Запрошення Росії на саміт G20 у США та заяви очильників держав Шанхайської організації співпраці свідчать про неформальні спроби відновити переговори. Вашингтон і економічні партнери Москви прагнуть зупинити бойові дії. Проте українські експерти бачать у цьому лише відстоювання власних економічних і геополітичних інтересів.
У США здіймається хвиля критики далекобійних ударів України по російській нафтогазовій інфраструктурі. Міністр фінансів США Скотт Бессент назвав ці удари чинником світового енергетичного шоку та стрибка цін на пальне. Держсекретар Марко Рубіо відклав на роки питання ліцензії на виробництво ракет до систем Patriot і виступив за контакти з Москвою.
Експерт аналітичного центру «Об'єднана Україна» Ігор Попов вважає ці заяви виявом чергового загравання Білого дому з Кремлем перед виборами до американського Конгресу. Експерт каже: «Бессент відповідає за економічний стан і ціни на АЗС. Що він міг сказати американцям? Не може ж він сказати, що через їхні дії зростають ціни, тому виникла ідея звалити все на Україну». За словами Попова, вся ця історія — це все не про Україну, а про відносини американської адміністрації з власним населенням і про відносини США з Китаєм.
На саміті ШОС у Бішкеку лідери країн-партнерів Росії закликали Владіміра Путіна припинити бойові дії. Але український політолог Валерій Клочок запідозрив авторів цих закликів у нещирості. Він зазначив: «Усі заяви Ердогана про активізацію переговорних треків стосуються виключно прагнення заробити більше грошей — і для себе особисто, і для турецького бізнесу». На думку політолога, партнери РФ закликають до миру, але одночасно допомагають російській економіці триматися на плаву.
«Повна зупинка торгівлі з боку Туреччини, Китаю та Індії — це крах для Росії, вони могли б це зробити, але навіщо, якщо вони заробляють?», — сказав експерт. Він підкреслив, що за закликами до миру стоїть спроба робити хорошу міну при поганій грі. Через це реальні важелі, що змусили би Кремль зупинити війну, наразі відсутні.
Оцінюючи дипломатичні перспективи мирного процесу, полковник запасу ЗСУ Сергій Грабський стверджує: «Росія не розглядає питання завершення війни як щось доцільне й необхідне, а великою помилкою є переконувати населення України в існуванні підстав для швидкого закінчення війни». Він вважає, що наразі немає жодного чинника, який свідчив би про наближення сторін до справжніх переговорів.
Грабський також вказав на брак засад, які необхідні для справді ефективних переговорів про встановлення миру: «Існує три аксіоми для мирних переговорів: усвідомлення неможливості досягти цілей військовим шляхом, вихід внутрішньої ситуації з-під контролю та перехід конфлікту на регіональний рівень із загрозою для сусідів». Оскільки жодна з цих умов ще не справдилася, усі поточні розмови є лише зондуванням ґрунту. За таких обставин будь-які кулуарні домовленості залишаються лише ілюзією дипломатії, як вважає Грабський.
Наразі міжнародні зусилля зосереджені навколо двох абсолютно протилежних підходів. Україна, США та ЄС пропонують негайне припинення вогню, відведення військ і демілітаризовану зону з жорсткими гарантіями безпеки. Натомість адміністрація Дональда Трампа просуває ініціативу з 20 пунктів із Радою миру та територіальними компромісами. Проте офіційний Київ послідовно вимагає досягнення справедливого та міцного миру, де українська територіальна цілісність та суверенітет не можуть бути предметом торгів.
Підготував Олександр Савицький