Останнім часом Київ і Варшава стали обережнішими у публічних заявах, водночас помітні зрушення у політичних та історичних питаннях. Як зазначає Олександра Іванюк, це вже не поодинокі жести, а повернення до більш інтенсивних контактів. Утім, говорити про остаточне завершення кризи зарано: будь-яка необережна заява може знову стати приводом для загострення, особливо на тлі російської дезінформації.
Окремим викликом залишаються настрої щодо українців у Польщі. Іванюк пояснює, що політики часто адаптують свою риторику до суспільних настроїв, але водночас самі здатні на них впливати. Погіршення польсько-українських відносин може принести короткострокові політичні дивіденди, однак суперечить довгостроковим інтересам обох держав. Саме тому відповідальніша риторика Варшави та Києва може поступово знизити градус напруги.
Найбільше Україну та Польщу сьогодні об’єднує питання безпеки. Співпраця спецслужб, військова допомога та спільна протидія російським загрозам показують, наскільки взаємозалежними залишаються дві країни. Іванюк наголошує: економічні чи історичні інтереси Варшави та Києва можуть розходитися, однак стратегічна мета залишається спільною — Україна має вистояти, а російська агресія не повинна поширитися далі на Європу.
Більше про це — в аудіозаписі або на сторінці з подкастами.
Лариса Задорожна та Олексій Бурлаков