Енергетичне перемир’я між Україною та Росією як можливий перший крок до «великих» мирних домовленостей обговорювали у Нью-Йорку, на полях Генеральної асамблеї ООН. Ідею озвучив Дональд Трамп: Київ і Москва, за його задумом, не мають завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі одне одного.
Здавалося б, ось воно — рішення. Україні потрібно пройти цю зиму й зберегти життя людей. Для Росії така домовленість теж мала б очевидний практичний сенс: хоча б на певний час захистити власні НПЗ, по яких Україна завдає ударів дронами.
Але Кремль від самого початку почав грати у власну гру. З одного боку, там намагаються максимально розширити поняття «енергетичної інфраструктури», фактично заховати під цю «парасольку» якомога більше об’єктів. З іншого — немає жодної гарантії, що Росія в будь-який момент не порушить домовленість, як це вже не раз траплялося. Про це говоримо з колишнім командувачем військ США в Європі генералом Беном Ходжесом.
«Це те, що може сказати лише український уряд, знаєте, президент Зеленський. Я, як стороння людина, не хочу опинятися в ситуації, коли заохочую українців продовжувати боротьбу, тому що, знаєте, саме їм доводиться мати справу з наслідками.
Але мені важко повірити, що Росія дотримуватиметься будь-якої угоди будь-якого типу. Вони ніколи цього не робили. Тож думати, що може бути якесь перемир’я — щодо припинення атак на судноплавство, припинення повітряних атак чи чогось іншого, — мені здається дуже малоймовірним.
Я думаю, що єдине, де Росії вдалося досягти хоч якогось успіху, — це атаки на українські міста та інфраструктуру, вбивство невинних людей, тому що більше ніде вони успіху не мають. Тож мені важко уявити, що вони від цього відмовляться.
А з іншого боку, для української сторони це важлива частина зусиль України — я думаю, йдеться про далекобійні повітряні удари по російській нафтовій і газовій інфраструктурі та інших підприємствах, які виробляють ракети.
Тому мені просто важко повірити, що Росія дотримуватиметься будь-якої угоди. І треба запитати: а якою буде мета перемир’я? Навіть якщо воно лише тимчасово дасть певне полегшення, що далі? Найважливіше — чітко розуміти, яким має бути кінцевий результат.
Так, як я вже сказав, я б їм не довіряв. І я не знаю, навіщо Росії погоджуватися на щось подібне. Я маю на увазі, яка їм від цього перевага? Хіба що українські повітряні удари по російській нафтовій і газовій інфраструктурі є настільки ефективними, як я вважаю».
Звідки ж тоді така впевненість Дональда Трампа, для якого енергетичне перемир’я виглядає практично вирішеним питанням? Дипломатичні джерела у Вашингтоні запевняють: це не помилка і не поспіх. Йдеться про метод, який нинішній американський президент виробив для себе ще за часів, коли був не політиком, а бізнесменом, і відтоді активно його використовує: говорити вголос про бажане так, ніби воно вже сталося. А після цього спростовувати слова першої особи Сполучених Штатів уже якось незручно.
Але сама заява Трампа реальності не змінює, і проблем від цього не стає менше. Коли йдеться про Росію, стандартна переговорна логіка часто не працює: Москва може зірвати домовленості в будь-який момент, щойно вирішить, що це відповідає її інтересам.
Гарантії того, що домовленості не буде порушено, могли б надати Сполучені Штати. Але генерал Ходжес не вірить, що нинішня американська адміністрація взагалі погодиться стати не просто посередником, як зараз, а гарантом таких домовленостей.
«Доки Кушнер або Віткофф мають до цього якийсь стосунок, або доки президент Трамп суттєво не змінить власний підхід, США не будуть тут нейтральним посередником. Вибачте, мені неприємно це говорити, але за адміністрації Трампа Сполучені Штати послідовно ставали на бік Кремля.
Тож я був би дуже обережним щодо такого тристороннього формату. Європа не повинна просто сидіти осторонь у ролі спостерігача, тому що європейські країни платитимуть ціну й матимуть справу з наслідками всього, що буде вирішено або погоджено.
Я вам кажу: не можна довіряти цьому Віткоффу, Кушнеру. Просто послухайте все, що вони говорили протягом останнього тижня. Немає жодного нового плану. Все, що вони роблять, — це лише дедалі більше спираються на те, що їм розповів Кремль.
Ні, зараз не час робити щось, що призведе до значно більшої кількості жертв. Я думаю, Україна насправді дуже добре діє на передовій, і їй потрібен захист від російських ракетних атак, а також можливість знищувати російську нафтову й газову інфраструктуру та позбавляти Росію здатності виробляти й запускати балістичні ракети.
Ось що, на мою думку, потрібно робити. У мене немає жодних нових рекомендацій для Збройних сил України. Я вражений тим, що вони роблять.
Тож єдина надія, що Україна продовжить розвивати власні спроможності, а Німеччина, Велика Британія та інші країни робитимуть те, що вони роблять зараз, — почнуть передавати власні Patriot, надавати власні системи озброєння.
Думаю, має бути спосіб — і я припускаю, що ГУР працює над способами — знищувати заводи, які виробляють ці балістичні ракети та дрони «Шахед», тобто знищувати лучника, замість того щоб постійно намагатися перехоплювати стріли. Але готового рішення в мене немає. Є лише розчарування тим, що мій власний уряд тут повністю провалює ситуацію».
Що саме мається на увазі? Наприклад, так званий «закон Грема» про жорсткі санкції вже набув чинності, і Вашингтон міг би прямо попередити Кремль: зірвете перемир’я — тієї ж секунди запрацюють нові санкції.
А що відбувається насправді? Найімовірніше, команда Трампа, навпаки, може скористатися положенням, яке дає президентові можливість призупиняти дію обмежень проти Росії та не запроваджувати нових.
Ще один пункт, до якого, на думку генерала Ходжеса, варто повернутися, — конфіскація заморожених на Заході російських активів. Він переконаний: час для цього настав.
«Не знаю, скільки разів мені ще потрібно це сказати, щоб усі зрозуміли: не майте ілюзій, від адміністрації Трампа не буде реальної допомоги, хоча більшість американців підтримує Україну, і більшість у Конгресі підтримує Україну.
І ось знаменитий закон Грема. Його ж тепер намагаються зробити таким беззубим! Мені важко це говорити, тому що це шкодить нашим власним інтересам, але адміністрації Трампа байдуже, як саме буде вирішено «українське питання». Вони просто хочуть якнайшвидше прийти хоч до якогось завершення війни й знову вести бізнес із Росією.
Ось чому я так хотів би, щоб Європейський Союз натиснув на Бельгію і змусив розблокувати сто сорок мільярдів євро заморожених російських активів. Оце справді було б значущим! Чомусь бельгійський уряд не хоче цього робити. Може, у Кремля на них щось є. Але саме в цьому питанні ЄС має об’єднатися навколо Бельгії та сказати, що ви зобов’язані це зробити. І що ми вас захистимо».
Бен Ходжес від перших днів російського вторгнення у 2022 році був одним із небагатьох американських військових високого рангу, хто в умовах загальної розгубленості публічно заявляв: «Росія не переможе», «Україна не здасться», «Захід допоможе».
Тому його нинішній скепсис — і щодо дій команди Трампа, і щодо запропонованих нею кроків — особливо промовистий. Ідея енергетичного перемир’я, яку обговорювали у Нью-Йорку, звучить привабливо. Для України це могла б бути хоча б тимчасова можливість убезпечити тил напередодні зими. Для Росії — шанс зменшити ризики для власної енергетичної інфраструктури.
Але коли йдеться про Москву як сторону переговорів, генерал радить не зачаровуватися цим планом завчасно — щоб потім не довелося так само швидко розчаровуватися. Бо, на його переконання, Москва не демонструє ані готовності до тривалого миру, ані довіри до самого принципу перемир’я. І навіть якщо Кремль погодиться на переговори, це ще не означатиме, що його головна мета — справді припинити бойові дії.
Повністю програму «Тиждень» слухайте в аудіофайлі.
Лариса Задорожна, Дмитро Анопченко