Результати аналітичного дослідження «Перспективи незалежності регіонів РФ: індекси економічної, політичної та гуманітарної спроможності» засвідчили достатній ресурсний та гуманітарний потенціал російських республік для самостійного існування.
Дезінтеграція Російської Федерації сьогодні розглядається провідними аналітиками не просто як один із можливих сценаріїв розвитку подій, а як єдиний реальний механізм гарантування довгострокової безпеки європейського континенту та цілого вільного світу. Оприлюднене в Києві дослідження заперечує твердження про «неможливість» розпаду Росії. Українські дослідники подали ґрунтовний аналіз економічної, політичної та гуманітарної спроможності десяти різноманітних російських територій — від Татарстану та Башкортостану до Сибіру, Сахи та Інгрії.
Міжнародні партнери України десятиліттями підтримували міф про «єдину та неподільну» Росію. Тепер вони щоразу частіше розглядають деколонізацію етнічних регіонів як необхідний крок з остаточного припинення багатолітньої московської експансії, зазначили автори українського дослідження. Проте цей документ демонструє високу внутрішню готовність національних республік до суверенітету, але їхній розвиток стримується виключно тоталітарною політикою Кремля, що перетворює багаті на ресурси території на безправні сировинні додатки Москви.
Російська Федерація в її нинішньому вигляді є не добровільним об'єднанням народів, а класичною імперією, що маскується під федеративну державу, стверджує голова парламентської тимчасової спеціальної комісії (ТСК) зі взаємодії з поневоленими народами Росії Ярослав Юрчишин. Він сказав, що корінь нинішньої агресії – в подіях 1991 року, коли західний світ і пострадянські демократії припустилися стратегічної помилки, не довівши процес руйнування радянської імперської матриці до логічного кінця. Як наслідок, недобитий тоталітаризм трансформувався у сучасний рашизм, що живиться кров'ю підкорених народів, сказав депутат.
Юрчишин вважає, що без дезінтеграції Москви будь-яке перемир’я буде лише тимчасовою паузою перед новою хвилею експансії: «На жаль, справа до руйнування Російської імперії, яка тоді називалася Радянський Союз, не була завершена, і як наслідок ми маємо окупацію Придністров'я, частини Грузії та війну в Україні. Ми розповідали міжнародним партнерам, що Росія і далі буде тоталітарною до того моменту, коли вона не буде дезінтегрована, і саме тому ми ініціювали визнання Чеченської Республіки Ічкерія окупованою територією».
У межах роботи тимчасової слідчої парламентської комісії вже ухвалена низка фундаментальних рішень, що змінюють сприйняття Росії на міжнародній арені — від ОБСЄ до НАТО. Юрчишин виступає за те, щоби світ перестав боятися «безладу» після розпаду РФ, адже справжній безлад і терор, на його думку, вже відбуваються під егідою Кремля. Вивчення спроможностей регіонів, їхньої економічної, етнічної та культурної відмінності від Москви є інструментом, що дозволяє відкрити очі світовій спільноті на реальний стан речей: Росія — це тюрма народів, де боротьба за незалежність є легітимним правом кожного поневоленого етносу, сказав депутат.
Фундаментом уявної єдності Росії є не ідеологія чи культура, а жорсткий, майже кріпосницький перерозподіл фінансових ресурсів, заявив голова правління громадської організації «Деколонізація» Валерій Пекар. За його словами, Москва десятиліттями викачує нафтодолари, газ та мінерали з національних республік, залишаючи їм натомість екологічні катастрофи та злидні. Пекар вважає, що цей фінансовий «пуповина» є найбільш вразливим місцем кремлівського режиму. Удари Сил оборони України по економічній інфраструктурі РФ — нафтобазах, заводах та логістичних вузлах — не просто виснажують воєнну машину, а підривають саму здатність Москви купувати лояльність регіональних еліт, додав він.
Валерій Пекар нагадав, що жодна «непідготовленість» не може бути виправданням для колоніального гніту, а економічна самодостатність регіонів є очевидною для кожного, хто аналізує цифри. «Перерозподіл коштів є найголовнішим імперським скрєпом, і гаманець — це найслабше місце імперії, що добре знають Сили оборони України. Москва використовує аргументи "недостатності" для виправдання колоніальної політики, але ми працюємо над ліквідацією цього дефіциту знань, аби розпад відбувся акуратно, по кордонах, з денуклеаризацією, як це могло бути ще у 1991-му», — пояснив експерт.
Згідно з українським дослідженням, російські регіони вже зараз починають усвідомлювати свою роль «дійних корів». Гасла «Годі годувати Москву» стають дедалі популярнішими не лише серед інтелігенції, а й серед широких верств населення, які бачать, як їхні ресурси спалюються у загарбницькій війні проти України. Пекар зазначив, що деколонізація відкриє колосальні перспективи для глобального ринку: замість того, щоб фінансувати агресію через колоніальну данину Москві, незалежні Татарстан чи Сибір зможуть стати повноцінними торговельними партнерами для Європи та США, спрямовуючи прибутки на власну модернізацію.
Одним із найпотужніших страхалок, що їх Кремль експортує на Захід, є теза про «ядерний апокаліпсис» у разі розпаду РФ. Засновники дослідження проаналізували територію за трьома індексами: економічним (фіскальна автономія, енергетика), гуманітарним (демографія, інфраструктура) та політичним (мобілізація, якість еліт). Засновник громадської організації «Kyiv Foresight Foundation» Андрій Длігач пояснив, що страхи розповзання ядерної зброї є значною мірою маніпулятивними, оскільки більшість регіонів, що претендують на незалежність, не мають і не прагнуть мати ядерний статус, а натомість концентруються на економічному виживанні.
Аналіз показав, що потенційні нові держави на теренах нинішньої РФ мають дуже різний, але в багатьох випадках високий рівень стартової готовності. Андрій Длігач сказав, що рейтинг виявив лідерів, здатних до швидкої трансформації, та чітко розмежував типи регіональних утворень: «Економічна здатність дозволила визначити, що серед регіонів є ресурсні колонії, як-от Урал чи Сибір, та адміністративні протекторати, як Калмикія. Найвищий рейтинг економічної незалежності мають Інгрія, Татарстан та Саха, причому економічна спроможність є найвищою саме у тих народів, які протягом останніх століть уже мали досвід власної незалежності».
Зокрема, за політичною здатністю — тобто рівнем консолідації еліт та інституційною міцністю — попереду йдуть Татарстан, Башкортостан та Саха-Якутія. Ці регіони мають власні розвинені управлінські структури, які за умови падіння федерального центру зможуть швидко перехопити контроль та забезпечити стабільність. Водночас гуманітарний індекс показує, що етнокультурний профіль багатьох республік залишається стійким до асиміляції, що є потужним драйвером для національного самовизначення.
Результати аналізу «Перспективи незалежності регіонів РФ» не залишаться суто академічним набутком. Голова постійної української делегації у ПАРЄ Марія Мезенцева-Федоренко заявила, що ці дані стануть «ключовим інформаційним інструментом» для роботи на міжнародній арені. В Страсбурзі вже функціонує платформа, де обговорюються питання деколонізації, і українська сторона має намір використовувати індекси спроможності як доказ того, що Росія може бути безпечною для світу лише за умови її фрагментації та позбавлення статусу «останньої імперії».
Процес потенційної трансформації РФ експерти називають «геополітичною сингулярністю». Засновник Free Nations PostRussia Forum Олег Магалецький зазначив, що навіть нинішні аутсайдери рейтингу можуть продемонструвати стрімке зростання після здобуття незалежності, подібне до успіху східноєвропейських країн чи держав Балтії. «Немає іншого вибору у всього вільного світу, як зупинити Московію, бо сама вона не зупиниться. Факт початку боротьби за незалежність змінить весь баланс і всю диспозицію, яка є наразі», — вважає він.
Українські політики та експерти одностайні: підтримка національних рухів поневолених народів — це не втручання у внутрішні справи іншої держави, а превентивний захист демократичного світу. Формування пасма незалежних, економічно самодостатніх та демократично орієнтованих держав на місці теперішньої РФ — єдиний шлях до остаточної деколонізації Євразії. Тільки коли Москва втратить контроль над ресурсами Сахи, нафтою Татарстану та логістикою Інгрії, вона перестане бути загрозою для сусідів, вважають автори дослідження. Як сказано в тексті, процес дезінтеграції вже запущений внутрішніми суперечностями самої імперії, і завдання світу сьогодні — не заважати народам Росії реалізувати своє законне право на свободу.
09:36 Dezintegratsia RF_RP.mp3 Дезінтеграція РФ – запорука миру в Європі
Олександр Савицький