Ухвалений Європейським Союзом 20-й пакет санкцій проти Росії став одним із наймасштабніших інструментів економічного тиску від початку повномасштабного вторгнення. Нові обмеження охоплюють діяльність тіньового флоту РФ, посилюють контроль за критичними технологіями та розширюють заходи з протидії обходу санкцій через треті країни. Попри системність рішень Брюсселя, питання ефективності санкційного механізму за умов тривалої адаптації російського воєнно-промислового комплексу до їхньої дії стало предметом гострих експертних дискусій в Україні.
20-й пакет антиросійських санкцій Європейського Союзу став безпрецедентним за кількістю залучених суб’єктів та глибиною охоплення стратегічних галузей російської економіки. Начальник відділу координації санкційної політики МЗС України Тарас Боєцький, аналізуючи структуру нових обмежень, звертає увагу на масштабність охоплення, яка стала результатом тривалої та складної дипломатичної роботи.
«20-й пакет включає загалом 120 нових осіб та організацій, на яких поширюватиметься санкції ЄС, що є найбільшою кількістю за останні два роки. Вісім місяців знадобилося нашим європейським партнерам, щоб охопити максимальну кількість уразливих для Росії ділянок, а дипломатична прокрастинація відбулася через те, що дії окремих держав не відповідали спільній політиці», — зазначив Боєцький.
Логічним продовженням розширення списків стала боротьба за гуманітарну справедливість та захист культурних цінностей, що раніше залишалися на периферії санкційного процесу. «Запроваджено обмежувальні заходи на додаткових п'ять осіб та одну організацію, причетних до викрадення українських дітей. Також санкції спрямовані проти чотирьох осіб, залучених до протиправних дій з привласнення культурної спадщини України», – сказав Боєцький.
Особлива увага в новому пакеті приділена протидії енергетичному експорту та морським перевезенням, які залишаються головним джерелом наповнення російського бюджету. Але в Україні стверджують, що попри розширення списків, Росія продовжує використовувати складні схеми перереєстрації суден для обходу цінових лімітів. Зокрема, йдеться про посилення контролю за танкерами, що намагаються маскувати походження російської сировини. Боєцький нагадав, що ЄС піддав санкціям 632 судна тіньового флоту, а також запровадив обов'язкові посилені перевірки при продажу танкерів та забороняє надання їм послуг з технічного обслуговування.
Попри очевидні успіхи в обмеженні морської логістики, енергетичний фронт залишається зоною найвищої чутливості, де окремі держави ЄС продовжують проявляти обережність через власну ресурсну залежність. Експерт з питань санкційної політики KSE Institute Павло Шкуренко вказав на стратегічні прогалини, що й досі дозволяють Москві адаптуватися: «У 20-му пакеті звернули увагу на природний газ та ЛНГ, що для Європи є дуже чутливою історією. Проблема не у відсутності ідей, а у відсутності виконання цих санкцій та непаралельній швидкості країн-виконавців».
Однією з найдискусійніших тем залишається виведення з-під санкційного удару російської атомної енергетики. Росія зберігає монопольне становище в багатьох технологічних циклах. Шкуренко сказав, що корпорація «Росатом» є не просто енергетичним гравцем, а інструментом політичного впливу та виробником товарів подвійного призначення: «Одною з найбільших проблем є Росатом, який пов'язаний не тільки з енергетикою, а й з політикою. Треба вимагати від країн-членів ЄС прозорі плани диверсифікації ядерного палива та працювати з сателітами цієї компанії, санкціонуючи їх поетапно».
Сучасна війна вимагає сучасних фінансових інструментів, тому 20-й пакет санкцій вперше серйозно атакує цифрові активи, що їх Росія використовувала як «чорний хід» для міжнародних розрахунків. Брюссель намагається перекрити кисень платіжним системам, які допомагали Кремлю обходити SWIFT та інші традиційні обмеження. «Можливість Росії діяти на ринку криптовалюти для міжнародних розрахунків буде ускладнено, особливо в розрізі її співпраці з Киргизстаном. ЄС ухвалив повну секторальну заборону на платформи, що базуються в Росії, та забороняє будь-яку підтримку у розробці цифрового рубля», – сказав Тарас Боєцький.
Ідентифікація російських активів ускладнена через закритість даних та постійну зміну реєстрацій, зазначила старша дослідниця Незалежної антикорупційної комісії Вікторія Вишнівська: «Ростех загалом — це щонайменше 492 компанії, які ми можемо ідентифікувати суто за відкритими джерелами. Україна санкціонувала 70%, Сполучені Штати — 45%, а Євросоюз — лише 22%, що свідчить про необхідність подальшої синхронізації списків».
В санкціях проти РФ особливу роль відіграє позиція Вашингтону, де санкційні органи працюють за власною інерцією, часто незалежно від актуальної політичної динаміки у Конгресі, вважає Вікторія Вишнівська: «Для того, аби санкціонувати виключно все російське, треба близько 10 років, якщо просто монотонно кожну компанію прибирати. Попри відсутність рішучості США взаємодіяти з темою України, основний орган наповнення списків все ще оновлюється, і туди у вересні 2025 року зайшло понад 250 компаній».
Ефективність санкційного тиску на російський ВПК багато в чому залежить від спроможності перекрити канали постачання високотехнологічних компонентів. Хоча Росія активно використовує логістичні ланцюжки через треті країни та переорієнтовується на китайські аналоги, санкції створюють ефект технологічної деградації. Павло Шкуренко розглядає санкційний процес не як статичний акт, а як динамічне змагання інтелектів.
«Краще думати про санкції так само, як про військові інновації — це постійний цикл захід-контрзахід. Російська економіка була залежна від західних компонентів, а зараз ця залежність змістилася на Китай, що веде до технологічної стагнації», — пояснив Шкуренко.
Він додав, що така переорієнтація на східний ринок не є повноцінним порятунком для Кремля, адже вона веде до внутрішнього канібалізму ресурсів. Коли військові підприємства забирають обмежені високі технології, цивільний сектор залишається ні з чим. «Військові компанії конкурують і відбирають технології у цивільного сектору, який і так не зростає. Це призводить до повної технологічної стагнації протягом середньострокового-довгострокового періоду в Росії, що і є стратегічною метою тиску», – сказав Шкуренко.
Важливою складовою посилення міжнародного тиску залишається роль громадянського суспільства та журналістів-розслідувачів, які виявляють лазівки в законодавстві та схеми обходу обмежень. Публічний розголос стає тим важелем, який змушує західні уряди долати політичну нерішучість та підвищувати репутаційну ціну бездіяльності. Представник коаліції B4Ukraine Станіслав Брус наголошує на важливості адвокації та тиску на публічні органи.
Навіть після запровадження 20-го пакета антиросійських санкцій робота над розширенням обмежень не припиняється. Україна вже ініціювала консультації щодо наступного, 21-го пакета санкцій, який має зосередитися на остаточному витісненні російських фінансових інституцій, посиленні нафтового ембарго та вдосконаленні механізмів відстеження мікросхем для зброї. Ключовим завданням на майбутнє залишається перехід від формального запровадження заборон до їхньої повної практичної реалізації з метою стратегічного виснаження агресора, вважають українські експерти.
Олександр Савицький