Повномасштабна війна Росії проти України змусила Європу переглянути власне бачення безпеки. Якщо раніше ставка робилася на високі технології, дипломатію та економічний вплив, то сьогодні дедалі частіше постає питання, чи готовий континент до війни нового типу — затяжної, масової і виснажливої?
Важлива проблема, на яку звертає увагу експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна» Богдан Попов, полягає не тільки в слабких сторонах Росії, а й у вразливості Європи, головною з яких є нестача людського ресурсу.
«Так, у Росії є обмежені ресурси — це факт. Але проблема в тому, що Європа теж обмежена, і насамперед — людьми, готовими воювати. Тобто, по факту, якщо російська армія заходить на територію ЄС, виникає просте питання: хто реально буде захищати ці країни, зокрема Балтію? По суті, єдина країна, яка сьогодні виглядає готовою до цього, — це Польща. Фінляндію тут не враховую, бо для Росії це був би складний сценарій, як в Україні. Але якщо говорити про напрямок через Балтію, то головним стримувальним фактором залишається саме Польща. Інші країни, особливо в Західній Європі, до війни не готові», — розповідає Богдан Попов.
Цей дисбаланс між технологічною спроможністю та готовністю суспільств до війни створює стратегічну вразливість. Після десятиліть миру більшість західноєвропейських країн фактично втратили культуру масової мобілізації.
«Навіть Російська Федерація, яка зараз економічно послаблена, демонструє дуже серйозну загрозу через те, що в Росії є ті, хто готовий вмирати за копійки і на чужій території. Це стало шоком для Західної Європи. Вони не розраховували, що така масштабна війна взагалі можлива, і досі не знайшли рішення, що можна протиставити цій масовості», — зазначає експерт.
Богдан Попов наголошує, що попри високий рівень розвитку європейських технологій, зокрема ракетного озброєння та авіації, існує критичний нюанс: у сучасній війні вирішальну роль дедалі більше відіграють дешеві та масові засоби ураження. За його словами, коли лінія фронту може зміщуватися на десятки кілометрів на добу завдяки FPV-дронам, баражуючим боєприпасам на кшталт «Ланцетів» та іншому доступному озброєнню, ефективно протистояти цьому стає вкрай складно. Причина — у поєднанні масовості, низької вартості та ефективності таких засобів. У цьому контексті, підкреслює експерт, російська армія наразі дуже адаптована до стандартів сучасної війни.
Європейська система безпеки дедалі частіше стикається з критикою через розрив між формальними показниками військової сили та реальною готовністю до війни. На тлі війни Росії проти України стає зрозуміло, що важлива не лише техніка чи гроші, а й готовність людей іти воювати та мобілізуватися.
«Активні армії в багатьох європейських країнах на папері виглядають значними: 150–200 тисяч військових плюс резерв. Але якщо дивитися реально, боєздатними є лише кілька бригад, готових до швидкого розгортання. Усе інше — це тил, логістика і забезпечення. І постає питання: як такою силою воювати проти Росії, де активний особовий склад сягає щонайменше півтора мільйона? Армія в 10–15 тисяч активних бійців просто не витримає — її можуть знищити за лічені тижні, зокрема масованим застосуванням FPV-дронів», — каже експерт.
Ця диспропорція посилюється ще однією фундаментальною проблемою — неготовністю суспільств до війни. На відміну від України, яка після 2014 року поступово адаптувалася до воєнної реальності, більшість європейських країн десятиліттями жили в умовах стабільного миру.
«Ключове питання — не лише в арміях, а в суспільствах. Більшість європейських країн не думали про війну 70–80 років, і їхнє населення психологічно не готове до мобілізації. Люди не розуміють, що таке війна, бояться її і не приймають саму необхідність воювати. Тому головний акцент має бути на підготовці суспільства, передусім моральній. Бо навіть найсучасніша техніка не має значення, якщо немає людей, готових її використовувати», — наголошує Богдан Попов.
Окрему небезпеку становить кіберпростір. Росія вже продемонструвала здатність здійснювати масштабні кібератаки, що можуть вражати критичну інфраструктуру та державні системи. При цьому розвиток штучного інтелекту лише посилює ці ризики. За словами Богдана Попова, з огляду на стрімкий розвиток технологій, зокрема штучного інтелекту, вже за кілька років повноцінно захиститися від кіберзагроз, ймовірно, не зможе ніхто і ніде. Технології розвиваються настільки швидко, що, поки закривається одна вразливість, одразу з’являються десятки нових.
Вікторія Машталер