Українська Служба
Додати як бажане джерело в Google

Додайте нас до пріоритетних джерел у Google, щоб наші новини відображалися у Вас на початку результатів пошуку.

Що означають переговори Трампа, Сі Цзіньпіна та Путіна для України

22.11.2026 16:00
Зустріч Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та Володимира Путіна в Китаї породила дискусії про новий світовий порядок і можливий перерозподіл сфер впливу. Однак за гучним дипломатичним форматом не з'явилося конкретних домовленостей щодо завершення війни в Україні. Чому? Про це розмова з Ігорем Чаленком, керівником Центру аналізу і стратегії.
Аудіо
  • Що означають переговори Трампа, Сі Цзіньпіна та Путіна для України
   ,  ,
Президент США Дональд Трамп, Білий дім, СШАEPA/EMILY CURIEL Dostawca: PAP/EPA.

Зустріч Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та Володимира Путіна в Китаї привернула увагу світу й викликала побоювання щодо можливого переформатування світового порядку за спиною України. Дехто навіть назвав її новою «Ялтою». Однак гучний дипломатичний формат не приніс конкретних домовленостей щодо завершення війни чи врегулювання міжнародних конфліктів.

Які цілі переслідує Китай, чи справді Росія зберігає вплив на світовій арені та наскільки реальним є швидке завершення російсько-української війни? Про це говоримо з Ігорем Чаленком, керівником Центру аналізу і стратегії.

Чи можна вважати зустріч Трампа, Сі Цзіньпіна та Путіна спробою сформувати нову архітектуру світового порядку?

Я б не поспішав із такими висновками. Насправді Росія намагається продемонструвати, що Путін залишається важливим гравцем глобальної політики, попри міжнародну ізоляцію та війну проти України. Але це радше видавання бажаного за дійсне.

В ієрархії, яку вибудовує Китай, чітко простежується прагнення до двополярного світу. І з ким потрібно домовлятися в такій конструкції? Насамперед зі Сполученими Штатами.

Китай може використовувати риторику про багатополярний світ, справедливий світопорядок і протистояння Заходу, коли йдеться про відносини з Росією. Але фактично Пекін прагне закріпити власне лідерство та домовлятися з Вашингтоном на рівних. Росія в цій системі не є рівноправним партнером.

Чи варто було очікувати від цих переговорів реальних домовленостей щодо завершення війни?

Великих очікувань від зустрічі я не мав. Сторони мають різні бачення та цілі, тому можливостей для спільних рішень не так багато. Хіба що в питаннях ядерної безпеки можна було очікувати певного меморандуму.

Водночас зараз ми перебуваємо на одному із завершальних етапів великої дипломатичної кампанії США, яка розпочалася на початку вересня. Американська сторона поступово підвищує рівень переговорів і намагається просувати власне бачення врегулювання.

Але є проблема: Росія вимірює свої можливості не місяцями, а роками. Її бюджетні розрахунки та планування війни були побудовані з горизонтом до 2029 року. Тому говорити, що війна ось-ось завершиться, я б не став.

Чи могло під час переговорів порушуватися питання територіальних поступок України?

Україна має чіткі червоні лінії щодо територіальних питань. І це не просто політична позиція президента чи Верховної Ради. Є прямі конституційні обмеження. Зокрема, стаття 157 Конституції України забороняє вносити зміни, які порушують територіальну цілісність держави. Тобто ці питання не можна вирішити простим підписанням якогось меморандуму.

Другий момент — сама Росія суттєво завищила свої вимоги. Ми бачимо публікації західних медіа про російські претензії не лише до України, а й до Фінляндії, країн Балтії, Молдови, Великої Британії та інших держав. Коли Росія висуває вимоги такого рівня, говорити про швидке й просте завершення війни немає підстав.

Чи справді Росія розраховує на завершення війни? Адже з Москви лунають сигнали про необхідність готуватися до перемоги та повернення військових до цивільного життя.

Такі сигнали справді з'являються. Наприклад, під час семінару для депутатів «Єдиної Росії» перший заступник керівника адміністрації Путіна Сергій Кирієнко говорив про необхідність готуватися до швидкої перемоги та повернення мільйонів людей до цивільного життя.

Але є важливий нюанс: це навчання проводилося з розрахунком на п'ятирічний період — до 2031 року. Тому потрібно уважно ставитися до подібних заяв і розуміти, що за гучною риторикою можуть стояти зовсім інші часові горизонти планування.

Чи може грудень стати для Росії вікном можливостей для досягнення домовленостей зі США — до того, як демократи сформують більшість у Конгресі США?

Проблема в тому, що росіяни мислять роками. Вони розраховують на тривалу перспективу й не обмежують свої плани кількома місяцями. Тому не варто сприймати інформаційні сигнали про можливе швидке завершення війни як свідчення того, що сторони вже наблизилися до реальної угоди.

Зараз потрібно уважно стежити за конкретними діями та домовленостями, а не за гучними заявами. Адже між демонстрацією готовності до переговорів і реальним досягненням миру залишається велика дистанція.

Повну розмову можна послухати в аудіофайлі програми «Тиждень».

Підготувала Лариса Задорожна