Європейський Союз погодив для Києва безпрецедентний кредитний пакет у 90 мільярдів євро — рішення, яке вже називають одним із наймасштабніших за час повномасштабної війни. Формально — підтримка макрофінансової стабільності, фактично — питання виживання держави.
Утім гроші не приходять без умов. Однією з ключових передумов стало відновлення роботи нафтопроводу «Дружба», яким російська нафта надходить до Угорщини та Словаччини.
Експерт з міжнародної політики Максим Джигун пояснює зміну позиції Будапешта: «Мені здається, що основна причина, чому Угорщина зараз не блокує це рішення, полягає в тому, що немає чого втрачати Орбану. Україні від Угорщини потрібен виключно конструктив у двосторонніх відносинах і в лінії Україна-Брюссель».
Натомість керівник групи з питань Молдови, України та Білорусі Центру східних досліджень Тадеуш Іванський прямо вказує на взаємозв’язок подій: «Мені здається, що це не випадковий збіг. Київ і українська сторона домовляється з Орбаном. І тут можна так розуміти, що просто Україні дуже-дуже потрібні ці гроші».
Україна опиняється перед складним вибором — між принципами та фінансовою стабільністю. З одного боку, транспортування російської нафти означає фінансування війни Росії проти неї самої, з іншого — допомога ЄС — питання виживання.
Відхід Віктора Орбана може змінити політичний баланс у ЄС, однак питання єдності залишається відкритим.
Максим Джигун наголошує на мінливості політичних союзів: «Я думаю, що не буде просто з цим антиукраїнським силам в Європі, після того, коли такий політичний мамонт, як Орбан, пішов в політичне забуття».
Водночас потенційні ризики для України пов’язані з новими політичними фігурами. Зокрема, щодо Болгарії, де до влади прийшов Румен Радев — політик із симпатіями до Москви. Тадеуш Іванський зазначає: «Я не думаю, що Радев буде такою проблемою для України, як був Віктор Орбан. Він сказав, що не буде блокувати рішення, яке є позитивним для України».
Повністю програму "Тиждень" слухайте в аудіофайлі.
В.Г.