Білоруси в Україні опинилися у правовій пастці

Представники білоруської діаспори та правозахисники закликають українську владу розробити системні законодавчі рішення для легалізації білорусів, які волонтерять, працюють і захищають Україну.

Київ, Майдан Незалежності

Foto: pxhere.com/CC0 Public Domain

Тисячі білорусів, які підтримують Україну у війні проти російської агресії, опинилися перед загрозою втрати легального статусу перебування. Представники білоруських демократичних сил в Україні наголошують на необхідності термінових кроків з боку українського уряду для запобігання міграційній кризі серед дружніх до України білорусів. За їхніми оцінками, тимчасові заходи дозволять знайти довгострокове законодавче рішення без шкоди для національної безпеки.

Представники білоруської діаспори та правозахисники закликають українську владу розробити системні законодавчі рішення для легалізації білорусів, які волонтерять, працюють і захищають Україну. Через рішення мінського режиму громадяни Білорусі позбавлені можливості поновлювати паспорти за кордоном, а повернення на батьківщину загрожує їм тривалими термінами ув’язнення та катуваннями.

Місія демократичних сил Білорусі в Україні закликала Кабінет Міністрів України відтермінувати дію урядової постанови на пів року, щоб за цей час розробити законодавче рішення Верховної Ради щодо врегулювання статусу білоруських біженців в Україні.

Керівниця Місії демократичних сил Білорусі в Україні Світлана Шатіліна заявила, що без підтримки офіційного Києва білоруси в Україні, які працюють на перемогу та відсіч російській збройній агресії, опиняються у глухому куті. Адже поновити протерміновані білоруські паспорти вони можуть лише на території самої Білорусі. Але режим кремлівського сателіта Аляксандра Лукашенки 

загрожує таким білорусам ув’язненнями, катуваннями та іншими репресіями за їхню опозиційність і підтримку України.

Таким чином, після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну тисячі білорусів, які перебувають в Україні, зазнають переслідувань або опинилися у правовій пастці через відсутність доступних консульських послуг, сказала Шатіліна:

«У травні цього року відбувся візит Світлани Тихановської, яка була прийнята на найвищому рівні. Дуже чітко прозвучали послання, що Україна розділяє режим Лукашенка і білоруський народ. Ще хочу позначити, що режим Лукашенка не тільки у 2022 році надав свою територію для повномасштабного вторгнення російського агресора, але за всі ці роки, які минули від початку війни, ще посилив репресії проти тих білорусів, які воюють, волонтерять, сплачують податки і роблять усе, щоб Україна стала вільною. І тільки на тих умовах ми розуміємо, що в нас є шанс повернути Білорусь.

За Україну вже загинуло близько 100 білоруських добровольців. Близько 414 білорусів засуджені й сидять у лукашенківських в’язницях за підтримку України. Єдиний білорус, який отримав звання Героя України, — це Михаїл Жизневський. Це приклад того, що білоруси воюють за Україну ще з 2014 року.

Білоруси, які живуть тут із тимчасовими посвідками, а це близько трьох тисяч людей, до 6 серпня мали вже подати документи на продовження посвідки на тимчасове проживання. Але режим Лукашенка ще у 2023 році заборонив білорусам поза межами Білорусі звертатися за консульськими послугами в будь-якій країні, крім Білорусі.

У білорусів є тільки один паспорт. Немає ні внутрішнього, ні закордонного. І тому, коли закінчується паспорт, ти маєш повернутися в Білорусь і отримати новий. Але Білорусь, на мій погляд, — це єдина країна в Європі, де рівень репресій такий, що у 15 разів перевищує те, що відбувається в країні-агресорі.

І тому ми хотіли би дати зрозуміти українській державі, що ми готові були б бути в більшому обсязі трудовим потенціалом тут, в Україні, коли Україна цього потребує, і військовим потенціалом, але для цього нам потрібні певні умови».

В українському законодавстві є винятки для іноземних військовослужбовців та ветеранів російсько-української війни. Проте ці норми не охоплюють усі категорії білорусів, серед яких цивільні родичі та близькі захисників України.

Справедливе розв’язання цієї проблеми потребує системних змін, вважає заступниця представниці у справах соціальної політики з роботи з добровольцями та їхніми родинами Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі Анастасія Махомет. Як ветеранка Сил оборони України, вона докладно описала правові та консульські проблеми, з якими стикаються її співгромадяни в Україні, коли в них закінчується термін дії білоруського паспорта:

«Проблема білоруського паспорта ширша й існує вже давно. Раніше це були точкові питання окремих людей. Наприклад, у нас був випадок, коли ветеранка залишилася без легального статусу перебування. Вона не могла легалізуватися на території України і не мала можливості виїхати, бо її чоловік вважається зниклим безвісти. Вона не має морального права залишити його в такому становищі і нічого не робити.

І вона не мала ніяких підстав для легалізації в Україні. У неї навіть були офіційні листи від Державної міграційної служби про те, що у неї немає підстав для легального перебування на території України. Це проблема законодавства.

Наразі ця людина вже проходить процедуру отримання дозволу на імміграцію, бо для військових уже є винятки. Тобто зараз ми можемо сказати, що це не стосується добровольців і тих, хто воює за Україну.

Наразі законодавство передбачає, що військовослужбовці, ветерани та члени їхніх сімей мають право подавати протермінований паспорт у Республіку Білорусь для всіх міграційних процедур. Це посвідки на тимчасове проживання та продовження терміну перебування на території України.

Але, наприклад, якщо казати про термін «члени сімей», то цей термін розшифровує саме закон про статус іноземців та осіб без громадянства. І, наприклад, до членів сімей не входять повнолітні діти. Тобто якщо дитині виповнюється 18 років, вона вже не може подати протерміновані документи і не може легалізуватися.

До того ж у винятках зовсім немає родичів українських військовослужбовців. І у нас уже є випадок, коли людина служила саме як іноземець, а зараз уже отримала громадянство України. Проте він не може легалізувати свою дружину та дитину.

Метод винятків не дуже добре вирішує проблеми, бо це не системне рішення. До того ж, наприклад, дружина військовослужбовця з протермінованим паспортом не може податися на дозвіл на імміграцію. Вона може проживати за посвідкою на тимчасове проживання необмежену кількість років, але отримати дозвіл на імміграцію не має права, бо вона не може зайти в цю процедуру з протермінованим паспортом. На підставі чого — це не дуже зрозуміло.

Що стосується родичів українських військовослужбовців, то вони можуть скористатися процедурою отримання українського громадянства. Але щоб зайти в цю процедуру, їм треба мати дозвіл на імміграцію, на який вони податися не можуть.

Якщо брати механізм саме винятків, то це купа документів, які треба буде змінювати. При цьому кожного разу у нас хтось залишатиметься. Так, люди їздять до Білорусі й поновлюють там паспорти. Це правда. Але кожного разу, коли людина це робить, вона ризикує особистим життям.

Я можу казати саме про життя, бо на території Білорусі реєструються випадки жорстоких катувань, ізоляції людей, і це задокументовано правозахисними організаціями і, зокрема, Організацією Об’єднаних Націй. Це підтверджують і терміни, які отримують ті, хто воює за Україну.

Особисто я маю термін у 18 років і, якщо дивитися на кримінальні статті проти мене, я дуже небезпечна людина, яка керувала екстремістським угрупуванням, хоча я керувала лише медичною ротою».

Правова невизначеність безпосередньо впливає на життя цивільних осіб, які пов’язали свою долю з Україною. Зокрема, іноземні дружини українських військовослужбовців стикаються з неможливістю продовжити термін дії своїх документів, що позбавляє їх елементарних цивільних прав та доступу до базових послуг, додала представниця найбільшого фонду солідарності з білорусами, які постраждали від політичних репресій, BYSOL Марія Анімія.

Вона сказала, що цей фонд уже шість років допомагає людям, які були змушені залишити свою країну через переслідування. Анімія координує напрям допомоги білоруським добровольцям, які захищають Україну:

«2020 року я була змушена залишити Білорусь через політичні репресії. Я не виїхала добровільно — я рятувала свою свободу. З 2020 до 2024 року я проживала в Литві. У червні 2024 року я отримала посвідку на тимчасове проживання в Україні. У жовтні 2024 року я вийшла заміж за громадянина України, який є військовослужбовцем.

Але сьогодні я перебуваю у правовому вакуумі. Я в розшуку в Білорусі та Росії. Повернення до Білорусі означає для мене реальну загрозу арешту й ув'язнення. 

Крім того, повернення до Білорусі створює ризики не лише для мене, а й для мого чоловіка, який є громадянином України та чинним військовослужбовцем.

Мій білоруський паспорт закінчується у грудні 2026 року. Того ж дня закінчується моя посвідка на тимчасове проживання. І ось головний парадокс — якби мій чоловік був білоруським добровольцем, який воює за Україну, то вже існують механізми, які дозволяють мені легалізуватися. А оскільки мій чоловік українець, я не зможу скористатися цими інструментами.

Держава не пропонує жодної процедури для дружини українського військовослужбовця з протермінованим паспортом. А я не маю змоги звернутися до держави свого громадянства через політичні репресії.

Я пройшла всі перевірки. У мене є офіційні звернення, відповіді, документи, які підтверджують мою ситуацію та все, що я розповідаю зараз. Але відповідь зводиться до одного — їдьте до Білорусі, змініть паспорт та повертайтеся.

Через кілька місяців я стану нелегалом. Я не зможу продовжити посвідку, користуватися банківським рахунком, навіть сплатити штраф за те, що я буду нелегалом. Я не зможу офіційно працювати, отримувати зарплату, заробляти гроші та витрачати їх саме в Україні. Я не зможу нормально інтегруватися в українське суспільство, хоча саме цього я й намагаюся досягти.

Я не прошу про особливі умови. Я не прошу про автоматичне громадянство. Я прошу про можливість пройти законну процедуру.

Я хочу мати дітей саме в Україні. Я хочу, щоб моя сім’я жила тут і мій чоловік зміг скористатися правом на сім’ю, яке йому гарантує Конституція.

І моя історія — це не поодинокий випадок. Є багато білорусів, які перебувають зараз у подібній ситуації. Вони не можуть повернутися до Білорусі, вони пов’язані з Україною, роботою, волонтерством, військовою допомогою. І всі вони поступово опиняться поза правовим полем.

Я прошу створити механізми. Я не прошу робити винятки. Механізми, які дозволять людям, що не можуть безпечно звернутися до держави свого громадянства та легально залишатися в Україні, продовжити цю можливість, працювати, платити податки та будувати своє життя тут».

Правозахисники та громадські активісти пропонують кілька шляхів розв’язання міграційної кризи. Серед них — впровадження окремого тимчасового документа для іноземців, розширення механізмів захисту або розроблення спрощеної процедури відмови від громадянства держави-агресора, нагадала Анастасія Махомет:

«По-перше, якщо ми вже маємо винятки і вже маємо механізм для окремої частини людей, то, мабуть, цей механізм можна було б якось поширити на всіх білорусів, щоб вони мали можливість зайти в міграційні процедури. Це ж не позбавить їх обов’язкових перевірок, зокрема СБУ.

До того ж є вже якийсь законопроєкт, який розробляє Державна міграційна служба, і вони хочуть якийсь окремий тимчасовий механізм документування для цих людей. Але поки що ми цього законопроєкту не бачили, його немає як зареєстрованого, і невідомо, як це може працювати.

Але, можливо, це теж рішення, бо це дозволить людям отримати документ, який дасть змогу їм далі жити на території України, не порушуючи законів України.

І третій варіант — таке поняття, як тимчасовий захист, який надається за ухвалою Кабінету Міністрів, коли у сусідній країні щось таке відбувається і люди масово перетинають кордон через ці події. Мабуть, цей механізм можна якось перенаправити на білорусів, які перебувають на українській території.

Але немає процедури, яка дозволила б білорусам просто відмовитися від білоруського громадянства. А це дозволило б вирішити цілу низку проблем, і ми змогли б просто вилучити з усіх процедур країну, яка небезпечна для людей, які є при цьому її громадянами».

Створення прозорих та безпечних юридичних механізмів легалізації білорусів відповідатиме міжнародним стандартам прав людини та зміцнить безпеку самої України. Системне вирішення цього питання дозволить інтегрувати лояльних до України іноземців у цивільне та економічне життя, стверджують представники білоруської діаспори в Україні.

­Олександр Савицький