В Києві оприлюднили результати опитування українських експертів про перспективи європейської стратегічної автономії та оборонної самодостатності ЄС. Дослідження «Стратегічна автономія Європи як фактор безпеки України» показало одностайність фахівців у досяжності цієї мети. Водночас аналітики переконані, що процес вимагатиме тривалого часу через нові безпекові виклики. Майже всі опитані експерти назвали європейську оборонну самодостатність цілком досяжною метою. Майже половина з них оцінили необхідний термін у п'ять-десять років. Ще третина аналітиків вказала на потребу автономізації європейської безпеки від американського щита від десяти до двадцяти років.
Тільки кожен десятий респондент бачив можливість досягнення стратегічної безпекової автономії європейської оборони впродовж найближчих п'ятьох років. Фахівці пояснили такі оцінки браком рішучості та повільною реакцією євроспільноти на нову фазу російської гібридної експансії. Вона розпочалася у вересні 2025 року з масованого вторгнення російських дронів у повітряний простір Польщі.
Європейські лідери тривалий час обмежувалися виключно риторичними реакціями на зростання агресивності Москви. Лише восени 2026 року міністри оборони ЄС обговорили новий надзвичайний протокол безпеки без ставки на воєнну реакцію офіційного Вашингтона.
«Ми зараз кажемо про стратегічну автономію. Європа проходила це у ХХ столітті не один раз. Після Лісабонського саміту НАТО 1952 року європейські країни знизили оборонні витрати через смерть Сталіна та політичну відлигу. Суецька криза 1956 року показала глибокі розбіжності між США та їхніми європейськими союзниками. Це змусило Францію вийти з воєнних структур НАТО у 1966 році та створити власне ядерне стримування», — нагадав директор «Центру оборонних стратегій» Олександр Хара.
Межі зобов'язань союзників та специфіка міжнародних партнерств, яке вважає керівник проєкту «Інформаційна оборона» Ігор Жданов, для держав європейського континенту є важливими. Він наголосив на важливій оборонній ролі Великої Британії та її ядерного потенціалу. Експерт зазначив, що створення нової системи безпеки неможливе виключно силами країн-членів Євросоюзу.
Ігор Жданов розкритикував двосторонні угоди про співпрацю у сфері безпеки, що підписані Україною з європейськими партнерами. На його думку, такі документи містять фінансову та військово-технічну підтримку, але не надають конкретних зобов'язань з прямої військової допомоги: «Це той приклад, коли реклама біжить попереду сутності, а форма превалює над змістом».
Тривалі строки розбудови європейського оборонного потенціалу зумовили внутрішні процедурні обмеження всередині Євросоюзу та зміни зовнішнього геополітичного середовища. Співдиректор програм Центру Разумкова Михайло Пашков вказав на зростання конфліктності в трансатлантичних відносинах. Експерт відзначив ескалацію російських гібридних інтервенцій проти країн ЄС та деградацію впливу ООН і ОБСЄ.
Поточний стан світової архітектури безпеки характеризується дестабілізацією міжнародного порядку та зниженням ефективності глобальних інституцій через право вето держави-агресора. Пашков визначив ключовий зовнішній фактор негативного впливу на позиції Брюсселя: «На першому місці експерти ставлять непередбачувану американську політику, американоцентричну політику Вашингтона на світовій арені».
В багатьох міжнародних структурах визначною залишалася роль Сполучених Штатів Америки. Директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко назвав поразку республіканців у Канзасі символом зміни настроїв американських виборців. Він нагадав, що радикальний рух «Зробимо Америку великою знову» (MAGA – Make America Great Again) становить меншість суспільства США.
Переформатування американського парламенту змусило Білий дім зосередитися на внутрішньополітичній боротьбі. На думку соціолога, це зменшить прямий тиск Вашингтона на Україну та дозволить зберегти частину оборонної підтримки через рішення Конгресу: «Україні буде зовсім трошки легше, тому що насправді в Штатах центральні події крутяться не навколо України».
Практичний вимір взаємодії України з європейськими інституціями охопив цілу низку оборонних та інтеграційних ініціатив. Голова Громадської ліги «Україна-НАТО» Сергій Джердж вважає, що опитані українські експерти невипадково дали найвищі оцінки обміну розвідданими, прямим постачанням зброї та залучення українських підприємств у виробничі ланцюги ЄС.
Українські експерти оцінили перспективи членства в України Євросоюзі вище, ніж вступ до НАТО. Це визнало той факт, що європейські партнери поки що не бажають поділяти з Україною спільні воєнні ризики.
Голова Громадської ліги нагадав про піврічну затримку з допомогою в Конгресі США та припинення передачі розвідданих. Експерт відзначив проблеми з дозволами на комплекси Patriot та блокування супутникових мереж: «Це ряд таких проявів, які стосуються щодо України, які, можливо, не тільки в Україні сприймають негативно, але і в Сполучених Штатах також».
Підсумки експертного опитування засвідчили поступовий перехід Європи від декларацій до розбудови власної оборонної самодостатності. Затримки ухвалення рішень Вашингтоном, спроби обмежити передачу технологій та загроза подальшої гібридної ескалації з боку Росії змусили європейські столиці шукати нові формати координації. Для України цей процес означає необхідність поглиблення практичної співпраці з оборонно-промисловим комплексом Європи, залучення фінансування та формування надійних механізмів колективної безпеки на континенті на тлі тривалої геополітичної невизначеності.
Підготував Олександр Савицький