Останні публікації провідних західних аналітичних центрів, зокрема Atlantic Council та Council on Foreign Relations, дедалі частіше фокусуються на понятті «керованої нестабільності» в Східній Європі. Поки на міжнародній арені обговорюють геополітичні угоди, всередині України зміщуються лінії суспільної напруги. Як зазначають у звітах європейських безпекових інституцій, затяжна війна вимагає відходу від примусових механізмів управління до розбудови довготривалої інституційної стійкості. Українські експерти мають власний погляд на головні ризики, що здатні спричинити дестабілізацію в Україні. Наявний паритет на полі бою вимагає від України негайного зміцнення внутрішнього контуру зазначають у свіжих публікаціях аналітики Financial Times. Стійкість фінансової та енергетичної систем під час довгої війни є не менш важливою за постачання зброї, додали вони. Попереду складне літо, де переговори у Вашингтоні та Пекіні визначатимуть зовнішні межі компромісів, реальний іспит на витривалість проходитиме всередині України, вважають українські експерти.
Дестабілізацією не слід вважати криза воєнного часу, застеріг експерт аналітичного центру «Об'єднана Україна» Ігор Петренко. На його думку, Україна четвертий рік від часу повномасштабного вторгнення РФ живе в стані війни і кризи воєнного часу. Її ознаками є повітряні удари Росії по українській енергетиці, мобілізаційні виклики, втрати на фронті, постійний процес евакуації з прифронтових територій і збільшення бюджетного дефіциту до 38% в ВВП.
Але це не дестабілізація, вважає Петренко. Дестабілізаційний тиск, на його думку, чиниться з різних напрямків: «Дестабілізаційний тиск – це така теж постійна зміна, яка присутня завжди в нашому полі. Ну і третє — це власне дестабілізація. Україна станом на травень 2026 року цього не відбувається. Але, і це ключове "але", на якому треба не голосити, ризик такого сценарію він зріс».
За оцінкою експерта, перший індекс країни за перший квартал 2026 року становить 56,97 балів зі 100, що відображає помаранчеву зону підвищеного ризику, причому головні загрози лежать саме в політичному і зовнішньому контурах.
Щодо індексу поляризації в Україні, що вже сягнув 63,3 бали зі 100, експерт детально описує внутрішні лінії розлому, які можуть загостритися в разі припинення бойових дій. Торкаючись питань глибокої недовіри до ТЦК, високого рівня розуміння ухилянтів та тривожних очікувань ветеранів щодо їхнього несприйняття суспільством після повернення з війни: «Кожна з цих цифр окремо – це сигнал, разом це портрет нової соціальної лінії розколу, яка приходить на зміну тому історичному поділу схід-захід. У нас інша проблема – це фронт і тил», — сказав Ігор Петренко.
На його думку, зовнішні виклики для України становить переговорний тиск Вашингтона щодо швидкої угоди без гарантій та ерозія європейської єдності через позиції Угорщини, Чехії, Болгарії та Словаччини: «Другий напрямок — це синхронізовані інформаційні операції. Найсвіжіше приклад це інтерв'ю Мендель Такеру Карлсону. Тобто внутрішньокорупційним скандалом ословлюється легітимність українського керівництва в момент, коли зовні запаковується тиск».
Експерт виділив чотири ключові внутрішні тригери, здатні зламати систему: будь-яка угода з територіальними поступками, масова демобілізація та повернення ветеранів у напружене суспільне середовище, перші повоєнні вибори в умовах атомізованої партійної системи, а також корупційні скандали у сфері відновлення. Для протидії цим викликам він рекомендує реформувати систему мобілізації у бік рекрутингу, змінити виборче законодавство та переформатувати антикорупційну архітектуру, перемістивши акцент із кількості справ на їхню якість.
Під час візиту американського президента Дональда Трампа до Китаю було підтверджено, що Сполучення Штати не допомагають Україні перемогти в російсько-українській війні, а Китай не допомагає перемогти в цій війні Росії. Водночас, обидві ці держави не готові дозволити програти війну ані Росії, ані України, — сказав політолог, співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Олег Саакян.
«Китай влаштовує низько інтенсивності війна, або війна, в якій немає ризику, що одна зі сторін програє. Але, як тільки з'являється ризик поразки Росії або ризик поразки України, обидва вони є для Китаю неприйнятними. Китай може піти на певні кроки по транзиту режиму в Росії, по обмеженню їхніх рівень амбіцій в розрізі Російсько-української війни, але збереження стабільності на території Росії, керованості ситуації для того, щоб зберегти доступи до північного торгівельного шляху, до ресурсної бази Росії і мати стабільний кордон північний», — вважає експерт.
Він додав, що через втрату підтримки з боку Євросоюзу, Дональд Трамп Трамп нічого не може запропонувати і не може здійснити тиск на Сі Цзінпіня. Отже йому залишається збільшувати тиск на Україну впродовж літа і початку осені, щоб спонукати офіційний Київ до компромісів коштом України заради припинення вогню Росії в російсько-українській війні.
«Наприклад, одним з питань може бути поступливість України в знятті санкції по Росії, які вводилися за сам факт агресії, факт окупації українських територій без звільнення цих територій, бо російський режим почав задихатися і, відповідно, Трамп хоче зробити йому штучне дихання ріт-в-ріт за рахунок української поступливості. Це перекликається з певними елементами тиску, зокрема, неконвенційного тиску, який може відбуватися через компромати, через підбурювання політичної кризи навколо української влади», — не виключив політолог.
На думку Олега Саакяна, у воєнній сфері наразі досягнуто асиметричного паритету: РФ утримує наступальну ініціативу на суші, Україна контролює ситуацію на морі (зокрема, корпус АЗОВ узяв під вогневий контроль сухопутний коридор і логістику Донецька), а в повітрі технологічна перевага російських ракет компенсується якісними системами ППО України та її здатністю завдавати ударів у глибину території ворога. Проте, попри позитивні економічні тенденції, ключові ризики залишаються в політичній площині, де відсутність інституційного перезавантаження, корупційні скандали, жорсткі європейські вимоги щодо реформ та складний процес голосування в парламенті посилюють загрозу серйозної політичної кризи та дисфункції державного апарату.
Саме внутрішні ризики дестабілізації є найбільшими для України на теперішній час, переконаний політичний експерт Костянтин Матвієнко. Він обурений тим, що у справі антикорупційних органів проти ексголови президентського офісу Андрія Єрмака слідство зосередилося на відмиванні коштів для будівництва комплексу «Династія». Але мало хто звертав увагу на те, що ці кошти були виведені з української енергетики і що там суми розкрадань набагато більші в той час, коли виведення грошей з енергетики ставить під загрозу саму цю енергетику і наступний опалювальний сезон.
«Компетентні фахівці просто відмовляються коментувати реальний стан енергетики, щоб не розганяти паніку. Тому, як на мене, зосередитись треба, передусім, саме на підготовці економіки до зими. Політично-корупційні скандали на превеликий жаль підважують політичну стійкість української владної системи», — сказав Матвієнко.
Він застеріг і від зовнішніх чинників, що можуть стати несприятливими фактором для України. Серед них він відзначив відсутність поступу у вирішенні проблеми розблокування напруженості навколо блокади Іраном Ормузької протоки та збільшення світових цін на нафту, що додає валютних прибутків Росії для фінансування війни проти України.
Матвієнко нагадав про геополітичні сигнали та успіхи української дипломатії на тлі подолання Палатою представників США бар'єру у 218 голосів для розгляду великого закону про допомогу без згоди спікера Джонсона. Він також відзначив такий позитив, як репараційній кредит ЄС для України у 90 мільярдів євро.
Назагал, в літо 2026 року Україна входить, наростивши певні м'язи, особливо в зовнішньополітичному контурі, вважають експерти. Але їхні застереження наочно доводять, що стабільність внутрішньої системи, подолання соціальної поляризації та підготовка економіки до майбутніх викликів стають визначальними чинниками для збереження державності.
Олександр Савицький