Балтійське море після вступу Фінляндії та Швеції до НАТО фактично опинилося в новій геополітичній конфігурації: більшість його узбережжя тепер належить країнам Альянсу. Водночас регіон не став автоматично безпечнішим. Навпаки — Балтика залишається критично важливим коридором для енергетики, торгівлі та військової логістики, а також одним із ключових напрямків гібридного тиску з боку Росії.
Саме тому серед союзників дедалі частіше звучать тези про необхідність глибшої інтеграції регіону під безпековою парасолькою НАТО. Про те, як це виглядає на практиці, розповів віцеадмірал Пйотр Нєч, заступник командувача CTF Baltic та заступник оперативного командувача Збройних сил Польщі.
«CTF Baltic було створене понад півтора року тому. Одним із перших і найважливіших висновків, до яких ми дуже швидко дійшли, стала необхідність побудови довіри між усіма учасниками. Перші місяці фактично пішли на узгодження того, чого країни очікують від командування, а також того, яка інформація потрібна самому командуванню і як вона має передаватися», — розповідає віцеадмірал Пйотр Нєч.
За його словами, сьогодні система взаємодії між союзниками у Балтійському морі вже працює майже «до автоматизму».
«Усе це фактично зводилося до побудови довіри між нами як союзним командуванням і всіма державами навколо Балтійського моря. І, на моє переконання, нам це вдалося. Якщо раніше на передачу інформації про інциденти могли йти години, то зараз вона надходить до Альянсу буквально за кілька хвилин після фіксації події. Співпраця суттєво поглибилася, принаймні на тактичному та оперативному рівнях»,— відмітив віцеадмірал Пйотр Нєч.
Після розширення НАТО багато західних політиків та аналітиків почали називати Балтійське море «внутрішнім морем НАТО» або навіть «озером НАТО». Водночас частина експертів закликає не переоцінювати ситуацію та не створювати хибного відчуття безпеки. Капітан 1-го рангу ВМС Швеції Мац Агнеус наголошує, що російська присутність у регіоні нікуди не зникла. Він каже:
«У нас є російські кораблі у Крулевці та у Фінській затоці. Тому, гадаю, неправильно говорити, що це просто "внутрішнє море НАТО". Водночас ми вже пройшли довгий шлях: Фінляндія та Швеція вступили до НАТО, було створено штаб у Ростоку, місію NATO Sentry для захисту Балтійського моря, а більшість країн регіону збільшили оборонні бюджети. Було зроблено чимало, однак процес зміцнення безпеки Балтійського моря триває й надалі».
Литовський контрадмірал Ґєдрюс Пременецкас звертає увагу на інший аспект теми: країни Балтійського регіону по-різному дивляться на роль Балтійського моря.
«З військової точки зору країни НАТО навколо Балтійського моря мають дуже високий рівень співпраці. Але ми не можемо говорити про Балтику як про єдину архітектуру, об’єднану політичними правилами. Для Польщі Балтійське море — це логістика й енергетика. Для країн Балтії — це фактично "лінія життя" у випадку війни... Саме тому країни регіону мають різні підходи та пріоритети», — Ґєдрюс Пременецкас.
Водночас оборонна промисловість регіону дедалі активніше працює над спільними технологічними рішеннями. Віцепрезидент, керівник бізнес-напряму Naval (колишній Kockums) компанії Saab AB Мац Вікселль наголошує, що без інтеграції оборонних компаній створити спільну систему безпеки буде неможливо.
«Ми працюємо у межах НАТО над створенням нової архітектури комунікації між різними підводними системами разомі з іншими країнами та оборонними компаніями. Також сподіваємося, що нові фрегати для Швеції постачатимуть у співпраці між Saab і британською оборонною компанією Babcock, а польська PGZ Stocznia Wojenna стане частиною цього виробничого ланцюга. Це дозволить досягти більшої уніфікації і серед надводних кораблів. Ми інвестуємо у підводні системи, безпілотні технології та сучасні системи зв’язку, які мають посилити співпрацю та безпеку всього регіону», — пояснив Мац Вікселль.
Матеріал можна прослухати у прикріпленому аудіофайлі або на сторінці з подкастами.
Вікторія Машталер