Світ зараз змінюється дуже швидко: інформація поширюється миттєво, а нові технології, включно зі штучним інтелектом, роблять це поширення неймовірно потужним. Соціальні мережі, відео, медіа та навіть штучно згенерований контент можуть формувати думку людей, часто непомітно, впливаючи на політику і довіру до інститутів.
Ці виклики особливо помітні у країнах, що стикаються з зовнішнім тиском та агресією. У Тайвані Китай активно використовує інформаційні кампанії, щоб впливати на громадську думку, поширюючи маніпулятивні наративи та залучаючи місцевих акторів, медіа і навіть інфлюенсерів. Водночас у Європі та світі ми бачимо, як Росія веде повномасштабну війну проти України, а інформаційні операції стають невід’ємною частиною цього конфлікту — і Китай у своїй пропаганді активно коментує та впливає на сприйняття цих подій.
В таких умовах критичне мислення, цифрова грамотність і здатність розпізнавати маніпуляції стають не просто корисними навичками, а справжньою основою демократичної стійкості. Саме про ці процеси і про те, як сучасні технології та інформаційні кампанії змінюють наше життя, політику та суспільство, я поговорив із Чжихао Юєм, співзасновником та співдиректором неурядової організації «Центр досліджень інформаційного середовища Тайваню» (IORG). Ця організація займається вивченням китайськомовного інформаційного простору, використовуючи наукові методи, дані з відкритих джерел, соціологію та психологію. IORG досліджує вплив Комуністичної партії Китаю (КПК) на інформаційне середовище Тайваню, методи дезінформації та роботу з місцевими спільнотами.
Про те, як саме працює ця система інформаційного впливу, розповідає Чжихао Ю:
«Протягом дуже тривалого часу, а в останні роки — з особливою ескалацією, Китайська Народна Республіка створює та поширює маніпулятивні наративи, намагаючись змінити громадську думку в Тайвані. Мета — щоб дедалі більше тайванців перестали підтримувати суверенітет і автономію Тайваню, а натомість прагнули тісніших відносин із Китаєм або навіть приєднання до нього. Китай також поширює неправдиві твердження про те, що Тайвань нібито завжди був частиною Китаю, що Тайвань не має підтримки своїх союзників — передусім США та Японії, а також різні наративи про те, що Тайвань як держава зазнає краху. Тобто просувається ідея "невдалої держави". Китай використовує різні способи проникнення в наш інформаційний простір і створює повідомлення, які звучать так, ніби це внутрішня політична риторика. Через це інколи дуже складно відрізнити, де іноземний вплив, а де внутрішня політична мова. Крім того, Китай використовує внутрішніх акторів у Тайвані — політиків, телевізійних коментаторів, великі медіа, а інколи й ютуберів та інших інфлюенсерів — для поширення контенту й наративів, вигідних китайським інтересам щодо Тайваню. Отже, вже багато років Китай активно веде інформаційні маніпуляції проти Тайваню, використовуючи різноманітні методи».
14:58 01E9F821.mp3 Як Китай і Росія маніпулюють інформацією про Тайвань та Україну
За словами тайванського експерта, Китай демонструє різні підходи в залежності від мови й аудиторії: дипломатично він займає нейтральну позицію, але в китайськомовній пропаганді активно атакує Україну. Чжихао Юй пояснює, як працює ця «подвійна тактика» і які наративи просуває Китай:
«Ми опублікували звіт про китайські наративи проти України під час першого місяця повномасштабного вторгнення у 2022 році. Тоді на міжнародній арені Китай поводився досить стримано у своїй підтримці Росії. Дипломатично Китай не займав позицію ні на користь, ні проти російських дій та агресії. Але це не стосувалося китайськомовної пропаганди, де Україну активно атакували. Мова йшла про те, що Україна — "пішак" або "маріонетка" США чи Заходу, про неонацизм та інші звичні наративи, які ми також бачимо у російському інформаційному просторі. На той час, за нашою оцінкою, багато українських партнерів не були обізнані про цю китайську "подвійну тактику", коли Китай використовує мовні відмінності для просування власних наративів».
Китай і Росія демонструють схожі наративи проти своїх цілей. Чжихао Юй порівнює інформаційні кампанії проти України та Тайваню і пояснює, як ці держави співпрацюють у цій сфері:
«Що стосується китайських атак проти України, або російських інформаційних атак проти України, ми бачимо дуже схожі схеми та рамки з китайськими інформаційними атаками проти Тайваню. Обидва агресори, Росія і Китай, звинувачують Україну та Тайвань у тому, що вони "невдалі держави", або що ними керують так звані західні імперіалісти чи експансіоністи. Тобто вміст наративів дуже схожий. Іноді можна побачити більш очевидні докази, коли, наприклад, китайські джерела прямо цитують російські джерела — чи то коментарі щодо поточних подій війни, чи створення конспірологічних теорій, наприклад, про "американські біолабораторії" в Україні або в Тайвані, чи в інших частинах світу. І ймовірно, це довготривала практика: Китай використовує інформацію з Росії, коли їхні інтереси збігаються, зокрема у протистоянні США та НАТО. За нашою оцінкою, їхня співпраця в інформаційному просторі можливо передувала повномасштабному вторгненню Росії в Україну і, ймовірно, вже існувала до COVID, тобто ще у 2019 році, коли ми бачили, що китайські джерела працюють із російськими наративами».
Китайська пропаганда в останні роки змістила фокус: тепер вона не лише щодо України, а й активно спрямована проти США. Чжихао Юй пояснює логіку цих наративів і їхні паралелі з темами, що поширюються в Тайвані:
«Зараз головною темою китайської пропаганди є не Україна, а США, особливо за адміністрації Трампа. Основна теза пропаганди: Америці байдуже до України, і вона прагне використати її у власних цілях. Цей наратив дуже нагадує скептичні меседжі щодо США, які поширюють у Тайвані: мовляв, США хочуть лише використати Тайвань у геополітичних цілях, стримати зростання Китаю, підірвати економіку Тайваню та забрати його напівпровідникову промисловість. Ці наративи з’явилися зовсім недавно, і їхню логіку можна безпосередньо порівняти з сучасними історіями про так званий мирний процес, який зараз відбувається».
Демократії стикаються з новими викликами: штучний інтелект і соціальні мережі можуть підривати довіру до політичних інститутів та громадянську довіру. Чжихао Юй підкреслює, що вирішення цієї проблеми потребує освіти та цифрової грамотності громадян:
«Ці відео поширюються меметично на ютубі і в тіктоці та спрямовані на зниження довіри громадськості до політичних діячів, різних політичних партій або навіть важливих державних інституцій, таких як суди. Оскільки будь-хто може створювати такі відео, зупинити цей процес практично неможливо. Компанії, що володіють технологіями, не мають достатньої мотивації активно регулювати цей контент. Отже, демократичним суспільствам потрібно інвестувати у власних громадян: забезпечити кожного необхідними знаннями та інструментами, щоб бути функціональним сучасним громадянином у цифрову епоху, можливо, навіть у епоху штучного інтелекту. Якщо цього не робити зараз, ми ризикуємо зростанням поляризації та розколів, руйнуванням громадського дискурсу на цифрових платформах та у "цифрових громадських площах". На мою думку, цей процес уже відбувається, і нам потрібно знайти колективну волю, щоб його зупинити та змінити курс».
Інформаційні маніпуляції стають дедалі складнішими, а технології штучного інтелекту відкривають нові можливості для дезінформації. Щоб зберегти демократичні процеси та довіру громадян, важливо навчати людей критично мислити, розпізнавати маніпуляції і користуватися сучасними інструментами цифрової грамотності.
Підготував Тарас Андрухович