Після вступу Швеції та Фінляндії до НАТО Балтійське море дедалі частіше розглядають не як периферію Альянсу, а як окремий оперативний простір, де переплітаються інтереси НАТО, російська військова активність та критична інфраструктура. У цих умовах Польща входить у новий етап модернізації своїх Військово-морських сил — від підводного флоту до логістики, корветів і систем морського стримування. Одним із головних елементів цієї трансформації залишається програма «Orka», яка передбачає закупівлю, зокрема трьох сучасних підводних човнів. Йдеться насамперед про шведські субмарини Saab A26, спеціально адаптовані до умов Балтики.
Попри те, що 2026 рік часто згадується у контексті проєкту, наразі йдеться передусім про завершення контрактних процедур та запуск виробництва. Реальну появу нових субмарин у складі польського флоту очікують вже після кількох років будівництва та випробувань. Віцеадмірал Кшиштоф Яворський наголосив, що підводні човни сьогодні фактично залишаються першою лінією оборони. За його словами, Польща очікує на нові субмарини, а однією з ключових змін у їхньому оснащенні має стати можливість завдавати ударів крилатими ракетами по цілях у глибині території противника. Він підкреслив, що наявність такого озброєння суттєво посилює бойові можливості підводного човна.
Балтійське море часто називають надто мілким для серйозних морських операцій, однак самі військові дедалі частіше говорять про протилежне: саме специфіка Балтики робить її одним із найскладніших і найнебезпечніших театрів морського протистояння в Європі. Невеликі глибини, складна акустика, різна солоність води, вузькі протоки та велика кількість островів створюють умови, у яких підводні човни можуть роками залишатися одним із найефективніших інструментів стримування.
«Дехто закидав нам, що Балтійське море надто мале та мілке, однак воно ідеально пристосоване для дій підводних човнів. Тут є необхідні глибини, а з оперативної точки зору з огляду на напрямок до Крулевецького (Калінінградського) району, існує так звана "бульбашка" — російська зона A2/AD, своєрідний "парасольковий" щит, який суттєво ускладнює наближення та дії сил НАТО у цьому районі», — зазначає віцеадмірал Кшиштоф Яворський.
Він підкреслює, що саме прихованість робить підводні човни одним із найскладніших викликів для противника.
«Головне — це прихованість дій: противник не здатен швидко виявити підводні човни. Друга важлива річ полягає в тому, що підводні човни змушують ворога відволікати значні сили та засоби на їх пошук. Адже для того, щоб знайти підводний човен, необхідно задіяти великі ресурси та провести складні пошукові операції. Це своєрідна "гра на витривалість" у підводному середовищі», — акцентує Кшиштоф Яворський.
На тлі посилення безпекової напруги у Балтійському регіоні Польща паралельно реалізує одразу кілька масштабних програм модернізації флоту. У різних стадіях перебувають будівництво фрегатів типу «Miecznik», кораблів типу «Kormoran II», рятувальних суден «Ratownik» та розвідувальних платформ «Delfin».
Командор Ґжеґож Муха, заступник начальника Управління озброєння Інспекції Військово-морських сил Генерального командування Збройних сил Польщі, каже, що нині ВМС фактично переходять до нового етапу розвитку.
«Стратегія розвитку Військово-морських сил визначена у довгостроковій програмі ВМС. Зараз ми фактично завершуємо чергову редакцію програми, однак у порівнянні з попередньою вона зазнала незначних змін. Відтак, у частині ударних спроможностей ми залишаємося при підводних човнах і при фрегатах класу Miecznik, які вже перебувають у виробництві», — додав Ґжеґож Муха.
За його словами, польський флот поступово виходить із багаторічного періоду стагнації.
«Розвиваємо берегові системи: триває розширення берегових ракетних підрозділів, які в перспективі мають бути зведені у бригаду Військово-морських сил. Це також розвідувальні кораблі, рятувальні судна та кораблі типу Kormoran II, які реалізуються відповідно до плану. Отже, ВМС так би мовити "набрали вітру у вітрила" і наразі рухаються майже за графіком», — зазначає Ґжеґож Муха.
Окремий напрям модернізації стосується переходу від ракетних катерів до багатоцільових корветів, а також оновлення десантного та мінного компонентів флоту.
«У попередній версії операційної програми розвитку ВМС ми відмовилися від ракетних катерів. Зараз натомість ідеться про закупівлю чотирьох багатоцільових корветів. Їхнє надходження передбачене до 2039 року», — розповів Ґжеґож Муха.
На тлі посилення російської активності у Балтійському морі дедалі більшої ваги набуває і регіональна взаємодія країн НАТО. Литва, яка не має власного підводного флоту, робить ставку на протимінну оборону, захист критичної інфраструктури та постійну присутність на морі. Контрадмірал Ґієдрюс Пременецкас, начальник штабу оборони Збройних сил Литви, зазначає, що для Балтики мінна війна залишається одним із головних сценаріїв. Контрадмірал каже:
«Ми спеціалізуємося на протимінній діяльності, адже "мінна війна" має надзвичайно важливе значення для Балтійського моря. Цей регіон дуже придатний для мінування. А війна в Чорному морі та ситуація в Ормузькій протоці ще раз довели, що морські міни досі залишаються актуальним інструментом війни».
Литовська сторона також наголошує на небезпеці «гібридних» дій Росії в Балтійському морі.
«Росія здійснює різноманітні дії у так званій "сірій зоні" — від глушіння GPS-сигналів до потенційних операцій, спрямованих на пошкодження підводної інфраструктури. Саме тому повинні постійно мати кораблі у наших зонах відповідальності: для спостереження за діями противника та захисту власних кордонів, — говорить контрадмірал Ґієдрюс Пременецкас. — Після вступу Швеції та Фінляндії до НАТО Балтійське море остаточно перетворилося на стратегічний оперативний простір Альянсу».
Матеріал можна прослухати у прикріпленому аудіофайлі або на сторінці з подкастами.
Вікторія Машталер