Вулиці угорських міст заповнені плакатами, на яких зображений президент України Володимир Зеленський, голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та лідер опозиційної партії «Тиса» Петер Мадяр. Усі вони супроводжуються антиукраїнськими та антиєвропейськими гаслами. Над формуванням саме такої картини світу також старанно працюють угорські ЗМІ, що контролюються урядовою партією «Фідес». Висновок для виборців простий: опозиція хоче втягнути Угорщину у війну Росії проти України та позбавити звичайних громадян бонусів у вигляді дешевих природних ресурсів із РФ.
«Тиса» уникає прямої реакції на такі нападки, а Петер Мадяр намагається звернути увагу виборців на проблеми в угорській економіці. Звідки взялася така концепція кампанії? Про це в коментарі журналісту Польського радіо для закордону Пйотру Погожельському розповів Даніель Барта з Центру євроатлантичної інтеграції та демократії (CEID):
Їхні підходи сильно відрізняється. З перспективи уряду, оскільки у них дуже погані показники щодо результатів економіки та функціонування системи освіти та системи охорони здоров’я, яка працює досить погано, їм доводиться зосереджуватися на питаннях зовнішньої політики, натякаючи на те, що вони мають кращі звʼязки на міжнародному рівні, готові протистояти поточним викликам з-за кордону, що повʼязані з війною в Україні та з війною на Близькому Сході. І вони позиціонують себе як тих, хто може краще впоратися з ситуацією завдяки своїм міжнародним зв’язкам та стосункам з президентом Трампом, Сі Цзіньпіном або Володимиром Путіним.
Тому вони приділяють увагу і люблять підкреслювати саме український конфлікт, загрозу з боку України, яку вони намагаються зобразити надзвичайно серйозною, говорячи про те, що Україна якимось чином нападе на Угорщину, що є дещо абсурдним, але вони формували цей наратив протягом останніх років. Тому багато їхніх прихильників зараз вірять, що це реальна загроза. А чому опозиція? Опозиція намагається зосередитися більше на внутрішніх питаннях, головних проблемах, викликах, стані системи охорони здоров’я, стані освіти, стані економіки, яка вже багато років не приносить зростання, інфляції, яка протягом багатьох років була найвищою в Європейському Союзі і загалом на провалах нинішнього уряду.
Професор Андраш Хетті з німецькомовного університету Андраші у Будапешті підкреслює, що кампанія «Фідесу» нагадує геополітичний семінар і є перевіреним методом Віктора Орбана.
Чотири роки тому, коли Орбан і «Фідес» перемогли на виборах, в Україні щойно розпочалася повномасштабна війна, і тоді він дуже успішно зосередився на темі війни в останні тижні кампанії та доніс до виборців меседж, що за правління «Фідесу» Угорщина не буде втягнута у війну. Ми всі знаємо, що немає такої ситуації, за якої Угорщина могла б бути втягнута у війну, адже навіть якби НАТО вирішило напасти на Росію, чого ніколи не станеться, Угорщина все одно могла б накласти вето на таке рішення, але не це важливо.
Тоді цей меседж, орієнтований на зовнішню політику, був дуже ефективним, і я вважаю, що оскільки в уряду зараз немає багатьох інших успішних тем, якими вони могли б похвалитися перед виборцями, вони намагаються повторити той самий прийом. Проблема для них у тому, що, на жаль, ми всі ніби звикли до війни в Україні. Це вже не велика новина, тому в мене залишаються питання, чи буде цього повторного акценту на Україні та зовнішній політиці достатньо для «Фідесу».
Матьяш Кохан з проурядового тижневика Mandiner переконаний, що стратегія Віктора Орбана — найкраща з можливих. Влада має чим похвалитися, і, на його думку, ця стратегія влучає в найслабше місце опозиційної «Тиса».
Кожна передвиборча кампанія, особливо уряду, що претендує на переобрання, складається з двох ключових елементів. Перший — демонстрація власних досягнень. Цей мотив часто звучить у промовах прем’єра Орбана по всій країні. Це також основа діяльності міністра будівництва та інвестицій Яноша Лазара, який організовує відкриті форуми для громадян. Тому не можна сказати, що уряд не веде кампанію на основі своїх успіхів.
Другий обов’язковий елемент — удар по противнику. З точки зору уряду, слабке місце опозиції — питання України. Партія «Тиса» не здатна ефективно спростувати чутки про те, що вона нібито радикально змінить політику Угорщини щодо України та обірве доступ країни до дешевих російських енергоресурсів. Це звинувачення, які «Тиса» не може відкинути, здебільшого через приналежність до Європейської народної партії. Ця політика не є популярною в Угорщині.
Антон Бендаржевський родом з Білорусі і вже давно мешкає в Угорщині, а нині є директором Економічного фонду Oeconomus. У коментарі Польському радіо для закордону він пояснює, що мовчання «Тиси» щодо зовнішньої політики має свою логіку.
Вони намагаються відбити частину електорату у «Фідеса». Вони позиціонують себе не як ліву партію, а як праву або правоцентристську партію, відрізняючись від попередніх опозиційних блоків, таких як блок Ференца Дьюрчаня або інших партій, які були лівими. Вони говорять, що вони не ліві, а праві. Вони прагнуть залучити частину виборців «Фідесу», які ще не визначилися або раніше голосували за «Фідес», але тепер, наприклад, беручи до уваги економічну ситуацію, ще не визначилися.
Тому, напевно, якби вони сказали, що вони виступають проти тієї політики «Фідесу», заснованій на прагматичних відносинах із Росією та закупівлі російських енергоресурсів; або якщо вони сказали, що будуть підтримувати Україну в Євросоюзі, то їм не вдалося б переконати цю частину виборців. Повна підтримка вступу України до ЄС навряд чи допомогли б залучити цю групу виборців, на яку вони роблять ставку. Я гадаю, що причина у цьому.
Проблема, однак, полягає в тому, що угорці мало виграють від добрих відносин із Росією. Це помітно, якщо звернутися до економічних даних. Фактично єдиним плюсом є схема, пов’язана з торгівлею нафтою — Будапешт отримує дешевшу сировину, яку переробляє на своїх нафтопереробних заводах і продає за звичайною ціною споживачам в інших країнах. Податок у розмірі 95 відсотків із цих доходів надходить до угорського бюджету і витрачається на соціальні програми або субсидії на газ для населення. І на цьому економічні вигоди вичерпуються.
Водночас існують також дві політичні, або радше політико-психологічні причини, про які розповів Польському радіо для закордону Андраш Хеттей.
Перша причина полягає в тому, що наші політики, які ухвалюють рішення — і я маю на увазі «Фідес» та нашого прем’єр-міністра — дуже переконані, а також емоційно прив’язані до ідеї нового світового порядку. Новий світовий порядок уже серед нас, він уже настає. Це означає, що Європа стає дедалі слабшою.
Ми бачимо проблеми — від економіки до безпеки й міграції. Це означає, що така невелика країна, як Угорщина, повинна вибудовувати нові міцні зв’язки з державами, які, очевидно, посилюються, які перебувають на підйомі, як-от Китай, Туреччина, країни Азії, а також Росія. До 2022 року Росія, безумовно, належала до цього табору, який «Фідес» розглядав як клуб нових потужних держав.
Я не впевнений, чи «Фідес» досі вважає, що Росія перебуває на підйомі, що вона є новою зіркою на орбіті, але Росія залишається важливим партнером — з огляду на економічні та енергетичні зв’язки тощо. Коли настане мир, гадаю, що наші політики з «Фідесу» повернуться до ідеї, що Росія є однією з держав, які набирають силу в цьому новому світовому порядку. Проте це менш важливе пояснення.
Друга і значно важливіша причина — це емоційне, особисте відчуження політиків «Фідесу» від Європи, від Заходу. Протягом останніх 10–15 років «Фідес» доволі різко критикували багато європейських країн, Європейський Союз, а іноді й Сполучені Штати Америки. Це призвело до такого емоційного стану в головах наших політиків, які ухвалюють рішення, що вони втратили емоційну рівновагу. Їх критикують, їх не люблять їхні традиційні партнери — Захід — і цю рівновагу потрібно відновити, вирівняти. Тому їм потрібні емоційно добрі відносини з такими країнами, як Туреччина, Росія, Китай, адже ці держави ніколи не критикували «Фідес» за його внутрішню політику, за проблеми з верховенством права чи за корупцію.
PRdZ/Д.Ю.