НАТО: гроші як сигнал готовності до війни
Саміт НАТО в Гаазі став найгучнішою подією червня 2025 року. Його вже охрестили історичним за масштабами ухвалених рішень і глибиною сигналів, які він надіслав союзникам, суперникам і насамперед — самим собі.
Вперше в історії всі 32 країни-члени НАТО погодились зобов’язатися витрачати до 5% ВВП на оборону до 2035 року. Це — не просто цифри, а фундамент для нової євроатлантичної архітектури безпеки, яка визнає довгострокову загрозу з боку Росії і прагне меншої залежності від Сполучених Штатів.
«Це амбітно, історично, фундаментально для забезпечення нашого майбутнього», — йдеться у декларації саміту. Рішення охоплює конкретні напрямки: 3,5% ВВП кожної країни піде на армію — зарплати, озброєння, амуніцію та техніку. 1,5% — на інфраструктуру, кібербезпеку та інші безпекові потреби. Проміжну оцінку виконання плану призначено на 2029 рік.
Один з головних прихильників таких змін — президент США Дональд Трамп. Після емоційного початку саміту, де він жорстко розкритикував Іспанію за «небажання платити» (Мадрид оголосив про план на рівні лише 2,1% ВВП), американський лідер змінив тон.
«Це великий виграш. НАТО зміцнилося. І США повертаються», — сказав Дональд Трамп під час пресконференції.
Posłuchaj Програма «Тиждень». Підсумки семи днів.
26:37 ty_28_06 (online-audio-converter.com).mp3 Програма «Тиждень». Підсумки семи днів.
У жорсткій, властивій Трампу манері, він попередив Іспанію: «Ми збираємося домовитися про торговельну угоду. Вони платитимуть удвічі більше. Я кажу це серйозно».
Нові зобов’язання з витрат на оборону не були легкою перемогою. У Європейському Союзі лідери визнають потребу посилення оборонної спроможності, але розходяться в підходах.
«Сьогодні всі думаємо про синергію. ЄС має економічну міць, НАТО — військову структуру. Сьогодні ці сильні сторони поєднуються», —пояснив заступник міністра оборони Польщі Павєл Залєвський.
Генсек НАТО Марк Рютте, якого називають «людиною, яка зшила Альянс», також наголосив, що це «найпотужніший крок НАТО за десятиліття». Але аналітики зазначають: нові мільярди на оборону — не заміна глибоких реформ.
«Цифри — це тільки початок. Лише переорієнтація європейської оборонної стратегії дасть реальний результат», — прокоментував Ігор Чаленко, керівник Центру аналізу і стратегій.
Україна: на другому плані
Попри публічну підтримку, Україна не була центральною темою саміту. Президента Зеленського не запросили на головну сесію. У декларації не йдеться про конкретні терміни вступу України до НАТО. Проте, є чітка обіцянка: частина витрат країн-членів на оборону може включати підтримку України.
«Це позитивний сигнал. Ми побачили його в третьому пункті декларації. НАТО бере зобов’язання допомагати Україні протистояти Росії. Це не просто слова», — заявив військовий аналітик Денис Попович.
Також, ключовою подією стала зустріч Володимира Зеленського з Дональдом Трампом, яка, попри побоювання, пройшла у теплій атмосфері.
«Президент США визнав, що Україні не вистачає систем ППО. Він сказав: “Ми подивимося, пошукаємо, і я хотів би їх передати”», — зазначив Попович.
Це дало надію на постачання систем Patriot, зокрема через двосторонні домовленості. У підсумковому комюніке саміту НАТО Росію офіційно визнано довгостроковою загрозою.
«Ми бачимо тактичні маневри, зокрема Трампа, щодо можливих переговорів. Але всі розуміють: Москва не подає сигналів до діалогу. США підтримують курс на посилення санкцій та військової підтримки України», — наголошує Ігор Чаленко.
Наступні місяці покажуть, чи перетвориться саміт НАТО в Гаазі з гучного медійного вибуху на справжню перебудову світової архітектури безпеки. У липні очікуються нові санкції проти Росії, торговельні рішення США та ЄС, а також важливі домовленості в оборонному секторі. Чи буде у цьому процесі достатньо місця для України — питання поки що залишається відкритим.
Тіні саміту ЄС: Угорщина та Словаччина
На саміті ЄС, який відбувся цього тижня у Брюсселі, Угорщина заблокувала офіційну заяву на підтримку України, попри те, що 26 країн її схвалили. Зустріч лідерів країн Євросоюзу продемонстрував: безпека — центральна тема європейської політики.
Тим часом, закінчується головування Польщі у Раді Євросоюзу. Віце-міністр закордонних справ Владислав Теофіл Бартошевський зазначив: «Кібербезпека, фізичний захист, протидія гібридним атакам — це був наш пріоритет. І ми реалізували його максимально ефективно».
Міхал Щерба, депутат Європарламенту, вважає, що головування Польщі стало зразком для інших: «Ми всіх переконали — безпека Європи починається на східному кордоні».
Захід знову об’єднується, і цього разу — серйозно. Як сказав Дональд Туск: «Було тривожно. Але ми знайшли порозуміння. І це — перемога».
Переговори в тіні наступу: дипломатія, війна та роль США в українсько-російському конфлікті
Під час саміту НАТО цього тижня відбулася довгоочікувана зустріч між президентом України Володимиром Зеленським та президентом США Дональдом Трампом. Ця розмова стала важливим сигналом на тлі триваючої агресії Росії та нової хвилі ескалації на фронті. Хоча конкретних результатів офіційно не оголошено, її символізм та дипломатичний контекст відіграють ключову роль у сучасній геополітичній динаміці.
Зустріч Зеленського та Трампа відбулася після зриву очікуваної розмови під час саміту G7 у Канаді. Цього разу, український президент обрав діловий стиль замість військового одягу, а сама бесіда велася через перекладача — сигнал уваги до точності та серйозності діалогу.
Попри публічну стриманість, головною темою були санкції проти Росії. За словами Ігоря Чаленка, очільника Центру стратегії і аналізу, нові обмеження з боку США — імовірний інструмент тиску. Увага також прикута до законопроєкту сенаторів Грема та Блюменталя, який може посилити санкційний тиск. У приклад ставиться кейс Ірану, де, попри дипломатичні зусилля, Вашингтон не вагаючись вводив нові санкції та завдавав ударів по стратегічних об'єктах.
Риторика навколо мирних переговорів із Росією залишається обережною. Існує певне збереження формату переговорів у Стамбулі, який, попри брак стратегічного прориву, дає можливість гуманітарного обміну полоненими.
Проте, реальні домовленості можливі лише після завершення літньо-осінньої військової кампанії. Очікується, що Росія спробує використати воєнні успіхи на фронті для посилення переговорних позицій.
Інформація про спроби організувати тристоронню зустріч Трампа, Путіна і Зеленського не підтвердилась: саме Росія, за даними дипломатичних джерел, відмовилася від діалогу. Путін заявив, що готовий до зустрічі із Зеленським лише на фінальному етапі мирного процесу — фактично блокуючи будь-яку змістовну дипломатію на нинішньому етапі.
Україна відкидає можливість проведення переговорів у Мінську через участь Білорусі у війні. Таким чином, пошук нейтрального майданчика триває, а ключовою перешкодою залишається небажання Росії до конструктивного діалогу.
Російський наступ: фронтові загрози та тактика «м’ясорубки»
На полі бою ситуація загострюється. Росія активно просувається на Донеччині, особливо на Покровському напрямку, і наближається до межі Дніпропетровської області. Активні бойові дії тривають і на Сумському напрямку. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив про стабілізацію лінії фронту, однак тиск росіян залишається безпрецедентним.
Військовий аналітик Денис Попович зазначає: «Росія веде війну на виснаження, використовуючи людей як “патрони в магазині”».
При цьому в Україні зростає ставка на автоматизацію та дрони, зокрема,для знищення живої сили противника. Росія не має ресурсів для масштабного наступу на Дніпро, тому зосереджується на терорі великих міст за допомогою дронів. Ці атаки спрямовані на цивільну інфраструктуру і мають виключно психологічний та інформаційний ефект.
Наразі немає безпосередньої загрози нового наступу з боку Білорусі. Однак варто враховувати військові навчання «Захід-2025», які можуть стати приводом для нової атаки. Поки що не зафіксовано значного перекидання сил або чітких сценаріїв навчань.
Лариса Задорожна