Кампанія далекобійних ударів Сил оборони України вийшла на новий рівень, демонструючи критичні прогалини в російській системі ППО. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) констатують, що масовані атаки на промислові зони Ленінградської області та Чувашії підтверджують неспроможність Москви захистити навіть ключові економічні центри в європейській частині країни. На тлі успішних українських операцій Кремль намагається маніпулювати заявами Володимира Зеленського та просувати ідею «одностороннього перемир’я», водночас посилюючи терор цивільного населення. Попри задекларований режим тиші, російські війська продовжують атакувати українські міста, що ставить під сумнів будь-які дипломатичні ініціативи.
Ураження нафтопереробного заводу «Киришинефтеоргсинтез» у Ленінградській області, який входить до трійки найбільших у Росії, спричинило зупинку трьох із чотирьох установок перегонки нафти, що стало серйозним ударом по експортному потенціалу РФ. Не менш резонансним став удар по заводу «ВНИИР-Прогресс» у Чувашії, де виробляються антени «Комета» для «Шахедів» та ракет. Це створює пряму загрозу технологічному ланцюжку виробництва зброї, адже об’єкт розташований лише за 300 кілометрів від заводу з виробництва російських ударних дронів в «Алабузі». Політолог Ярослав Божко вважає, що такий ріст технічних можливостей України фундаментально змінює сприйняття війни самими росіянами та підриває ілюзію стабільності, яку намагається підтримувати Кремль.
«Це історія про страх російської сторони, про те, що буде якась спроба з українського боку нанести удар у саму серцевину російської політичної традиції. Російська Федерація хоче зберегти для своїх громадян ось цю ілюзію контрольованості. Тепер Україна вже дійсно має серйозний важіль — він може бути застосований».
На тлі військової безпорадності Росія вдається до дипломатичного тиску та відвертого шантажу. Заяви прессекретаря Путіна Дмитра Пєскова про необхідність «мінімізації небезпеки» через «терористичну активність» України та погрози Міністерства оборони РФ завдати масованого удару по урядовому кварталу Києва свідчать про паніку в керівництві країни-агресора, вважають у Києві. Москва намагається переконати міжнародну спільноту, зокрема Китай, у необхідності стримати українські сили, апелюючи до «сакральності» параду 9 травня. Експерт із публічної політики Ілля Котов вважає, що такі спроби маніпуляцій приречені на поразку, адже Україна самостійно визначає стратегію захисту своєї територіальної цілісності.
«Нам ніхто нічого не вказує, ми готові приймати рішення, але це не має бути одноденне перемир’я. Цими дипломатичними способами намагаються хоч якось вплинути, але, відверто кажучи, давайте розуміти — не вийде».
Українські удари по енергетичній інфраструктурі Росії спричинили занепокоєння навіть серед окремих західних партнерів України. Попри заклики утримуватися від атак на НПЗ, Київ продовжує послідовно руйнувати економічну основу російської агресії. Оголошення Україною режиму тиші з 6 травня стало спробою перехопити ініціативу та продемонструвати світові конструктивну позицію, водночас викривши справжні наміри Кремля, який зацікавлений лише в короткочасній паузі для відновлення сил перед черговими обстрілами. Політолог Геннадій Дубов проаналізував дипломатичні підтексти цих подій та роль символізму в нинішній фазі війни.
«Сьогодні ми розуміємо, що так чи інакше, якщо ми говоримо про діпстрайки до Москви, то українські дрони достатньо повільні. Спроба Києва перехопити певну дипломатичну ініціативу виявилася неуспішною щодо 8—9 травня. Але Україна демонструє, що хоче якомога довшого припинення вогню. Якби РФ погодилася, це була б мікродипломатична перемога».
Російське «перемир’я» виявилося фікцією для прикриття подальшої агресії: вже за кілька хвилин після офіційного початку режиму тиші в українському місті Дніпро пролунали вибухи, нічне небо Харкова знову заповнили ворожі ударні безпілотники, а в Сумах росіяни розбомбили дитячий садок. Стратегія далекобійних ударів України по Росії продовжує виснажувати її військово-промисловий комплекс. Протистояння переходить у фазу, де технічна перевага та здатність до глибокого маневру стають вирішальними чинниками впливу на перебіг війни.
08:51 Parad_pryhotuwannja_RP.mp3 Українські діпстрайки руйнують ілюзію безпеки Кремля
Олександр Савицький