Тиждень. Путін знову заговорив про «західні землі» України: навіщо Кремль повертається до старих міфів

Путін знову взявся за старі пропагандистські наративи. Російський диктатор заявив, що Україна нібито рано чи пізно втратить свої західні території, знову натякнувши на вигадані територіальні претензії Польщі. Про це говоримо з політологом, колишнім послом Республіки Польща в Росії Влодзімєжем Марциняком.

Ілюстративне фото

https://pixabay.com/

Нові скандальні заяви Путіна знову стосуються України та її західних кордонів. Російський диктатор вкотре повернувся до теми нібито територіальних зазіхань Польщі й заявив, що Київ рано чи пізно втратить свої західні області. Ці слова він виголосив під час зустрічі з моряками у Санкт-Петербурзі.

Навіщо саме зараз Путін знову порушив цю тему? Про це ми поговорили з Влодзімєжем Марциняком — політологом і колишнім послом Республіки Польща в Росії.

— Якщо говорити про зміст цих заяв, то Путін фактично повторює свої давні тези про те, що України як історичного й культурного утворення нібито не існує. За його версією, це штучна держава. Мовляв, лише Росія є гарантом територіальної цілісності України.

Саме такою є його концепція: Україна — це штучне утворення, позбавлене власних історичних, культурних і національних коренів, яке неминуче розпадеться, а свої нинішні кордони зберігає лише завдяки російському протекторату.

Цю думку Путін висловлює не вперше. По суті, саме вона слугує ідеологічним виправданням російської збройної агресії проти України. Тож у цьому сенсі нічого нового він не сказав.

На заяви Путіна миттєво відреагувало Міністерство закордонних справ Польщі. Там спростували слова російського диктатора, назвавши їх дезінформацією. У Варшаві наголосили, що ці твердження є неправдивими, безпідставними та спрямованими на те, щоб посіяти ворожнечу між Україною та її союзниками. У МЗС Польщі заявили: «Польща не висувала, не висуває і не має наміру висувати жодних територіальних претензій до України».

Водночас професор Марциняк звертає увагу: хоча сама риторика Кремля не змінилася, нинішній виступ Путіна має нові акценти. І вони пов'язані не з успіхами Росії, а навпаки — з її проблемами.

— Новими, як на мене, є лише дві обставини. Перша — це місце й аудиторія, перед якою він виступав. Це була не просто зустріч із військовослужбовцями Військово-морського флоту, а захід, присвячений Дню Військово-морського флоту Росії.

У попередні роки ці святкування проходили дуже урочисто — із масштабним військово-морським парадом у Санкт-Петербурзі. Проте вже два роки поспіль усе відбувається у значно скромнішому форматі, у закритих приміщеннях. Цього року урочистості пройшли в будівлі Адміралтейства — штабі Військово-морського флоту.

Причина очевидна: російський флот зазнав серйозних втрат у Чорному морі й фактично вже не діє з території окупованого Криму. Він був змушений відступити. Ситуацію для російського флоту складно назвати успішною. Україна регулярно завдає ударів і зовсім нещодавно атакувала російські судна в Азовському та Чорному морях.

Друга обставина полягає в тому, що Путін, на мою думку, намагається викликати або посилити в українців відчуття невизначеності — я б назвав це геополітичною невизначеністю. Він прагне посіяти сумніви щодо майбутнього західних областей України.

Головна мета цієї риторики зрозуміла — вбити клин між Україною та її сусідами. Якби це вдалося, позиції Києва у війні проти Росії були б значно слабшими.

— Путін говорить не лише про Польщу. Він згадує також Угорщину й Румунію. У політичних виступах важливо не тільки те, що сказано, а й те, про що промовчали. Якщо прийняти його тезу про те, що Україна неминуче втратить свої західні території, виникає закономірне запитання: а чи стосується це також Білорусі? І що тоді мав би сказати Лукашенко?

Якщо погодитися з твердженням Путіна, що Сталін «подарував» Україні території, які раніше належали Польщі, Угорщині та Румунії, то логічно було б визнати, що він так само «подарував» території й Білорусі.

Я також нагадаю, що після проголошення незалежності України у 1991 році парламент Румунії ухвалив резолюцію, в якій заявив про необхідність перегляду пакту Ріббентропа — Молотова та повернення земель, які колись належали Румунії, а нині входять до складу України. Йшлося про Бессарабію та Буковину. Тобто якщо й існувала країна, де подібні реваншистські настрої відкрито проявлялися, то насамперед це була саме Румунія.

Відносини між Угорщиною та Україною через питання угорської меншини також добре відомі, і ці суперечності зберігаються досі. Натомість ситуація з Польщею є найбільш однозначною — як із політичного, так і з правового погляду.

Польща ніколи не висувала жодних територіальних претензій до України. Саме тому мені не здається, що ця заява спрямована безпосередньо проти Польщі. Якщо ж певною мірою і спрямована, то лише тому, що Варшава завжди займала послідовну позицію й не висувала ані історичних, ані політичних чи юридичних претензій.

Можливо, Путін просто намагається підігріти цю тему. Але зверніть увагу: він не стверджує, що Польща висуває якісь вимоги. Він лише говорить, що ці території нібито «відпадуть» від України, що вона їх втратить унаслідок певних історичних процесів. Це вже сфера його власних політико-історичних конструкцій, якщо не сказати фантазій. Водночас саме вони виконують дуже важливу практичну функцію — є фундаментальним ідеологічним виправданням цієї війни.

Путін повторює ці тези в дуже непростий для Росії момент. Уже кілька місяців країна перебуває під інтенсивними, регулярними й майже щоденними ударами з боку України. Це нова реальність. Ще рік тому ситуація була іншою.

Професор Марциняк також звертає увагу на те, про що Путін свідомо мовчить. Саме ці замовчування, на його думку, руйнують кремлівську історичну конструкцію.

— Найважливіше — це те, про що Путін не говорить. Коли він стверджує, що Сталін «подарував» Україні ці території, він фактично бреше. Насправді вони були приєднані до Радянського Союзу у 1939 році на підставі угоди між СРСР і Третім рейхом. Саме про це він не згадує, бо такий факт руйнує всю його історичну концепцію.

Варто також звернути увагу, що ця частина виступу лише частково стосується західних територій України. Раніше Путін говорив і про Донбас. За його словами, Ленін нібито «подарував» Україні Донбас, тоді як Сталін — західні землі. Таким чином він намагається сформувати образ України як держави, що складається винятково із земель, подарованих кимось іншим.

Це характерна риса всієї риторики Путіна — постійно підкреслювати нібито вищість Росії та її роль як покровителя і захисника України. Саме в цьому полягає головна політична мета Кремля.

Чи знайдуть такі заяви відгук серед українців? А саме на це, як мені здається, вони й розраховані. Особисто я дуже в цьому сумніваюся. Можливо, Путін намагається зіграти на прихованих страхах і тривогах людей. Наскільки це буде ефективним, покаже час. Але я припускаю, що ні.

Нинішні заяви Путіна — далеко не остання спроба Кремля використати історичні міфи як інструмент інформаційної війни, у чому переконаний колишній посол Республіки Польща в Росії Влодзімєж Марциняк. Саме тому і Києву, і Варшаві важливо діяти виважено, не дозволяючи російській пропаганді посіяти недовіру між союзниками. Адже головна мета таких інформаційних атак — не історія, а послаблення єдності держав, які підтримують Україну.

Лариса Задорожна