Суботній візит до Мінська генерала Кіта Келлоґа — спеціального представника президента Трампа у справах України — призвів до звільнення 14 політв’язнів. Водночас перервав міжнародну ізоляцію Аляксандра Лукашенки і ні на міліметр не наблизив миру в Україні.
Про скорий візит Келлоґа до Білорусі агентство Reuters повідомляло ще в середині минулого тижня. Його метою мало бути подолати глухий кут в українсько-російських переговорах про припинення вогню, посередником яких є США. Факт — від зустрічі обох делегацій у Стамбулі на початку червня процес зупинився, а напад Ізраїлю на Іран і відтак американські обстріли цієї країни відвернули увагу адміністрації США та ЗМІ від війни Росії проти України. Деякі спостерігачі навіть встигли оголосити, що події на Близькому Сході — для Трампа чудовий привід відмовитися від посередництва в європейському конфлікті, особливо зважаючи на відсутність успіху в цій сфері. Додатковим підтвердженням цього мала бути відмова Трампа від розмови з президентом Зеленським під час саміту G7 у Канаді та його нехіть взагалі до української тематики під час саміту НАТО в Гаазі.
Розмова команд Келлоґа і Лукашенки тривала довго — шість з половиною годин. Генерал вів військову тематику, а його співробітник Джон Коул — двосторонню співпрацю. У першій з них успіху не було, хоча, ймовірно, більшість часу зайняла саме розмова про війну. Можна припустити, що Лукашенка запевняв у своїй добрій волі бути посередником у врегулюванні конфлікту, рекламував Мінськ як найкраще місце на землі для подальших зустрічей делегацій з Києва та Москви, радив, як розмовляти з Путіном і Зеленським, яких він знає — особливо першого — десятки років, як воно буває між диктаторами. Білоруський лідер намагається витягти з політики нової адміністрації США якомога більше для себе і використати те, що Трамп перервав ізоляцію Путіна — поки ще вікно можливостей не закрилося, поки ще Кремль дозволяє таке свавілля. Лукашенка хотів би знову, як у 2014 та 2015 роках, одягти форму медіатора і посередника та заодно скинути — співагресора та союзника Росії від 2022 року. Проте насправді він не має жодного впливу на дії Москви і грає на її боці.
Якщо йдеться про відчутні вигоди — Лукашенка зацікавлений у послабленні американських санкцій, особливо стосовно калійних добрив, продаж яких за кордон у минулому був важливим елементом бюджету. Хоча ключове значення мають євросоюзні, а не американські обмеження, він знає, що вплив Угорщини або Словаччини на пом’якшення санкцій ЄС недостатній, тому намагається домовитися зі США. Визнає Вашингтон більш прагматичним гравцем, який менше звертає увагу на цінності, а отже, готовий до давньої домовленості: політв’язні в обмін на санкції.
Друга тема зустрічі, мабуть, була коротка, як квитанція. Зрештою, і США хотіли мати успіх, що пом’якшив би враження після потискання рук і поплескування генерала з диктатором, які широко розповсюджували режимні ЗМІ. Серед чотирнадцяти звільнених політв’язнів, серед громадян Польщі, Латвії та Японії, був Сяргєй Ціханоуський — чоловік Святлани, лідерки білоруської опозиції, який мав бути кандидатом у президенти Білорусі 2020 року, тоді один із найгучніших критиків диктатора. Це один із найважливіших «активів», крім Віктара Бабарики, Марії Калєснікавої та Анджея Почобута, які режим може обміняти на визнання і торговельні преференції. Ціханоуського «продали» за зустріч із Келлоґом. Це був найвищий представник адміністрації США, який відвідав Мінськ від часу візиту державного секретаря Майка Помпео навесні 2020 року. Однак і в цьому випадку режим розігрує свою гру, а вибір чоловіка Ціханоуської не був випадковим. Мінськ розраховує на те, що енергійний блогер і громадський активіст з часом введе хаос у сімейні відносини і поставить під сумнів ієрархію в опозиції, що здестабілізує та скомпрометує демократичні сили перед білорусами та світом. Ціханоуські свідомі цього і добре справляються з викликом, публікуючи фотографії, на яких вони тримаються за руки. Нехай так буде й надалі.
Тадеуш Іванський — керівник Групи Білорусі, України та Молдови в Центрі східних досліджень. У 2006—2011 роках працював на Польському радіо для закордону.
Наталя Бень