Політолог Олексій Якубін, член Асоціації політичних наук оцінює за результатами зустрічі в Китаї та зустрічі «коаліції охочих» у Берліні, що Сполучені Штати намагаються активніше залучити Китай до врегулювання, оскільки самостійно просунути переговори виявилося непросто. Пекін, зі свого боку, прагне продемонструвати власну вагу у вирішенні глобальних питань — від міжнародної безпеки до світового економічного регулювання. Тому Шеньчженьський саміт, хоча й був передусім економічним заходом, набув виразного геополітичного виміру. Водночас порівняння цієї зустрічі з Ялтинською конференцією політолог вважає лише частково доречним: історичний контекст і обставини тих переговорів були зовсім іншими.
На думку експерта, європейські столиці дедалі скептичніше оцінюють політичну ситуацію та посередницькі зусилля адміністрації Дональда Трампа. Європейців непокоїть прагнення Вашингтона швидко завершити війну, можливі попередні домовленості з Москвою та ризик тиску на Київ задля прискорення переговорів. Водночас у Європі немає впевненості, що військове протистояння між Росією та Україною можна швидко зупинити. Тож дедалі виразніше постає питання про активнішу самостійну роль європейців у переговорах.
Попри відсутність очевидного прориву, політолог оцінює останню переговорну активність обережно оптимістично: процес, на його думку, зрушив із місця.
Американська адміністрація намагається сформувати певну послідовність майбутніх домовленостей — спочатку опрацювати питання, які видаються менш конфліктними, а потім перейти до найскладніших. Серед них — черговість припинення вогню та укладення договору, взаємозв'язок територіальних питань і гарантій безпеки, а також повоєнне фінансування України. Чи вдасться перетворити нинішню активізацію дипломатії на конкретні домовленості, залежатиме також від готовності Китаю та Європи відігравати активнішу роль у процесі.
Ви можете послухати програму в доданому звуковому файлі або в подкастах.
Олексій Бурлаков