворога можливості наступати й утримувати оборону через виснаження живої сили.
Водночас значних успіхів Україна досягає на морському напрямку. Майор запасу ЗСУ Олексій Гетьман зазначає, що Сили оборони системно руйнують російську протиповітряну оборону в Криму та завдають ударів по так званому тіньовому флоту РФ. Він наводить приклад атаки українських морських безпілотників на черговий російський танкер, який згодом був «перефарбований» і з’явився під російським прапором.
Гетьман пояснює, що удари по Керчі, Феодосії, Євпаторії, Саках, Бельбеку та Севастополю спрямовані на прорив системи ППО противника і знищення аеродромів тактичної авіації: «Після прорубання цього коридору наші дрони рушили далі до важливих об’єктів противника». Експерт зазначив, що ці дії шкодять не лише військовій інфраструктурі, а й підсанкційній торгівлі нафтою.
Водночас експерт не виключає, що активізація боїв на півдні може свідчити про намір російського командування змінити напрямок головного удару. За його словами, за останні дні різко зросла активність на Гуляйпільському, Оріхівському та Олександрівському напрямках, а також фіксуються перегрупування сил на Лиманському напрямку. Гетьман зазначає, що Росія може намагатися компенсувати провал на Донеччині переносом фокусу на Запорізьку область і Дніпропетровщину, однак на цих ділянках їй бракує сил для створення вирішальної переваги.
Тим часом, за даними американського Інституту вивчення війни, Росія не здатна одночасно нарощувати стратегічні резерви і компенсувати втрати в Україні. У 2025 році РФ втрачала приблизно дивізію кожні десять днів, що підриває її довгострокові плани. Українські Сили оборони, своєю чергою, нарощують тиск на тил противника.
Військовий аналітик Олександр Мусієнко звертає увагу на зміну тактики ударів по території Росії. За його словами, на початку 2026 року Україна перейшла до практично щоденних атак дронами по московському регіону. Він зазначає: «Reuters пише, що тактика ударів по Москві кардинально змінилася… від рідкісних атак до постійної кампанії тиску». За офіційними російськими даними, лише за кілька днів ППО РФ нібито перехопила десятки дронів над Москвою, що призводить до закриття аеропортів і порушення логістики.
У викладі Мусієнко додає, що у грудні українські дронові підрозділи встановили рекорд, уразивши десятки тисяч російських військових, що співставно з рівнем щомісячної мобілізації РФ. Це означає, що Росія здатна лише латати втрати, але не нарощувати угруповання.
Аналітик також зазначає, що стабілізація чисельності російського угруповання на рівні понад 700 тисяч осіб пояснюється ефективністю української маневреної оборони та широким застосуванням безпілотних систем. За його словами, саме удари мультироторними дронами по піхоті стали ключовим чинником виснаження противника.
Попри це, Росія продовжує повітряний терор українських міст, завдаючи ударів по житлових кварталах і критичній інфраструктурі. Ускладнення погодних умов робить відновлення електро-, тепло- та водопостачання тривалим, зокрема у Дніпрі та Одесі. Водночас полковник запасу Сергій Грабський зазначає, що Росія вже не здатна суттєво нарощувати інтенсивність повітряних атак через обмежені можливості виробництва ракет і дронів. За його словами, для накопичення ресурсів для масованих ударів противнику тепер потрібно щонайменше кілька днів.
У підсумку аналітики сходяться на думці, що початок 2026 року позначився переходом війни у фазу жорсткого виснаження. Росія намагається компенсувати провали зміною тактики і напрямків ударів, однак стикається з дефіцитом ресурсів. Україна ж, утримуючи фронт і посилюючи тиск на тил противника, поступово позбавляє агресора можливості вести масштабні наступальні операції.
Олександр Савицький