Максимальне виснаження ресурсів під час збройної агресії Росії проти України спричинило глибоку кризу всередині самої Російської Федерації. На полі бою та у зовнішньополітичній сфері наразі формуються нові умови. Вони визначать подальший хід протидії російській агресії. Тим часом зростання напруженості у відносинах Польщі з Україною створює додаткові ризики.
Російська Федерація зараз наразилася на серйозні виклики у сфері державного управління. Агресор має величезні проблеми із матеріальним забезпеченням своїх силових структур. Політичний експерт Костянтин Матвієнко вказав на суттєве зниження спроможності Кремля контролювати процеси:
Росія втрачає управлінський ресурс. Тобто вона не здатна здійснити необхідні управлінські заходи щодо мобілізації. Тобто де-факто в Росії не лише величезний фінансовий дефіцит, що теж не дає можливості провести мобілізацію, а просто немає змоги її провести на організаційному рівні.
Внутрішня стійкість Російської Федерації опинилася під великим питанням. Спроба здійснити новий масштабний етап мобілізації може повністю зламати державну машину. Ситуацію сильно ускладнює хронічна нестача харчів та пального. Також у Росії спостерігається гострий дефіцит транспортної інфраструктури, кажуть українські та міжнародні експерти.
Українські удари вглиб російського тилу створили там масштабну нестачу пального. В зоні досяжності українських сил перебувають десятки російських нафтопереробних заводів. Українці системно виводять з ладу ці важливі промислові об'єкти. В деяких областях окупанти вже змушені запроваджувати обмеження та талони.
Доля війни РФ проти України вирішується на полі бою. Українські війська ведуть ефективну оборонну війну та виснажують особовий склад супротивника і нищать ворожі пускові системи. Українська армія взяла під вогневий контроль сухопутний коридор та цілий Кримський півострів.
Наслідком цих успішних дій став повний зрив курортного сезону в Криму. Цивільне населення та родини окупантів дедалі частіше намагаються залишити небезпечний півострів. Експерти стверджують, що зараз з'являються можливості для корінного зламу у війні. Водночас Україна має власні внутрішні проблеми політичного та економічного характеру.
Тим часом Кремль намагається підірвати українську внутрішню стійкість через свою розгалужену агентуру. Для цього ворог використовує іноземні та власні засоби масової інформації. Інколи під вплив російської пропаганди потрапляють і деякі українські медіа.
За даними європейських фінансових інституцій, доходи російського бюджету від експорту енергоносіїв у першій половині 2026 року скоротилися на десятки відсотків. Керуючий партнер аналітичного центру «Національна антикризова група» Тарас Загородній побачив в обстрілах об'єктів української культурної спадщини ознаку слабкості воєнної потуги РФ:
Я не виключаю ще й ракетного удару по Софії Київській. Адже росіяни розуміються на тому, що таке культурна спадщина. Вони розуміють, чому вони б'ють по художніх музеях та інших культурних об'єктах. Всі країни, які намагалися стерти ідентичність тої країни, яку вони загарбували, так і робили.
Атаки на культурні об'єкти демонструють розуміння росіянами того факту, що час іде не на їхню користь. Економіка ворога стрімко котиться в глибоку прірву за відомим радянським зразком. Держдума Росії вже зняла всі обмеження для Міністерства фінансів щодо запозичень, зазначив Загородній.
На його думку, держбюджет Росії вже перетворився на повну фікцію. Російська влада йде на максимальний ризик і масово друкує незабезпечені гроші. Цих ресурсів окупантам вистачить приблизно на пів року. Далі на Російську Федерацію неминуче чекають гіперінфляція та повний розпад економічної системи.
Суттєве зростання дефіциту російського бюджету незалежні міжнародні оглядачі вважають наслідком колосальних військових видатків Москви. На цьому тлі змінюється і стратегічний баланс сил на окупованих територіях. Політолог, співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Олег Саакян вбачає в цьому відкриття вікна можливостей для України:
У нас є вікно можливостей, до буквально кінця року, тому що зійшлося декілька факторів. Перший фактор — Україні вдалося перехопити ініціативу в російсько-українській війні. На полі бою ініціатива фрагментовано, переважно належить поки що Росія.
На Сході України ворог ще намагається розвивати свою наступальну ініціативу в районі Костянтинівки. Проте на Півдні ситуація вже складається на користь українських Сил оборони. Загалом у цій війні склалася специфічна патова ситуація. Україна вже не програє, але ще не має сил для повної перемоги.
Він вважає, що Росія також втратила здатність виграти, але ще має ресурси для тривалого опору. Українські удари успішно руйнують ворожу логістику та перетворюють Крим на важкий тягар для Кремля. Вперше з початку окупації під серйозний сумнів поставлено саму здатність Росії утримати півострів. Крим був головним ідеологічним трофеєм Москви, але зараз ця ілюзія повністю знищена.
Руйнування енергетично-паливного комплексу ворога створює серйозні виклики для управлінської стійкості Кремля. Російські фінансові резерви повністю закінчилися ще минулого року. Тепер фінансування воєнних потреб відбувається виключно в режимі «з коліс». Поточний дефіцит російського бюджету вже вдвічі перевищив закладені на рік показники.
Важливим елементом європейської безпекової архітектури залишаються двосторонні відносини між Києвом та Варшавою. Попри наявність суперечок навколо польської політики національної пам'яті, стратегічне партнерство має фундаментальне значення. Керуючий партнер аналітичного центру «Національна антикризова група» Тарас Загородній підкреслив важливість цієї співпраці:
Глибинна польська держава розуміє взаємозалежність України та Польщі. Є окремі ігри конкретно Навроцького і Конфедерації. Антиукраїнські настрої в Польщі, я вважаю, підтримує активно, в тому числі Росія і Німеччина.
Тісна взаємодія Польщі та України може суттєво змінити баланс сил всередині Європейського Союзу. Це руйнує старі плани щодо створення глобальних євразійських кластерів за участю Москви. Проте всередині польського суспільства досі існують певні упередження щодо українців. Історичні питання періоду ОУН-УПА часто використовуються як зручний привід для політичного тиску.
Своєю чергою політолог Олег Саакян нагадав, що загострення ситуації між Варшавою і Києвом активно використовується Росією. Він з тривогою очікує конференції з відновлення України в Гданську наприкінці червня. Експерт не виключає серйозних ризиків провокацій з боку Росії під час цього міжнародного форуму.
Нинішнє загострення суперечок навколо героїзації УПА відображає внутрішні процеси у самій Польщі, переконаний Саакян. За його словами, проблема різних підходів до історичної пам'яті навряд чи буде вирішена найближчим часом. А подальша радикалізація правих політиків Польщі несе серйозну загрозу для самої Варшави. Це може поставити країну на місце ізольованої Угорщини часів прем'єрства Віктора Орбана. Такий негативний сценарій неминуче спричинить глибокі проблеми у стосунках Польщі з іншими європейськими державами, додав експерт.
Матеріал підготував Олександр Савицький