Для України Мюнхен став майданчиком для оголошення про надання нових пакетів ППО, здатних перехоплювати балістичні ракети, та визначення часових меж активної фази війни, тривалість якої західні політики оцінюють ще у шість-дванадцять місяців. Водночас конференція підкреслила транзакційний характер сучасної дипломатії, де роль Сполучених Штатів як безальтернативного гаранта безпеки трансформується у вимогливе партнерство, а Європа вимушена шукати власну стратегічну автономію. Директор оборонних програм «Українського інституту майбутнього» Сергій Галушко зазначив, що за відсутності оптимізму світ входить у фазу відкритого визнання глобальних загроз:
«Система світопорядку, що вибудовувалася після Другої світової війни 80 років, руйнується, і світ знаходиться у стані політичної катастрофи. Європа має згуртуватися та зробити акцент на власній безпеці, оскільки загроза з боку Росії розуміється партнерами як потенційно велика, хоча поки що й не безпосередня», – сказав Галушко.
Важливим вектором конференції стала трансформація відносин зі США під час каденції Трампа. Поміркована делегація на чолі з Марко Рубіо дала зрозуміти, що Вашингтон не рватиме трансатлантичні зв’язки, але вимагає від європейців стати «сильними союзниками». Керуючий партнер «Національної антикризової групи» Тарас Загородній зазначив, що американська сторона остаточно відмовилася від ілюзій про «кінець історії» та ліберальну демократію:
«Рубіо чітко вказав, що США хочуть бачити сильного союзника, а не того, який перед кимось постійно вибачається. Нафта, газ та все інше використовувалися авторитарними лідерами для послаблення Заходу, і американці більше не будуть за цим спокійно спостерігати», – вважає Загородній.
Водночас експерти закликали не сприймати Мюнхен як орган ухвалення рішень, оскільки конференція лише діагностує симптоми світових хвороб. Голова правління «Інституту світової політики» Євген Магда сказав, що будь-які кулуарні домовленості залишаться декларативними до моменту їхньої офіційної ратифікації національними парламентами:
«Мюнхенська конференція — це табло, на якому можна прочитати симптоматику і напрямки того, що буде далі, проте вона не має виконавчого механізму. Будь-які домовленості потребують того, щоб вони були надруковані на папері, підписані тими, хто ухвалює рішення, і ратифіковані парламентами», – зазначив Магда.
Завершення війни в Україні також розглядалося в Мюнхені крізь призму санкційного тиску, де європейські лідери, зокрема Німеччина та Британія, тримають «контрольний пакет». Голова аналітичного центру «Ділова столиця» Вадим Денисенко переконаний, що без згоди європейців на зняття обмежень з РФ будь-який мирний процес залишається нереалістичним:
«У питанні санкцій європейці мають дуже вагомий пакет акцій, і без їхнього зняття говорити про якийсь мирний процес фактично нереалістично. Імовірність прямих переговорів між лідерами Європи та Путіним після заяв про тривалу війну стає абсолютно неможливою».
Заяви американських дипломатів про те, що Китай може завершити війну «одним дзвінком», на думку Тараса Загороднього, стали на конференції в Мюнхені непрямим визнанням нової глобальної ієрархії, де вплив Сі Цзіньпіна на Кремль переважає зусилля Вашингтона:
«Заява про те, що Китай одним дзвінком може закінчити війну, — це фактичне визнання США статусу Пекіна як наддержави. Виявляється, що десять дзвінків Трампа Путіну важать менше, ніж один дзвінок Сі Цзіньпіна з приводу припинення вогню».
Мюнхен-2026 зафіксував перехід від спроб зберегти «старий світ» до адаптації в новій реальності, де правила диктуються силою та транзакційними угодами.
Олександр Савицький