Правозахисники Кримськотатарського Ресурсного Центру оприлюднили дані про сотні цивільних бранців у російських місцях несвободи. Вони зазначили, що Російська окупаційна влада перетворила тимчасово захоплені території України на зону масштабного тиску на релігійні громади та свободу совісті. Першопричиною системних репресій, знищення культурної спадщини та насильницької асиміляції названа окупація українського півострова та південних українських регіонів.
Першопричиною репресій поти релігійних організацій України на окупованих РФ територіях стала військова агресія Москви. Російські окупанти знищують культурну спадщину України і провадять політику насильницької асиміляції українських мешканців.
Російська окупація кримського півострова знищила фундаментальні права людини. Російські силовики встановили жорсткий контроль над інформаційним простором, — сказала менеджерка центру Людмила Коротких. Вона повідомила про масові переслідування людей. Вона звинуватила Москву у проведенні політики утисків проти корінного народу Криму.
«І, власне, це вилилося в те, що почали масово переслідувати мешканців півострова саме за надуманими релігійними статтями. Це, в першу чергу, якщо ми говоримо про кримських татар, — корінний народ України, який здебільшого сповідує іслам. Під прикриттям боротьби з ісламським тероризмом їх почали переслідувати нібито за участь у партії Хізб ут-Тахрір», — сказала Коротких.
Юридичний аналіз судової практики РФ свідчить про використання судової системи як інструменту залякування. Голова правління Кримськотатарського Ресурсного Центру Ескендер Барієв зафіксував скорочення кількості зареєстрованих в часи контролю півострова Україною релігійних організацій в Криму з 2220 до майже половини. Згідно зі звітом Центру, в місцях несвободи утримують 385 політичних в'язнів, серед яких 116 фігурантів справи Хізб ут-Тахрір та 9 — Свідків Єгови.
15:33 00912187.mp3 Правозахисники Кримськотатарського Ресурсного Центру оприлюднили дані про сотні цивільних бранців у російських місцях несвободи
«За роки окупації Крим перетворився на територію страху, де релігія використовується окупаційною владою як інструмент контролю, репресій та асиміляції. Станом на 2014 рік у Криму діяли 2220 релігійних організацій, а станом на червень 2026 року їх кількість скоротилася майже вдвічі. Зараз у місцях несвободи, за даними Кримськотатарського ресурсного центру, перебувають 385 політичних в'язнів», — проінформував Барієв.
Згідно з правозахисним моніторингом, Російська окупаційна адміністрація здійснює систематичну ліквідацію парафій Православної Церкви України. Уповноважений представник Кримської єпархії ПЦУ Андрій Щекун заявив про випадки викрадення священників, катування вірян у підвалах та знесення храмів, зокрема у Євпаторії та Сімферополі.
Він назвав ці дії проявом етноциду й закликав Міжнародний кримінальний суд і ООН розслідувати кожен факт: «Православна Церква України, священнослужителі та віряни якої не підкорилися Кремлю ще з 2014 року, є тим духовним хребтом, який Росія намагається зламати в першу чергу. Росія цинічно знищувала та відбирала один за одним храми Православної Церкви України. Кожне захоплення храму, кожне викрадення вірянина має ставати предметом розгляду в ООН, ОБСЄ та Міжнародному кримінальному суді».
За даними моніторингу місії «Євразія», повномасштабне вторгнення поширило силові методи на Запорізьку та Херсонську області. Директор департаменту релігійної свободи місії Михайло Брицин задокументував 62 історії загибелі священнослужителів від тортур та обстрілів. За його даними, окупанти конфіскували та перепрофілювали 15 церковних будівель лише у Мелітополі: «Потім були залякування, арешти, тортури — через це пройшла більшість наших священників і пасторів, які залишалися на окупованій території. Зрештою всіх незгодних священників і пасторів просто депортували з окупованих територій. Є відомі історії, коли священнослужителів просто вбивали».
Зібрана правозахисниками джерельна база вказує на стратегію Кремля з усунення будь-яких проявів української ідентичності. Систематичні порушення Європейської конвенції з прав людини на окупованих територіях потребують посилення міжнародних санкцій та запровадження нових механізмів фіксації злочинів. Як вважають правозахисники, лише деокупація територій дозволить відновити правову визначеність й захистити українське цивільне населення.
Олександр Савицький