Військові навчання армії Російської Федерації та Білорусі з відпрацюванням алгоритмів використання ядерної зброї стали тривожним сигналом для офіційного Києва. Президент України Володимир Зеленський попередив про загрозу повномасштабного вторгнення в Україну війська з білоруської території та провів наради у прикордонному місті Славутич. Наразі зосередження великої кількості вояків Білорусі чи Росії поблизу українських кордонів не зафіксовано. Командувач Силами безпілотних систем Збройних сил України Роберт Бровді заявив про готовність вразити понад півтисячі цілей на території Білорусі у разі нападу. Українські експерти проаналізували ймовірність вступу Білорусі у війну РФ проти України.
Загроза повторного вторгнення з північного напрямку російської армії залишається чинником постійного напруження для українських сил оборони. Військові аналітики нагадують про циклічність появи інформації щодо можливого наступу білоруських або російських підрозділів. Колишній співробітник Служби безпеки України Іван Ступак оцінив поточні ризики вторгнення та згадує попередні етапи цієї тривалої кризи. Колишній чекіст вважає теперішню загрозу мінімальною, але закликав прикордонні служби до пильності.
«Історія з Республікою Білорусь, з ймовірним вторгненням, не вперше з'являється. Найбільш загрозлива ситуация виглядала саме в період люти-травень 2022 року, коли така ймовірність була великою. Станом на зараз ми можемо констатувати про те, що вірогідність військового якогось вторгнення з території Республіки Білорусь на території України, вона там близька до нуля», – сказав експерт.
Постійна активізація білоруського керівництва в інформаційному полі збігається з кризовими для російських загарбників явищами на лінії фронту. Політичні оглядачі помітили скоординований характер заяв самопроголошеної влади у Мінську з кремлівськими пропагандистськими структурами. Політолог Максим Плешко вважає, що йдеться про механізми інформаційно-психологічних операцій та їхнє спрямування на різні аудиторії.
«Лукашенко з самого початку війни завжди був тісно вплетений в мережу трансляцій російських наративів і російської пропаганди. Це не є якась разова акція, це є сплановані інформаційно-психологічні операції проти України. Кожного разу, коли російська армія має проблемні моменти по фронту, має певні загрози, кожного разу в Білорусі починаються або якісь військові навчання», – застеріг експерт.
Штучне створення приводів для ескалації є елементом ширшої стратегії залякування європейських держав, зазначають українські аналітики. Російські військові підрозділи використовують білоруські полігони для демонстрації сили та тиску на країни Північноатлантичного альянсу. Політолог та правозахисник Олексій Буряченко вказав на повну втрату Мінськом суб'єктності та закликав розрізняти реальні загрози і пропагандистські маневри.
На його думку, Москва повністю контролює політичні заяви офіційного Мінська: «Білорусь і Лукашенко не суб'єктні. Білорусь знаходиться фактично в окупації Російської Федерації. Тому говорити, як на мене, навіть не зовсім коректно, що щось там транслюється з боку Білорусі.»
Спроби Кремля змінити геополітичний баланс сил за рахунок створення нових точок напруження нагадують методи інших авторитарних режимів світу, зазначив Дмитро Громаков. На його думку, російське керівництво намагається перетворити Білорусь із колишньої буферної зони на повноцінний плацдарм для тиску. Росія копіює поведінку деяких близькосхідних країн для шантажу західного світу.
Таке штучне створення небезпеки змушує світ рахуватися з інтересами агресора, вважає Громаков: «Погрози з боку Росії країна НАТО, це майже калька з того, що зробив Іран спочатку агресії Сполучених Штатів. Те ж саме сьогодні намагається зробити і Росія, намагаючись створити точки напруги з країнами НАТО. Білорусь з такого собі буферної держави перетворилася на повноцінний плацдарм.»
Громаков закликав до рішучості та активних дій у відповідь на погрози з боку Білорусі. Він навів міжнародні паралелі цієї тактики та вказав на ознаки руйнації суверенітету Білорусі. Запуск ударних дронів через білоруські кордони свідчить про слабкість місцевої протиповітряної оборони. Режим втратив можливість самостійно контролювати власний простір.
«Та реакція Лукашенка свідчить про те, що він не до кінця усвідомлює всю ступінь ризиків. Ті "Шахеди", які були помічені над територією Білорусі і рухалися в сторону України, це свідчить про те, що він не контролює вже повітряний простір над своєю державою. Це вже можна розглядати як втрату суверенітету Білорусі» стверджує експерт.
Наявність спільного кордону з Білоруссю у понад тисячу кілометрів змушує українське військово-політичне керівництво утримувати значні сили для оборони північних областей. Експерти вказують на зміну пріоритетів Кремля, якому на даному етапі вигідніше використовувати промисловий потенціал білоруського оборонно-промислового комплексу, ніж наполягати на прямій участі білоруських солдатів у бойових діях.
Директор Інституту світової політики Євген Магда порівняв внутрішню ситуацію в Білорусі та публічні заяви керівників держав. Аналітик вважає ризик повторення подій початку великої війни малоймовірним через внутрішні страхи диктатора: «Я свідомий того, що не буде повторення ситуації лютого 2022 року. Путіну сьогодні вигідніше, щоб працював білоруський цех російського оборонно-промислового комплексу. Сам Лукашенко добре розуміє, що організовувати мобілізацію йому просто страшно.»
В українському суспільстві та державних інституціях існує чітке розмежування між реакцією на дії правлячого режиму у Мінську та на позицію пересічних громадян Білорусі. Військові експерти відкидають можливість превентивних ударів з боку України, наголошуючи на суто оборонному та попереджувальному характері дій Збройних сил України. Іван Ступак пояснив особливості сприйняття білоруського суспільства та значення дипломатичних контактів Києва з лідерами опозиції у вигнанні.
«Ми в Україні всі чітко розрізняємо білоруський режим, білоруський народ. Україна ніколи, за будь-яких обставин, не може, не повинна робити превентивний удар. Зеленський зустрічається з Тихановською, показує, що ось є людина, яку ми в Україні вважаємо легітимною владою Білорусі», наголосив військовий експерт.
Структурні зміни у відносинах між державами відбулися внаслідок трансформації загального балансу сил на полі бою. Білоруські промислові потужності продовжують обслуговувати потреби російського угруповання, що потребує відповідної оцінки та протидії. Але, як сказав політолог Максим Плешко, стан сучасного білоруського суспільства й довгострокові стратегічні інтереси української держави на північних кордонах вимагають більш уважного ставлення з боку Києва. Україна зацікавлена у створенні надійного та передбачуваного сусіда у майбутньому.
«Білорусь перетворилася на виробничоремотний хаб для російської армії. Відбулися історичні зміни стратегічного характеру ставлення України до білоруського режиму. Ми маємо стратегічно розуміти про те, що нашим союзником є білоруська нація.», – закликав експерт.
Прояви ядерного шантажу та військові випробування на білоруській території загрожують безпеці не лише Східної Європи, а й усього європейського континенту. Правозахисники закликали до жорсткої реакції міжнародних інституцій, включно з Радою безпеки Організації Об'єднаних Націй. Олексій Буряченко назвав повернення диктатора Лукашенка у світову політику небезпечним прецедентом.
«Те, що транслює Лукашенко, це позиція Кремля. Ця ситуація має отримувати відповідь міжнародної спільноти, це має бути і рівень Ради безпеки ООН. Лукашенка не можна суб'єктивізувати або легалізувати, що зараз частково відбувається.», – скзав експерт.
Розвиток взаємодії з білоруськими демократичними силами потребує тривалої системної роботи та обміну практичним досвідом державного управління. Попри активну протидію пропагандистських апаратів двох країн, формування спільних культурних і побутових зв'язків залишається важливим завданням для забезпечення майбутнього добросусідства. Директор Інституту світової політики Євген Магда запропонував конкретні шляхи взаємодії з представниками білоруського громадянського суспільства у складних сучасних умовах.
На думку Магди, передача успішних моделей реформ допоможе у збереженні національної ідентичності сусідів: «З українського боку сильну опозицію буде допомагати білоруським демократичним силам, в тому числі через трансляцію українського досвіду. Я противник ідеї експорту української революції. Але шукати можливості для культурної і побутової співпраці між нами ми зобов'язані.»
Формування чіткої та послідовної позиції України щодо Білорусі є складовою загальної стратегії національної безпеки, зазначили експерти. Своєчасне виявлення прихованих загроз, моніторинг переміщення військової техніки на північних кордонах та координація дій із міжнародними партнерами дозволяють мінімізувати ризики раптової ескалації, вважають вони.
Олександр Савицький