У перший тиждень січня 2026 року 10-особова делегація Європейського парламенту на чолі з Міхаелем Галером, головою European Taiwan Friendship Group, здійснила шестиденний візит до Тайваню, включно з поїздкою на острів Кінмень. Це — перша велика делегація законодавців ЄП у новому році, що підкреслює зростаючу увагу Європейського Союзу до питань безпеки і співпраці в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Одним із ключових меседжів візиту стали слова Міхаеля Галера про неприйнятність провокаційних дій Китаю та виклики, які пов’язані з військовою активністю навколо Тайваню. За його словами, підтримка демократичних цінностей та міжнародного порядку вимагає послідовних дій і співпраці між парламентарями Європи й Тайваню.
Перебуваючи на острові Кінмень, нам вдалося зустрітися та поспілкуватися з одним з найдосвідченіших євродепутатів Міхаелем Галером, головою групи ЄП з дружніх відносин з Тайванем.
Але спочатку трохи інформації про Кінмень. Цей острів, у безпосередній близькості до материкового Китаю, був одним із головних епіцентрів військової напруги в Тайванській протоці та зазнавав регулярних артилерійських обстрілів з боку КНР. Острів став символом холодної фази конфлікту та стійкості Тайваню перед військовим тиском Пекіна.
Сьогодні Кінмень формально є туристичним і цивільним регіоном, однак його геополітичне значення зберігається. Острів залишається на так званій «першій лінії» потенційного конфлікту, нагадуючи про незмінну позицію Китаю щодо «возз’єднання» з Тайванем і водночас — про прагнення Тайваню та його партнерів зберегти мирний статус-кво в регіоні.
Під час розмови Міхаель Галер наголосив на символічному й безпековому значенні цього острова як «передової лінії» Тайваню. Він підкреслив історичний досвід Кінмену та актуальність загроз сьогодні, окресливши головний політичний меседж візиту Європейського парламенту — підтримку збереження статус-кво і відмову від насильства:
«Кінмень, звісно, певною мірою є островом на передовій, якщо говорити про потенційну загрозу. І, на мою думку, важливо побачити, якою була ситуація в минулому — у 1950-х роках. Тут багато історії, яку можуть побачити гості. І я вважаю важливим усвідомлювати, що загроза все ще існує. Можливо, це вже не артилерійські обстріли, як у 1950-х — 1970-х роках. Але безперечно залишається політична заява комуністичного керівництва про бажання “возз’єднатися” з Тайванем — і, за потреби, навіть насильницькими засобами. Бути тут, на передовій, — це, на мою думку, також сигнал про те, що ми підтримуємо збереження статус-кво. Думаю, саме в цьому полягає політичне послання: зберігати статус-кво і не вдаватися до насильства».
Коментуючи дії Китаю навколо Тайваню, Міхаель Галер наголосив на міжнародній реакції та підкреслив, що спроби тиску й залякування не досягають своєї мети. За його словами, тайванське суспільство за десятиліття протистояння виробило високу стійкість, яка нівелює ефект подібних кроків з боку Пекіна:
«Я думаю, що міжнародні партнери та друзі Тайваню засудили ці дії. Звісно, вони були неспровокованими. Вони є необґрунтованими. Це спроба залякування. Але, на нашу думку, з огляду на десятиліття досвіду, який тайванці мають у відносинах з Китаєм, їх не так легко залякати. Вони виробили величезний рівень стійкості — не лише серед політиків чи військових, а в усьому суспільстві. Тож, я думаю, послання правлячій партії в Пекіні полягає в тому, щоб утриматися від таких дій. Вони не матимуть жодного ефекту».
Говорячи про гібридні загрози, Міхаель Галер звернув увагу на спільність викликів, з якими стикаються Тайвань і європейські країни. Він наголосив на важливості обміну досвідом — зокрема у реагуванні на пошкодження підводної інфраструктури — та закликав до спільних дій і політичної відповідальності за такі дії з боку авторитарних режимів:
«Я вважаю, що надзвичайно важливо ділитися досвідом і обмінюватися інформацією про те, як із цим упоратися. Для нас це відносно нове явище — пошкодження підводних кабелів у Балтійському морі, але воно триває. Навіть минулого тижня ми мали два інциденти: один між Фінляндією та Естонією і ще один біля Латвії. Тож, з огляду на досвід, який напрацювали тайванці, їхню підготовленість і наявність суден, що оперативно втручаються, щойно щось стається, нам справді потрібно і варто обмінюватися такою інформацією та досвідом і таким чином взаємно від цього вигравати. Ми бачимо, що два авторитарні режими поводяться відносно схожим чином. Ми стикаємося з цим у Балтійському морі, а тут — стикаються з цим вони. І ми також повинні говорити про це, щоб, зокрема, на політичному рівні викривати таку поведінку, яка безперечно є актом гібридної війни. У цьому сенсі ми маємо називати речі своїми іменами, викривати й засуджувати це та діяти разом там, де це можливо, і вчитися один в одного».
19:43 U_0112 TAJWAN.mp3 «Це про демократію або диктатуру» — чому Тайвань і Україна визначають майбутнє Європи
Говорячи про політику Європейського парламенту щодо Тайваню та України, Міхаель Галер окреслив довгострокову позицію ЄП на користь поглиблення економічних зв’язків із демократичними партнерами. Він наголосив, що розширення співпраці з Тайванем не суперечить політиці «одного Китаю» ЄС, а також звернув увагу на потенціал взаємодії з Україною — зокрема у сфері інновацій, цифрових технологій і безпеки:
«Перш за все, ми — як Європейський парламент — уже багато років є тією інституцією, яка послідовно виступає за розширення, поглиблення й розвиток відносин із Тайванем усюди, де це можливо. Я сам працюю в Європейському парламенті з 1999 року, і ця позиція залишається незмінною. Починаючи з того, чого ми досягли вже давно, — взаємної безвізової поїздки для громадян, що є надзвичайно важливим для людей. Ми також пропонували навіть своєрідну інвестиційну або проінвестиційну угоду, хоча наразі Європейська комісія не виявляє до цього достатнього інтересу. Водночас уже існує діалог на високому рівні з економічних питань, і, на мою думку, його потрібно розширювати. Ми маємо йти настільки далеко, наскільки це можливо. І водночас це жодним чином не порушує політику «одного Китаю» Європейського Союзу. Ми можемо здійснювати будь-яку економічну діяльність і маємо це робити. Ми хотіли б заохочувати європейські компанії до подальших інвестицій у Тайвань. Водночас Європейський Союз уже є найбільшим іноземним інвестором. Ми також бачимо, що тайванська промисловість фактично залишила Китай як інвестиційний майданчик. За останніми даними, торік лише 3 відсотки тайванських інвестицій за кордон припали на Китай. Натомість вони приходять до Європи. Йдеться не лише про Дрезден, де будується завод із виробництва напівпровідників, що є позитивним прикладом. Тайванські компанії мають розширювати свою присутність і далі, щоб ми могли зменшити нашу залежність від Китаю — не лише у сфері напівпровідників. Подивімося, де Тайвань і, звісно, інші країни можуть зробити свій внесок. Україна, наприклад, є дуже розвиненою в цифровій сфері, зокрема у технологіях безпілотників. Ми можемо лише вчитися у вас, як розвивати ці напрями. Я завжди виступав за те, щоб купувати ліцензії в України для виробництва таких систем для наших потреб. З огляду на надзвичайно швидкий цикл інновацій, ми могли б, додатково підтримуючи Україну, передавати їй ті безпілотники, які використовували для власних потреб і які вже не є для нас актуальними через пів року чи рік, і натомість отримувати нові ліцензії на найсучасніші розробки. Це було б на користь Україні. Яким чином Тайвань може долучитися до цього напрямку, також потрібно вивчати. Адже Тайвань перебуває під постійною загрозою, а Україна — у стані повномасштабної війни. Тож партнери, які поділяють спільні цінності, мають максимально використовувати всі наявні можливості. Будь-які пропозиції тут вітаються. А ми, як Європейський парламент, і надалі будемо наполягати на ще глибших, ширших та інтенсивніших відносинах з Україною, а також із Тайванем».
Міхаель Галер під час інтерв'ю на острові Кінмен (Тайвань)
Порівнюючи досвід Тайваню та України, Міхаель Галер наголосив на важливості психологічної стійкості суспільства перед загрозами з боку авторитарних держав. Він підкреслив, що приклад Тайваню демонструє, як зберігати спокій, єдність і прагматизм, водночас чітко стримуючи агресора та підтримуючи Україну у вирішальний момент:
«Тайвань — з огляду на те, що він десятиліттями перебуває під загрозами з боку Китаю — навчився, як я вже казав, не лише на рівні політиків і військових, а й у всьому суспільстві, справлятися з цією загрозою, формувати психологічну стійкість, залишатися тверезими й прагматичними у відповіді на виклики, які походять від такого великого й недружнього сусіда. І саме це, на мою думку, є тим, чого ми можемо навчитися: ми не повинні боятися Росії і через цей страх ухвалювати неправильні рішення або взагалі уникати рішучих кроків. Ми маємо діяти єдино, чітко посилати сигнали агресору й значно більше підтримувати Україну, ніж це є на даний момент. Я вважаю, що ми перебуваємо у вирішальній точці цього року — він справді буде визначальним. Ми маємо найсвіжіші рішення, ухвалені в Парижі, і я сподіваюся, що вони будуть збережені. Ми маємо підтримку американців, ми залучили Кушнера та Віткофа, і є надія, що ця позиція втримається і у Вашингтоні. Тепер у куті опинився Путін, і саме він має вирішити, чи прийме те, про що було домовлено. А якщо ні, то я справді сподіваюся, що американці нададуть те, що можуть, зокрема ракети Tomahawk, а Німеччина — ракети Taurus. Ми могли б почати підготовку в цьому напрямку значно раніше, щоб бути більш переконливими у цій сфері. Отже, є речі, які цілком реально і необхідно зробити. І, як я вже казав, варто вчитися тайванської стриманості — не реагувати істерично чи емоційно на кожне пересування військ або демонстрацію сили. Ми бачили навколо острова дії китайського флоту та авіації, але люди тут залишалися спокійними. Уряд, зі свого боку, перебуває у стані постійної готовності та пильності. Він уважно стежить за ситуацією і може негайно відреагувати, якщо буде перетнута певна «червона лінія», як нам пояснили. І станом на зараз статус-кво в підсумку зберігається. Хоча Китай намагається діяти з різних напрямків — у рамках ООН, у контактах з іншими державами — щоб завадити подальшому розвитку їхніх відносин із Тайванем, а отже, опосередковано також змінити статус-кво. Але ми не повинні цього допустити».
Відповідаючи на запитання про можливу агресію Китаю проти Тайваню, Міхаель Галер наголосив на чіткій позиції Європейського парламенту щодо неприпустимості силового сценарію. Він підкреслив глобальні наслідки такого кроку — для світової економіки, міжнародного права та внутрішньої стабільності самого Китаю — і застеріг Пекін від повторення російського сценарію:
«Перш за все, ми наполегливо застерігаємо від цього. Мене зняли з китайського «чорного списку», я є одним із п’яти членів Європейського парламенту, які були під санкціями протягом п’яти років. Після того як Трамп знову прийшов до влади, китайська сторона спробувала розпочати певний «наступ чарівності», знявши санкції з цих депутатів і відновивши контакти, зокрема зі мною. Я дуже чітко сказав їм: не варто думати, що можна легко розпочати війну й контролювати її завершення. Я порадив їм подивитися на Росію. Я прямо сказав: якщо ви підете на цей найгірший сценарій щодо Тайваню, це вдарить по світовій економіці. Наслідки будуть величезними на глобальному рівні. І це, у свою чергу, матиме серйозні наслідки і для самого Китаю. Їхній так званий соціальний контракт — якщо дуже спростити — полягає в тому, що люди мовчать і не втручаються в політику, а партія керує. Натомість партія забезпечує зростання рівня життя. Саме таку модель вони застосовували багато років. Я сказав їм: це не спрацює. І вже зараз це не працює. У них є серйозні проблеми з населенням, із робочою силою, зі структурою населення. Старіння суспільства — одна з ключових проблем, поряд з багатьма іншими. Якщо ж до цього додасться війна, це може повністю зруйнувати їхню внутрішню соціальну стабільність. Саме тому я ще раз наполегливо застерігаю від будь-яких насильницьких односторонніх кроків, які до того ж є порушенням міжнародного права. Вони не можуть стверджувати, що напад на Тайвань — це їхня внутрішня справа. Це матиме глобальні наслідки. І саме тому ми рішуче застерігаємо від такого розвитку подій. І це, безперечно, потягнуло б за собою жорсткі санкції з боку Європейського Союзу. Відверто кажучи, запроваджувати санкції проти Китаю значно складніше, ніж проти Росії. Вплив Росії на світовий ринок є дуже обмеженим. Наприклад, у німецькому випадку до повномасштабної війни експорт Німеччини до Росії становив лише два відсотки від загального обсягу експорту. Тобто це була, по суті, величина, якою можна знехтувати. Натомість Китай є значно важливішим для всіх нас. Тому це було б набагато складніше. Але, як я вже казав, ключовим для Китаю стало б те, що йому довелося б жити з масштабним обвалом світової економіки — незалежно від того, якими саме були б санкції в деталях. А вони, безумовно, були б. Я також вважаю, що споживачі зрештою перестали б сприймати Temu чи Shein як свої улюблені бренди. Багато чого зазнало б краху і всередині самого Китаю. Саме тому ми наполегливо застерігаємо від такого сценарію».
Відповідаючи на занепокоєння щодо можливого «перерозподілу сфер впливу» у світі та ролі США, Міхаель Галер наголосив: незалежно від дій Вашингтона, Європа повинна взяти на себе значно більшу відповідальність за власну безпеку та підтримку України. Він підкреслив, що війна Росії проти України — це не віддалений конфлікт, а ключове протистояння між демократією та диктатурою, яке безпосередньо стосується всієї Європи:
«Останні рішення, які були погоджені в Парижі, не свідчать про такий розвиток подій. І незалежно від того, що роблять Сполучені Штати, ми, європейці, мусимо взяти на себе значно більшу відповідальність, ніж раніше. Адже це війна в Європі. Вона відбувається на нашому континенті. Це наше безпосереднє сусідство. Ми зазнаємо колосального впливу в багатьох вимірах. І ми всі розуміємо: якщо ми не зробимо більше зараз, у підсумку це коштуватиме нам значно дорожче. Якщо Росія змогла б перемогти й піти далі — чого я наразі не бачу жодним чином, — то в найгіршому сценарії, ще до того, як росіяни дісталися б наших кордонів, десятки мільйонів українців перетнули б кордони ЄС. І за всієї моєї симпатії та солідарності це також дестабілізувало б нас. Хоча це й не головний аргумент. Головний аргумент полягає в тому, що цей системний конфлікт між нами та російською диктатурою має бути вирішений так, щоб Росія більше не могла нападати ані на Україну, ані на нас. І це завдання залишається — незалежно від того, чи будуть США поруч, чи ні. Звісно, якщо Сполучені Штати постачають озброєння, ми його купуватимемо й передаватимемо Україні. Такою є нинішня ситуація. Але ми маємо набагато суттєвіше наростити власне виробництво — промислове, військове, бюджетне. Потрібно робити все. Водночас ми всі розуміємо, що Україна зараз є нашою першою лінією оборони, адже ми поки що не здатні захистити себе самі — і тим більше не змогли б цього зробити, якби нинішня адміністрація США справді відвернулася від нас або діяла проти нас. Це не наш сценарій і не наше бажання. Ми сподіваємося, що у Вашингтоні дивитимуться на американські інтереси в довгостроковій, а не лише короткостроковій перспективі. На жаль, я вважаю, що нинішня адміністрація вже завдала чимало шкоди довгостроковим інтересам США. Але це питання для самих американців і їхніх виборців — можливо, частково воно буде вирішене під час проміжних виборів наприкінці цього року. Тим часом ми маємо дуже чітко окреслити наші позиції — щодо Росії, щодо України, щодо США і щодо власних громадян. Потрібно пояснювати, що це не далека війна. Це дуже близька війна. Вона про нас. Це не лише про Україну. Це про вибір між демократією та диктатурою, між верховенством права та насильством. І доти ми маємо залишатися пильними, сильними й, сподіваюся, єдиними у найближчий період».
Завершуючи розмову про безпекову ситуацію навколо Тайваню, Міхаель Галер звернувся безпосередньо до тайванського суспільства. Він наголосив, що попри тривожні новини, у Тайваню є вагомі підстави для оптимізму — від стійкої демократії та сильної економіки до чітких сигналів підтримки з боку міжнародних партнерів:
«Я вважаю, що тайванці мають підстави для надії, передусім тому, що у них є стабільна демократична система. Вони мають економіку з вражаюче високими темпами зростання. Вони мають партнерів, які надсилають чіткі сигнали материковому Китаю щодо того, чого не слід робити. Я також переконаний, що навіть Сполучені Штати — якщо вони розглядають Китай як головного конкурента чи противника, як би вони це не називали, — не можуть дозволити, щоб перший острівний ланцюг був зруйнований будь-якими сценаріями найгіршої поведінки з боку материка. Тож, я думаю, що сигнали з боку США — як непублічні, так і відкриті — є і, сподіваюся, залишатимуться дуже чіткими для Китаю, коли йдеться про Тайвань».
Тайвань та Україна нині є ключовими точками сучасного глобального протистояння між демократіями та авторитарними режимами. Візит делегації Європейського парламенту до Тайваню та на Кінмен мав не лише символічне, а й чітке політичне значення — підтримку статус-кво, відмову від насильства та солідарність із суспільством, яке десятиліттями живе під тиском загроз.
Стійкість тайванського суспільства — психологічна, політична та інституційна — є важливим уроком для Європи й України. Тайвань демонструє, як зберігати спокій, прагматизм і готовність до захисту, не піддаючись паніці чи залякуванню.
Підготував Тарас Андрухович