Лютнева зустріч міністрів оборони НАТО у Брюсселі стала не просто черговим дипломатичним заходом. Вона окреслила нову реальність: війна Росії проти України перетворилася на довгостроковий фактор європейської безпеки, а політика стримування Москви — на системну стратегію, де військова сила і економічний тиск працюють разом.
Головний висновок брюссельської зустрічі — Європа має взяти на себе більшу частину відповідальності за власну безпеку. США залишаються ключовим союзником, але дедалі більше зосереджуються на інших регіонах, зокрема Індо-Тихоокеанському.
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте підкреслив: «Ми добре підготовлені до реагування на будь-які загрози для Альянсу. Ніхто не повинен думати, що може атакувати нас без серйозної відповіді».
Посилення східного флангу, зростання оборонних витрат, розширення військового виробництва — усе це означає, що НАТО переходить до моделі довгострокового стримування. Війна в Україні розглядається вже не як регіональний конфлікт, а як виклик безпеці всієї Європи. Але військове стримування — лише одна частина стратегії. Інша — економічна.
Євросоюз готує 20-й пакет санкцій проти Росії. Його ключова ідея — посилити удар по нафтових доходах, головному джерелу фінансування війни. Нові обмеження передбачають заборону страхування та обслуговування суден, які перевозять російську нафту.
Один із архітекторів санкційної політики США після 2014 року Деніел Фрід формулює головний принцип просто: «У санкціях є головне правило — йди за грошима. Нафтові доходи — найбільше джерело грошей для Росії. Якщо бити по них, ефект буде найбільшим».
Ведення сучасної війни надзвичайно дороге. За словами Фріда, Москва вже витрачає резерви і накопичення, а її економіка працює на межі. Попри масштабні санкції, Кремль навчився частково їх обходити. Основні механізми — треті країни та паралельний імпорт.
Деніел Фрід пояснює: «Російський уряд хоче показати громадянам, що життя триває як раніше, тому підтримує тіньовий імпорт через Білорусь, Киргизстан та інші країни».
Через ці канали до Росії потрапляють предмети розкоші — для підтримки лояльності еліт, електроніка і мікрочипи — для військової промисловості,західні технології подвійного призначення.
За словами Фріда, «щоб санкції працювали, потрібні постійні оновлення і регулярні вторинні санкції проти тих, хто їх порушує». Саме цього, на думку експерта, поки бракує: санкційний режим ефективний лише тоді, коли тиск постійно наростає.
Брюссельська зустріч НАТО і підготовка нових санкцій показують: формується цілісна стратегія, що складається з трьох елементів: військове стримування в Європі, довгострокове нарощування оборонного виробництва, системний економічний тиск на російські доходи і технології.
Це вже не політика швидкого результату. Це стратегія виснаження. І головний її сигнал Москві простий: час працює не на того, хто веде війну, а на тих, хто послідовно перекриває ресурси для її продовження.
Лариса Задорожна