Світ дедалі глибше занурюється в епоху геополітичної нестабільності, у якій війна Росії проти України та зростаюча загроза з боку Китаю щодо Тайваню перестають бути окремими регіональними кризами й набувають ознак єдиного глобального протистояння між демократіями та авторитарними режимами.
Про цю взаємопов’язаність, а також про стратегічну роль Тайваню у світовій системі безпеки під час журналістської резиденції у Тайбеї вдалося зустрітися та поспілкуватися з доктором Лінь Суньхунем — тайванським багаторічним дипломатом, колишнім послом Республіки Китай (Тайвань), який упродовж десятиліть представляв Тайвань у країнах Азії, Європи, Африки та Тихоокеанського регіону. Доктор Лін має науковий ступінь з історії та глибокий практичний досвід дипломатичної роботи на «передовій» міжнародної політики.
У розмові він пояснює, чому Тайвань є ключовою ланкою так званого першого острівного ланцюга, чому падіння Тайваню матиме катастрофічні наслідки не лише для Індо-Тихоокеанського регіону, а й для Європи, та проводить прямі історичні й безпекові паралелі між Україною і Тайванем.
Перш за все, він пояснює стратегічне значення Тайваню для всієї системи західних демократій, а також чому невеликий острів Цзіньмень (Кінмень) має критичне значення для безпеки Тайваню та стримування Китаю — подібно до ролі Криму для України:
«Перш за все дозвольте мені пояснити стратегічну важливість Тайваню для всього світу. А потім я перейду до того, чому Кінмень є таким важливим. Тому що без розуміння значення Тайваню ви не зможете зрозуміти, чому такий маленький острів, як Кінмень, має настільки велике значення. Тайвань розташований у центрі першого острівного ланцюга західних демократій. Саме в його середині. Тому генерал Макартур свого часу казав, що Тайвань — це «непотоплюваний авіаносець». Він уже тоді усвідомлював, що Тайвань стратегічно захищає весь демократичний Захід. Тайвань є центральною точкою, немов головний замок у довгому острівному ланцюзі. Цей ланцюг починається з Південної Кореї, Японії, Тайваню, Філіппін, далі Малайзії, Сінгапуру, Австралії та Нової Зеландії. І Тайвань знаходиться в самому центрі. Завдяки цьому острівному ланцюгу військово-морські сили китайських комуністів не здатні загрожувати західним демократіям. Якщо вони хочуть розширюватися, їм необхідно прорватися через Тайвань. І лише тоді вони зможуть загрожувати Гуаму, Гаваям, Каліфорнії, США, а також контролювати південну частину Японії та Філіппіни. Якщо впадуть Філіппіни, то Сінгапур, Малайзія, Австралія та Нова Зеландія опиняться під загрозою. Це вже було продемонстровано під час Другої світової війни, коли Японська імперія використовувала Тайвань як південну передову базу для атаки на Філіппіни, а згодом — на Індонезію та Австралію. Саме тому Тайвань є надзвичайно важливим для західних демократій — не лише стратегічно, а й технологічно. Тайвань виробляє понад 80 відсотків високотехнологічних напівпровідникових чипів для світової промисловості та військового сектору. Тому Тайвань має колосальне значення. Якщо Тайвань буде втрачено, китайську комуністичну силу вже ніхто не зможе стримати. Це буде схоже на величезного дракона, який вирвався на волю і почав розмахувати своєю руйнівною силою, загрожуючи всьому світу. Тоді для США чи навіть Австралії буде вже запізно, щоб його зупинити. Саме тому США вже усвідомили, що Індо-Тихоокеанський регіон, особливо Тайвань, має вирішальне значення. А тепер — про Тайвань. Поруч із ним є маленький острів під назвою Кінмень. Він також надзвичайно важливий. Для Тайваню він подібний до того, чим Крим є для України. Ми розуміємо, що Україна веде війну не лише за себе, а й за всю Європу — захищаючи своїх сусідів. Тайвань робить те саме. Острів Кінмень розташований безпосередньо на передовій військовій лінії китайської комуністичної сили. Утримуючи Кінмень, а також інший невеликий острів на півночі — Мацу, який також належить Тайваню, — ми стримуємо Китай від негайної загрози Тайваню. Ці острови дозволяють нам швидко виявляти пересування китайських військ на передовій та не допустити прориву до іншого ключового острова — Пескадорських островів, які сьогодні ми називаємо Пенху, а далі — до головного острова Тайваню. Саме тому Кінмень для нас настільки важливий, що ми розмістили там приблизно 3–4 тисячі військовослужбовців для захисту нашої національної безпеки».
20:22 01E5E2EC.mp3 Дипломат: Справжній друг України — це Тайвань, а не Китай. Бо Китай — це друг вашого ворога
У розмові з тайванським дипломатом я порушив тему можливого загострення ситуації в Тайванській протоці на тлі дедалі масштабніших військових навчань Китаю. Доктор Лінь Сунхуань проводить паралелі між Тайванем і Україною, ставить під сумнів надійність американської підтримки в умовах війни в Україні та обговорює взаємозв’язок між російською агресією проти України і китайською загрозою Тайваню в ширшому контексті протистояння демократій та авторитарних режимів:
«Насправді ситуації Тайваню та України є досить схожими. Між війною в Україні та ситуацією навколо Тайваню існує прямий взаємозв’язок. Адже демократичний міжнародний порядок, створений після Другої світової війни, сьогодні перебуває під загрозою з боку євразійських диктатур. Усі прекрасно розуміють, про що я говорю. Україна стикається з російським вторгненням. Тайвань, подібно до неї, постійно перебуває під загрозою з боку Китаю. Тому війна в Україні безпосередньо пов’язана з ситуацією навколо Тайваню. Чому? Тому що всі авторитарні режими, включно з Путіним і Сі Цзіньпіном, фактично є союзниками де-факто. Китай постійно допомагає Росії — і зараз також — продовжувати війну проти України. З точки зору Китаю, війна в Україні не повинна завершуватися. Адже якщо війна в Україні закінчиться, тоді увага Заходу, включно зі США, а також їхній військовий потенціал зможуть бути переорієнтовані на Індо-Тихоокеанський регіон для протистояння Китаю. Саме цього Китай не хоче допустити. Він хоче, щоб війна в Україні відволікала увагу Заходу, його енергію та бюджети, щоб Захід був постійно зайнятий Україною. Саме тому Китай продовжує купувати російську нафту. Саме тому Китай постачає Росії так звані «подвійні» компоненти військового призначення, технології, зокрема деталі для дронів, та інше військове обладнання, що дозволяє Росії продовжувати цю війну».
Доктор Лінь Сунхуань пояснює, чому Тайвань глибоко співчуває Україні та активно допомагає їй, попри відсутність повноцінних дипломатичних відносин. Він наголошує на взаємозв’язку безпеки України та Тайваню, застерігає Захід від недооцінки тайванського питання та попереджає, що падіння Тайваню посилить авторитарні режими й створить пряму загрозу для всієї Європи:
«Саме тому ми ставимося до України з великою симпатією. Хоча між Тайванем і Україною немає повноцінних дипломатичних відносин, Тайвань робить усе можливе, щоб зараз допомогти Україні. Це не лише медична допомога, а й гуманітарна підтримка — постачання генераторів та іншого обладнання, які дозволяють українському народу пережити сувору зиму, впоратися з енергетичними проблемами та іншими стражданнями. Ми сподіваємося, що український народ зможе захистити себе і зрештою виграти цю війну. Хоча ми розуміємо, що складно просто «позичити» Україні перемогу. Але я впевнений, що Україна не залишиться на самоті. Багато демократичних країн, зокрема Тайвань, Японія, Велика Британія, Німеччина та Франція, зрештою підтримають Україну в будь-який можливий спосіб, щоб допомогти їй завершити війну та відбудувати країну. Саме з цієї точки зору, на мій погляд, Тайвань є настільки важливим. Західні демократії не повинні забувати про Тайвань. Якщо Тайвань потрапить у лапи дракона, я можу вас запевнити: дракон зможе відкрито підтримувати ведмедя. І тоді ведмідь загрожуватиме не лише Україні, а й усій Європі. Путін не зупиниться на Україні. Він не зупиниться лише на Донбасі чи навіть на Криму — цього йому буде недостатньо. Вони загрожуватимуть усім сусіднім країнам. Тому що Путін і Сі Цзіньпін мають подібний менталітет і подібну ностальгію. Вони прагнуть відновити «історичну велич» двох імперій. Одна з них — Росія, колишній Радянський Союз. Вони хочуть повернути те, що, на їхню думку, належить Росії. Не лише Україну — а навіть Польщу, усі три країни Балтії, Молдову і навіть Словаччину та Румунію. Саме цього прагне Путін. Він не зупиниться».
Досвідчений тайванський дипломат проводить пряму паралель між амбіціями Сі Цзіньпіна та Путіна, наголошуючи на їхньому прагненні відновити імперську велич. Він попереджає, що падіння Тайваню зруйнує міжнародний порядок, перетворить Тайванську протоку на внутрішнє море Китаю та створить загрозу не лише для Тайваню, а й для Японії, Кореї та всієї глобальної системи безпеки й торгівлі:
«Сі Цзіньпін — такий самий. Сі Цзіньпін вірить, що має святу місію, сакральне призначення — відновити велич Серединної держави, Китайської імперії. Китайська імперія простягалася далеко за межі власне Китаю. Вона охоплювала, зокрема, значну частину Південно-Китайського моря. Вона мала вплив на країни Азії, зокрема держави АСЕАН. Навіть Південна Корея свого часу перебувала в орбіті впливу Китайської імперії. У такому разі, якщо Китай дозволить собі зруйнувати міжнародний порядок, заснований на правилах і статус-кво, тоді, на моє переконання, війна торкнеться не лише Тайваню. Вона торкнеться Японії та Кореї. Адже всі торговельні маршрути Японії й Кореї, їхні енергетичні постачання — нафта, експорт, виробничі компоненти та ресурси — проходять через Тайванську протоку. Якщо Тайвань упаде, Тайванська протока стане внутрішнім морем Китаю. І тоді не лише наша передова чипова та напівпровідникова промисловість, а й увесь високотехнологічний сектор опиняться в руках Китайської імперії. У цей момент дракон стане надто могутнім, і ніхто вже не зможе по-справжньому стримати цього величезного дракона разом із ведмедем. Можна тільки уявити собі, яким буде сценарій такої війни».
У розмові доктор Лінь Сунхуань звертається із закликом до світової спільноти об’єднатися перед загрозою авторитарних режимів. Він використовує історичну паралель із політикою умиротворення Гітлера, наголошує, що агресія проти України чи Тайваню є загрозою для всіх демократій, та окремо підкреслює потенціал стратегічної співпраці між Україною і Тайванем, зокрема у сфері оборонної та високотехнологічної промисловості:
«Я звертаюся до всього світу, зокрема й до наших друзів у Польщі, яких я дуже ціную, адже щиро захоплююся польською культурою. Крім того, у минулому я мав дуже близького друга з України, коли працював послом на Маршаллових Островах. Тому ми сподіваємося, що весь світ зможе працювати разом. Адже напад на одного — чи то на Україну, чи на Тайвань — фактично є нападом на всіх. Це не поодинока війна. Одного дня, якщо ми почнемо умиротворювати ведмедя і дракона, а ведмідь і дракон стануть надто великими й надто могутніми, це буде так само, як колись із Гітлером. Коли ви умиротворювали Гітлера, віддали Судетську область — але цього було замало. Гітлер не зупинився на Судетах. Він не зупинився на невеликій території з німецькомовним населенням — ні. Вони вторглися до Польщі. А з Польщі — пішли далі, нападаючи на всі країни Балтії і зрештою загрожуючи всій Європі. Саме так виглядає ця ситуація. Тому політика умиротворення — це не вихід. Я вірю, що весь демократичний світ має працювати разом і посилювати співпрацю. Особливо я хотів би звернутися до України. Насправді у нас дуже багато спільних інтересів і спільної основи. Ми маємо працювати разом, щоб зміцнювати нашу промисловість і нашу оборонну індустрію, зокрема у сфері дронів. Тайвань має високі технології, компоненти та технічні рішення. А Україна має значний людський потенціал, дуже талановитих інженерів і унікальний бойовий та технологічний досвід. Саме цього потребує Тайвань. Тому я вважаю, що співпраця буде взаємовигідною — для України, для Тайваню, для Японії і для всієї Європи».
Експосол з багаторічним міжнародним стажем говорить теж про кризу сучасного світового порядку, створеного після Другої світової війни. Він наголошує, що загроза походить не лише від авторитарних режимів, а й від ослаблення ролі міжнародних інституцій та змін у політиці США. Окремо підкреслюється дипломатична ізоляція Тайваню, безпорадність міжнародних організацій у випадку України та необхідність прагматичного підходу до захисту національних інтересів:
«На жаль, ми живемо у світі невизначеності. Міжнародний порядок, встановлений після Другої світової війни, перебуває під загрозою. І ця загроза походить не лише від авторитарних режимів, зокрема Росії, Китаю, Північної Кореї та інших. Вона також виходить і від нової адміністрації США. У таку непевну епоху дві ключові країни — Тайвань і Україна — опинилися під атакою. Тайвань — не безпосередньо у стані війни, але з року в рік перебуває під постійною загрозою через повторювані військові навчання та репетиції можливого нападу. І водночас, стикаючись із такою ситуацією, ми бачимо, що світові організації, як ви згадали, фактично є неефективними. Якщо подивитися на Організацію Об’єднаних Націй, навіть на Всесвітню організацію охорони здоров’я, то вони майже нічого не можуть зробити, щоб допомогти Україні або Тайваню. Для Тайваню ситуація навіть гірша, ніж для України. Тому що нас дипломатично блокують, нас ізолює Китай. А оскільки китайська економіка значно більша, ніж російська, багато західних країн бояться, що їхні економічні інтереси можуть постраждати, якщо вони відкрито підтримають Тайвань. Саме тому дипломатична ізоляція Тайваню є особливо болісною і несправедливою. Але ми також не бачимо, щоб ООН чи інші міжнародні організації забезпечували справедливість для України. Вони навіть не здатні виступити посередниками, не кажучи вже про реальні мирні переговори чи інші ефективні дії. Тому ми повинні бути прагматичними. Я повернувся з нашого дипломатичного фронту, де працював приблизно вісім років тому. Я дуже жорстко протистояв китайській дипломатичній ізоляції. І мені вдалося досягти результатів саме завдяки прагматизму».
На завершення розмови доктор Лінь Суньхуан підсумовує свою позицію, наголошуючи на необхідності прагматичної співпраці між демократичними країнами без формальних союзів. Він окреслює конкретні напрями взаємодії між Тайванем, Україною та Польщею — від промисловості й інвестицій до медичної реабілітації українських військових — і підкреслює, що Тайвань є щирим другом України, на відміну від Китаю, який підтримує агресора:
«Я вірю, що завдяки прагматизму ми, демократичні країни — зокрема Україна, Польща, Тайвань, Японія та інші — можемо працювати разом і знайти шлях уперед. Нам не обов’язково створювати формальні альянси — ми цього не шукаємо. Ми шукаємо більш прагматичні, більш робочі та дієві формати співпраці. Як я вже згадував раніше, у сфері промисловості, у відновленні економіки, у післявоєнній реконструкції ми можемо зробити дуже багато разом. Або навіть у реабілітації українських військовослужбовців. Багато з них були поранені. Багато з них потребують допомоги. Тайвань може допомогти, адже наша медична інфраструктура та рівень медицини — одні з найкращих у світі. Тайванська медична система є однією з найефективніших у світі. Я не скажу, що вона поступається будь-якій розвиненій європейській країні — ні, вона навіть краща. Я мушу бути, як то кажуть, об’єктивним у цьому питанні. Тому я вважаю, що, співпрацюючи з Польщею та з Україною, ми можемо взаємодіяти в багатьох сферах, зокрема у виробництві. Тайвань — сильна і потужна країна. Ми знаємо, як це робити. І Тайвань уже має значні інвестиції у Східній Європі, особливо в Центральній Європі. Польща розташована в стратегічно правильному місці — у центрі Європи. Україна — так само. Тому в майбутньому, на мою думку, Тайваню слід дозволити відігравати важливу, значущу роль у реабілітації та відбудові України — і не боятися тиску з боку Китаю. Адже Тайвань уже співпрацює з багатьма іншими країнами, зокрема з Японією. Ми будуємо заводи з виробництва напівпровідників у Японії, у Німеччині, у США та в багатьох інших країнах. Тому я не бачу жодної причини, чому Україна не може співпрацювати з нами. Адже Тайвань — це справжній друг. Ми не маємо жодних прихованих бажань і не хочемо нічого отримати від України. Те, що у нас є, — це щира дружба. Тому я вірю, що український народ зможе це побачити й зрозуміти: справжній друг України — це Тайвань, а не Китай. Бо Китай — це друг вашого ворога».
У час, коли міжнародний порядок, сформований після Другої світової війни, стрімко руйнується, а авторитарні режими дедалі відкритіше кидають виклик демократіям, війна Росії проти України та загроза з боку Китаю для Тайваню виявляються частинами одного глобального протистояння.
Доктор Лінь Суньхуан — багаторічний досвідчений тайванський дипломат і колишній посол — нагадує нам про стратегічну роль Тайваню у світовій безпеці, значення першого острівного ланцюга та небезпеку політики умиротворення авторитарних режимів. Він проводить чіткі паралелі між Україною й Тайванем, попереджає про імперські амбіції Москви й Пекіна та наголошує: поразка одного фронту неминуче послаблює всі демократії.
Підготував Тарас Андрухович