В Абу-Дабі відбудеться черговий раунд переговорів щодо завершення війни в Україні. Фактично — ще один тест на щирість намірів Кремля.
Попередні перемовини, що відбулися наприкінці січня, вперше мали тристоронній характер: Україна, США та Росія. До цього американці діяли у форматі так званої «човникової дипломатії», спілкуючись із кожною зі сторін окремо. Тепер же діалог вівся напряму, а Вашингтон узяв на себе роль модератора.
Posłuchaj Тиждень. Абу-Дабі: переговори без ілюзій
22:24 tyzden_31_01 (online-audio-converter.com).mp3 Тиждень. Абу-Дабі: переговори без ілюзій
Які ж головні підсумки попереднього етапу переговорів? Думка очільника Центру стратегії та аналізу Ігоря Чаленка:
«Те, що реально мало успіх, і всі сторони називали конструктивом, — це військова складова. Технічні питання по військовій лінії: як фіксувати режим припинення вогню, як він має виглядати на практиці. Військові навіть у ворогуючих сторін здатні домовлятися про такі речі».
Утім, далі — глухий кут. Бо для руху вперед потрібні політичні рішення. А президент Володимир Зеленський чітко заявив: питання Запорізької АЕС і майбутнього Донеччини можуть вирішуватися лише на рівні прямої зустрічі з Владіміром Путіним.
Очікують, що в Абу-Дабі сторони зосередяться на гуманітарних і технічних темах: обміні військовополоненими (зокрема, зірваному наприкінці минулого року форматі «тисяча на тисячу»), можливості енергетичного перемир’я та напрацюванні дорожньої карти деескалації з військової точки зору.
У Вашингтоні говорять про «обережний прогрес». Держсекретар США Марко Рубіо заявив, що російська сторона, нібито, почала поводитися конструктивніше. Що саме мається на увазі — у Білому домі не уточнюють. І саме це насторожує союзників України.
Головний страх, що Москва знову зробить ставку на імітацію переговорів. Що Путін зірве домовленості, водночас намагаючись уникнути нового санкційного тиску. У цьому контексті навіть символічні жести — як-от демонстративна «м’якість» Дональда Трампа — розглядаються як елемент тактики «пряника».
Росія, зі свого боку, активно спекулює на очікуваннях швидкого миру, намагаючись не допустити посилення санкцій і зберегти простір для маневру. Водночас для України ключове — хоча б тактичне зменшення масованих ударів, зокрема, по енергетичній інфраструктурі. Мільйони людей цієї зими буквально виживають у холоді, і це той факт, який неможливо ігнорувати.
Утім навіть на тлі активізації дипломатії у Білому домі досі немає чіткого, публічно окресленого плану. Переговори часто виглядають як імпровізація — від погроз Москві до спроб її вмовити.
Окремою темою залишається так звана «формула Анкориджа», яку в західних медіа подають як нібито готовність України добровільно вийти з частини Донецької області в обмін на завершення війни. Ігор Чаленко називає це маніпуляцією:
«Росіяни спекулюють. Вони говорять про Донбас, але не уточнюють, що саме мають на увазі. А з попередніх заяв Путіна зрозуміло: його територіальні апетити значно ширші».
Як у таких умовах вести діалог? Відповідь — з позиції сили. Не даючи слабини, використовуючи переговорний процес для мінімального покращення власних позицій.
Щоб зрозуміти, чого чекати далі, ми звернулися до людини, яка добре знає атмосферу у Вашингтоні. Курт Волкер, колишній спеціальний представник Дональда Трампа з питань України, нині перебуває поза владою, і саме це, за його словами, дозволяє йому говорити відверто. Волкер переконаний: переговори в Абу-Дабі не принесуть результату без максимального тиску на Москву. Він каже:
«Поки у Кремля існують альтернативи завершенню війни, він не захоче миру. Потрібна ситуація, за якої Москва не бачитиме жодного іншого виходу».
За його словами, коли політики говорять про «90% готовності мирного плану», йдеться лише про узгодження між США, Європою та Україною. Але не з Росією. Із приблизно двадцяти пунктів плану два залишаються каменем спотикання: вимога односторонньої відмови України від територій Донеччини та реальні гарантії безпеки з боку США.
«Я не вірю росіянам. Те, що вони щось обіцяють, не означає, що це правда. Навіть якщо вони погодяться на частину пунктів, у них завжди залишаться інші вимоги, які неможливо виконати», — наголошує Волкер.
Колишній спецпредставник Трампа вважає ілюзією тезу «віддайте Донбас — і війна закінчиться».
«Навіть отримавши Донбас, Путін не зупиниться. У нього є й інші вимоги: НАТО, український уряд, стратегічний вплив. Це все частина його позиції, просто не прописана в цих 20 пунктах», — пояснює він.
Реалістичний сценарій, на думку Волкера, — не мирний договір, а припинення вогню, схоже на корейський варіант.
«Нам потрібно припинення вогню і відновлення стримування, щоб ціна відновлення війни була надто високою. Я не вірю, що з Путіним можливий повноцінний мирний договір».
Волкер також позитивно оцінює позицію Володимира Зеленського, який демонструє готовність до миру, не даючи Кремлю можливості звинуватити Україну у зриві переговорів.
«Зеленський дуже мудро позиціонує себе як прихильник мирної угоди. Путін же відкидає компроміси. І це з часом стане очевидним для всіх», — каже Волкер.
За його прогнозом, лише тоді, коли Путін відчує виснаження ресурсів і неможливість продовжувати війну, він може погодитися на припинення вогню. Переговори тривають. Але головне питання лишається відкритим: чи готовий Кремль до миру, чи лише до чергової паузи перед новим витком війни.
Лариса Задорожна